Одеський гумор: чаклунство, окрошка і святість ситих чоловіків

І сьогодні в нас розмова не просто душевна, а з Маргаритою Львівною – жінкою, в якої в голові філософія, в каструлі окрошка, а в житті – все під контролем.

– Оооо! Маргарито Львівно! Наше Вам здрастє! І чим Ви маєте зараз займатися?

– Ха! Так ото чаклую потроху…

– А Моня в курсі?

– Він в курсі рівно настільки, щоб спокійно спати.

– Я так розумію, що з кожним роком… Вибору у нього все менше й менше, як і шансів на спокійне життя, чи точніше, на спокійну старість.

– Вибір усі люди роблять щохвилини… А НЕспокійне життя (в доброму сенсі) – це інструмент еволюції…, а якщо неспокій супроводжується гумором, то це – рух уперед без обмежень у часі…

– Дааа… Оце поговориш зранку з розумною людиною – і… Заряд бадьорості на цілий день. Я піду, бо в мене ще…

– Що? Корова не доєна?

– Гірше, чоловік без обіду.

– Чоловік – це святе. Особливо ситий. Ситий чоловік – це ж безкоштовна аудиторія для будь-якої лекції. До речі, а що у вас на обід?

– Ви хочете в гості?

– Ні, я хочу розумних думок.

– Сьогодні окрошка.

– На квасі чи на кефірі?

– На кефірі.

– А Ви туди сметанку додаєте?

– А як же ж! Це ж окрошка, а не абищо.

– А сметанку де берете?

– У Галочки з Овідіополя на молочному корпусі.

– Так ми з вами ще й молочні родичі. Я теж у неї завжди беру.

Піду й я щось перекушу. Якраз час другого сніданку.

Марина ГАРНІК, ілюстрація Ірини БАБІЧЕНКО

А ще можете дізнатися, чим пахне одеська кухня.