97 років української анімації: як архітектори створювали жанр мультиплікації

Довоєнну мультиплікацію створювали архітектори

Перший український мультфільм з’явився 1927 року на Одеській кіностудії. Це була чорно-біла «Казка про солом’яного бичка», знята В’ячеславом Левандовським.

Однак основна історія української анімації створювалася на Київській кінофабриці, де до війни встигли зняти всього десяток-другий мультфільмів. Здебільшого, тут знімали мальовані навчальні фільми про процеси в природі. Усі малюнки робили вручну. Якщо зараз будь-який мало-мальськи знайомий із комп’ютерною графікою підліток може зробити анімаційний фільм на комп’ютері за дві-три години, то в той час доводилося малювати кожен рух або жест. Щоб на екрані промайнув однохвилинний епізод, художник робив півтори тисячі малюнків. Щоправда, навчальні фільми мультиплікатори робили без жодного задоволення і з презирством називали їх «болти і гайки в томаті».

1959 року художник і режисер «Київнаукфільму», перетвореного з Київської кінофабрики 1941 року, Іполит Лазарчук став збирати талановитих людей для створення анімаційної студії й оголосив відкритий конкурс художників-мультиплікаторів. Художники принесли абсолютно невідповідні роботи — пейзажі та натюрморти, оскільки слабо уявляли собі суть мультиплікації. Однак студії пощастило: на конкурс прийшов 27-річний архітектор Давид Черкаський зі своїми малюнками. Це були кумедні та смішні персонажі, які викликали бажання посміхнутися. Лазарчук одразу ж зарахував його до штату. Трохи пізніше Черкаський привів сюди своїх одногрупників, серед яких був майбутній «батько» знаменитих козаків Володимира Дахна.

Українські аніматори вчилися у Діснея

Черкаський і його колеги фактично повністю переосмислили поняття мультиплікації та анімації і стали використовувати абсолютно нові прийоми створення мальованих фільмів. Уже за свою першу режисерську роботу Черкаський отримав премію на кінофестивалі в Румунії «За найкращий дебют» — за ролик з техніки пожежної безпеки під інтригуючою назвою «Таємниця чорного короля».

Ну, а першим повноцінним мультфільмом нового колективу стала повчальна стрічка «Пригоди Перця», у якій героїчний і веселий Перчик боровся з браконьєрами.

Як розповідали корифеї української мультиплікації, вони вчилися створювати фільми, творчо переймаючи досвід Діснея. Якось вони дізналися, що в київському кінопрокаті за непотрібністю збираються спалити копії американських мультфільмів. Плівки врятували і стали їх уважно вивчати, переглядаючи покадрово, звертаючи увагу на найдрібніші деталі.

1969 року аніматори «Київнаукфільму» зняли мультфільм «Містерія-буфф». Тут уперше було використано поєднання мальованих персонажів і живих акторів, які ніби «розбавляли» мультфільм пісенними й танцювальними номерами. Незважаючи на те що художники і режисер виконали воістину титанічну роботу, мультфільм на екрани не вийшов. Причина заборони була дуже туманною, але творці розуміли: це сталося через те, що героїв незвичайного мультфільму озвучували артисти московського Театру на Таганці, який був на особливому рахунку у влади.

Усі мультфільми на «Київнаукфільмі» знімали українською мовою. Готові роботи показували чиновникам із «Держкіно», і якщо їм україномовна версія подобалася, мультфільми переозвучували російською.

На сюжет української класики знімають фентезі

На Одеському міжнародному кінофестивалі українські аніматори представили новий мультфільм «Мавка. Лісова пісня», за мотивами відомого твору Лесі Українки. Творці намагаються зняти його так, щоб він був цікавий не тільки вітчизняній, а й міжнародній аудиторії, зрозумілий не тільки дорослим, а й дітям.

Саме тому вони обрали формат фентезі, де доречна і посмішка, і романтичні стосунки, і екшн. У створенні мультфільму аніматорам допомагають експерти кафедри фольклористики Київського університету та музею історії української моди. Прем’єра анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня» запланована на 2019 рік, проте тизер уже скоро з’явиться на екранах українських кінотеатрів.