10 місяців війни: про головні поразки, перемоги та погрози росії

Херсон: чому не знищили мости та дамби?

У перший день вторгнення росії в Україну з Криму на Херсон висунулися 35 000 російських військових. З Кримом Херсонщину з’єднують чотири мосту та сім дамб. Але жодна з цих споруд чомусь українською стороною не була знищена. А перебували у Херсонській області на той момент лише 15 тисяч українських військовослужбовців.

Російським військам вдалося відразу просунутися на 60 кілометрів углиб території нашої країни. Було захоплено Антонівський міст.

1 березня рашисти увійшли до Херсона. Зупинити загарбників спробували бійці тероборони, озброєні лише пляшками із запальною сумішшю. Вони влаштували засідку в Бузковому парку, але їх розстріляли росіяни.

Питання, чому рашистам так легко вдалося захопити Херсон, на думку військового аналітика Юрія Бутусова, необхідно розслідувати на найвищому державному рівні. Адже окупація Херсонщини призвела до швидкого захоплення найбільшої в Європі Запорізької АЕС, взяття практично без бою Мелітополя, Бердянська, оточення Маріуполя.

Маріуполь: оборона “Азовсталі”

2 березня Сили оборони, що знаходилися в Маріуполі, опинилися в оточенні. Почалася блокада міста.

13 квітня заблокована на металургійному комбінаті імені Ілліча 36-а бригада морської піхоти ЗСУ зробила спробу прориву. В результаті частина бійців вийшла на територію промислового комплексу “Азовсталь“, об’єднавшись там із військовими полку “Азов” . Крім близько 2000 українських військових, там перебували і мирні жителі.

“Азовсталь” регулярно зазнавав артобстрілів та авіаударів. Потім російська сторона вимагає від українських бійців здатися, обіцяючи зберегти їм життя. Але воїни продовжили оборону.

Однак 16 травня в полон вони все ж таки здалися. Мирних жителів було евакуйовано під егідою ООН. Так закінчилася облога Маріуполя.

За оцінками ООН, внаслідок боїв у місті пошкоджено чи зруйновано до 90% житлових будинків. А також – лікарні, школи, дитсадки. Під завалами розбомблених будівель загинуло 5000-7000 людей. А авіаудар рашистів по драмтеатру Маріуполя 16 березня став однією з найбільш смертоносних атак мирних громадян за весь час війни.

Запорізька АЕС

Енергодар – місто, де проживають працівники Запорізької АЕС, – був захоплений військами росії 3 березня. У світовій історії це перший випадок, коли атомна електростанція опинилася у зоні бойових дій.

Під час штурму на території ЗАЕС спалахнула пожежа – російські війська обстріляли будинки навчально-тренувального центру артилерійськими снарядами. На щастя тоді пожежникам вдалося взяти вогонь під контроль.

4 березня війська росії встановили над Запорізькою атомною електростанцією повний контроль. росія перетворила майданчик ЗАЕС на військову базу. Через 10 місяців війни російські війська так само обстрілюють станцію. Фахівців ЗАЕС рашисти змушують переходити працювати до «Росатому».

Битва за Київ

З початку вторгнення російські війська атакували північні регіони України з метою захопити Київ. Агресор розраховував окупувати нашу столицю за два-три дні. Перешкодили російським планам українські захисники. Вони запустили війська росії в глиб території, а потім почали різати шляхи їх постачання, влаштовувати засідки, накривати ворога вогнем. Російські війська, побиті та виснажені, почали залишати Київщину та Чернігівщину. Свої дії в Міноборони рф назвали “підвищенням взаємної довіри та створенням умов для переговорів”.

23 березня ЗСУ взяли в кільце Ірпінь, Бучу та Гостомель. Після звільнення цих міст було знайдено понад тисячу вбитих рашистами мирних людей.

Деокупація північних регіонів України довела, що ЗСУ вміють бити ворога. У світі зросла довіра до України – армія почала одержувати західні зразки озброєння.

Крейсер “Москва” вирушив на х#й

Перші повідомлення про поразку корабля почали з’являтися увечері 12 квітня. А наступного дня стало відомо, що судно підбили українські ракети “Нептун”. У російському Міноборони традиційно не стали визнавати удару ЗСУ. Пригоду на кораблі там назвали “пожежею”, за якою пішла “детонація боєкомплекту корабля”.

Разом з тим, екс-главар донецьких бойовиків Ігор Стрєлков (Гіркін) заявив, що “Москву” вразили дві українські ракети – одна потрапила до носа, інша – до корми. Протягом двох-трьох годин крейсер ліг на бік і затонув. Знищення “Москви” “розв’язало руки” ЗСУ для звільнення острова Зміїного.

“Жест доброї волі” на острові Зміїному

Звільнення Зміїного почалося на початку травня. ЗСУ методично знищували російські об’єкти на острові. Удари завдавалися практично щодня.

30 червня в міноборони росії заявили про “жест доброї волі”. І війська окупанта Зміїний покинули. Після цього українські розвідники здійснили рейд на острів та встановили там українські прапори.

Перемога у битві за острів Зміїний дозволила Україні частково відкрити порти, а також організувати морський “зерновий коридор”.

Розгром рашистів на Сіверському Дінці

У травні війська росії намагалися форсувати річку Сіверський Донець у районі селища Білогорівка Луганської області. Цей момент увійшов в історію, як одна з успішних операцій ЗСУ, один з найбільших провалів росії і один із найбільш смертоносних епізодів російсько-української війни. Понтонні переправи стали могилою для танків, бронемашин та особового складу. За даними аналітиків, при форсуванні Сіверського Дінця армія Росії втратила до 100 одиниць бойової техніки і до 500 військових.

Деокупація Харківщини

У вересні ЗСУ звільнили майже всю територію Харківської області. Під час стрімкого контрнаступу українські воїни вибили росіян за річку Оскол та відновили контроль над 551 населеним пунктом. Окупанти втекли зі своєї бази в Ізюмі та залишили важливий залізничний вузол Куп’янськ.

Визволення Херсона

29 серпня ЗСУ розпочали активний контрнаступ у Херсонській області. Сили оборони просувалися за п’ятьма різними напрямками, завдаючи при цьому удари далекобійною артилерією по залізницях, складах боєприпасів та пального, артилерійським батареям, командним пунктам рашистів. Внаслідок обстрілів мости через Дніпро стали непридатними для військової підтримки сил росії. ЗСУ вдалося відрізати постачання російських військ у північній частині Херсонської області. І 9 листопада командування рф повідомило про звільнення з правого берега Дніпра. Херсон рашистам залишили. А 11 листопада до міста увійшли Збройні сили України.

Втрата Херсона завдала дуже відчутного удару по репутації «другої армії світу». Адже це був єдиний обласний центр, який окупантам удалося захопити. Має звільнення Херсона та важливе тактичне та стратегічне значення. Адже тепер загарбники фактично повністю втрачають контроль над правобережжям Дніпра. А вороже угруповання, яке зараз перебуває на лівому березі, практично заблоковане, і не має можливості наступу в напрямку Миколаєва, Кривого Рогу та Запоріжжя.

Рашисти знов підуть на Київ?

Незважаючи на поразки на фронтах, росія не збирається відмовлятися від ескалації. Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний не сумнівається в тому, що рф знову спробує піти в наступ на Київ. З цією метою росіяни зараз готують 200 тисяч нових солдатів.

За прогнозами Залужного, новий наступ, найімовірніше, може розпочатися у лютому наступного року. За оптимістичнішим сценарієм – у березні. По менш оптимістичному – вже у січні.

Відбутися наступ може з боку Білорусі. Адже саме з її території 24 лютого російські окупаційні війська рушили до Києва.

Загроза з боку Білорусі

Сьогодні російські та білоруські війська проводять спільні військові маневри. Тому питання можливої участі у війні армії Республіки Білорусь знову стає актуальним.

На думку аналітиків, у разі настання білоруські війська можуть спробувати піти на Волинську, Житомирську та Рівненську області. Потім – узять під вогневий контроль чи захопити Рівненську АЕС.

З огляду на ризики нападу Україна кордон з Білоруссю серйозно зміцнює. Дороги та мости заміновані. До того ж на кордоні зводять стіну.

Ядерна загроза

У грудні на зустрічі із членами Ради з прав людини володимир путін відмовився давати гарантії того, що росія не застосує ядерну зброю першою. Загроза такої війни наростає, вважає президент рф. Разом з тим, у жовтні на Камчатці під керівництвом путіна пройшли навчання з завдання масованого ядерного удару по потенційному противнику.

Вероніка Поліщук