Балерина з Рені: про танці, почуття та повітря Бессарабії

Так бессарабським ринком ходила балерина Марія Ялома – після року роботи в Німеччині.

Дитинство Маші пройшло у Рені. Тут вона ввібрала весь темперамент Бессарабії. Хореографією почала займатися з п’яти років у дитячому зразковому хореографічному колективі «Конфетті», який створила Ірина Желєзова. З цього колективу при Ренійській школі мистецтв вийшло чимало хореографів та артистів балету.

Вирішивши стати балериною, дівчина з провінційного містечка вступила до Київської муніципальної академії танцю імені Сержа Лифаря. Вона зробила майже неможливе: у п’ятнадцять років уперше стала на пуанти. І змогла наздогнати тих, кого мами водили до балетних шкіл столиці з п’яти років. Маша працювала так старанно, що після закінчення училища отримала запрошення до Національної опери України – найбільшого театру Києва.

Близько чотирьох років Марія Ялома танцювала переважно у кордебалетах, отримувала невеликі ролі. Але була задіяна у всіх постановках, тож виходила на сцену практично щодня. І якщо раптом хтось йшов на лікарняний, Маша могла замінити кожного актора — їй вистачило лише однієї репетиції! Балерина-початківець з феноменальною пам’яттю і музичністю настільки вдало виручала трупу, що їй була присвоєна відразу перша категорія. До статусу соліста Національної опери Марії залишався лише один крок.

24 лютого 2022 року театр було закрито: Київ бомбили. Маша терміново виїхала додому, до Рені, але тут побула недовго, колега запропонувала виїхати до Польщі.

— Це була поїздка, м’яко кажучи, нікуди, — розповідає Марія. – Марно намагалися знайти роботу. І коли мені зателефонувала знайома з пропозицією приїхати до Німеччини, де головний хореограф та балетмейстер Ballet Kiel Ярослав Іваненко – він родом з України – набирав трупу за гостьовими контрактами, я туди помчала на всіх вітрилах. З Ярославом Іваненком ми були знайомі: до великої війни він приїжджав в Україну і в Київській опері ставив балет «Данте», в якому я танцювала.

Але гостьовий договір у Німеччині – це роль в одній постановці, договір на два-три місяці. Марія Ялома старанно працювала і отримувала роль за роллю в різноманітних постановках. Так пройшов перший рік у Європі.

— Спочатку було тяжко, бо в Німеччині вимоги дуже високі, – розповідає наша співвітчизниця. – На тренажі та на кожній репетиції ти зобов’язаний працювати з повною віддачею, як у нас кажуть, на повну ногу. Хореографія цікава, багато неокласики: для мене це колосальний досвід. Трупа в Кілі — суперінтернаціональна: італійці, казахи, кубинці, японці, філіппінці. Дивно, як ми, люди різних культур, які розмовляють різними мовами, знаходимо спільні теми для розмов. Може тому, що ми люди мистецтва?

Марія Ялома — надзвичайно емоційна балерина, вона вживається в кожну роль.

— У Німеччині вважають, що це не обов’язково, там закладають емоції в саму хореографію, рух тіла, — розповідає артистка. – Але, я думаю, глядачі дивляться балерині у вічі, в душу.

Марія розповідає, що театр у Німеччині такий самий популярний, як і в Україні – у залах майже немає вільних місць. Але відмінність у тому, що у Німеччині серед глядачів чимало меценатів. Німці постійно роблять пожертвування на утримання трупи, на придбання пуантів, балетних туфель та багато іншого.

— Є навіть традиція проводити фуршети: шанувальникам театрального мистецтва дуже цікаво особисто поспілкуватись із нами, артистами балету, — розповідає Маша. — Після останньої такої зустрічі німкеня, з якою ми просто побалакали, надіслала мені гарний конверт із купюрою та записку: «Будь ласка, зробіть для себе щось приємне».

А що може бути приємнішим, ніж поїздка додому.

— Не плакала я давно, але коли зайшла до батьківського дому, у мене самі потекли сльози, — каже балерина. — Батьківщина для мене це її запахи. Повітря Бессарабії – воно таке тепле, смачне. Тут яблуко пахне яблуком. Якщо це персик на дереві в твоєму саду, то за нього ще треба поборотися з якимсь богомолом, який у листі чекає на свою здобич, або потіснити павука, який так намагався сплести свою мережу. Життєвість – неймовірна, я вже й забула, що це таке.

На побуті будинку Марія відвідала бабусю, дідуся, могилу батька і, звичайно, пройшлася з мамою берегом Дунаю. Намагаючись взяти з собою до Європи якнайбільше тепла.

Читайте також:

• Гроші на п’ять дронів зібрали на благодійних концертах у Придунав’ї
• Благодійний вечір живої музики на користь ЗСУ пройшов у Балті на березі річки
• Юна співачка з Балти дала благодійний концерт на користь ЗСУ