Церковне свято 5 червня: не можна розповідати сни та витрачати багато грошей

Ігорівська ікона Богородиці – чудотворна та сильна

Ігорівська ікона Богородиці вважається чудотворною та сильною. Свою назву вона отримала на честь Великого князя Київського Ігоря Ольговича, котрий молився перед іконою в останні хвилини свого життя.

Князь Ігор жив у ХІІ столітті, він був сином Олега Святославовича, князя Чернігівського та Новгород-Сіверського та правнуком святого Ярослава Мудрого. У ті часи між нащадками Ярослава – Ольговичами та Мстиславовичами – точилася боротьба за владу та тривали князівські розбрати. Вийшло так, що в 1146 старший брат Ігоря, київський князь Всеволод, поставив молодшого брата своїм спадкоємцем. І Ігор мимоволі виявився втягнутим у боротьбу за престол.

Його князювання тривало менше двох тижнів: під час битви під Києвом із князем Ізяславом військо зрадило Ігоря. Князя взяли в полон – там він тяжко захворів і мало не помер. У такому стані Ігор попросив дозволу прийняти чернецтво – невдовзі він зробив це у монастирі Феодорів у Києві з ім’ям Ігнатій.

Згодом князь одужав, він вів богоугодне життя, багато часу проводив у молитві та покаянні. Але трапилося непередбачене: через рік у храм, де Ігор молився перед іконою Богоматері під час богослужіння, увірвався натовп ненависників Ольговичів та жорстоко забив князя до смерті.

За переказами, коли ввечері тіло Ігоря внесли до храму відспівувати, сталося диво: враз запалилися всі храмові свічки. Поховали князя у монастирі святого Симеона, на околиці Києва. Незабаром біля його мощей сталися чудеса. 1150 року князь Чернігівський Святослав Ольгович переніс мощі брата до Чернігова, у Спасо-Преображенський собор.

Ікону Божої Матері, перед якою молився князь Ігор в останні хвилини свого земного життя, почали звати Ігорівською. Вважається, що образ був створений приблизно наприкінці XIV – на початку XV століть, а сама святиня є чудотворною.

На початку ХХ століття ікона знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. 1924 року її забрали на реставрацію, і з того часу її місцезнаходження невідоме.

Церковне свято 5 червня за старим стилем

5 червня за старим календарним стилем згадують преподобного Михайла, сповідника, єпископа Синадського, та преподобну Єфросинію Полоцьку.

У кого іменини 5 червня

Іменини сьогодні за новим церковним календарем відзначають Георгій, Дмитро, Ігор, Костянтин, Леонід, Марк, Михайло, Микола, Петро, ​​Федір, а за старим стилем – Опанас, Костянтин, Леонтій, Михайло, Марія, Єфросинья, Дар’я.

Про що говорять прикмети на 5 червня

У народі вважається, що саме з цього дня починаються найкоротші ночі – горобині. У народному календарі 5 червня – свято Дорофєєв день, на честь священномученика Дорофія, єпископа Тирського, пам’ять якого також відбувається сьогодні.

За прикметами дня судять про погоду та врожай:

• з ранку сильно пахне травою – піде дощ;
• туман стелиться над водою – буде врожай грибів;
• багато роси – до багатого врожаю;
• встановилася ясна та тепла погода – буде гарний урожай зерна.

Що не можна робити 5 червня

• Сьогодні, як і в інший день, церква не схвалює лайку, сварки, наклеп, виступає проти образ, жадібності, заздрощів, зневіри.
• У народі вважається, що якщо у цей день довго спати, то й у майбутньому все своє життя можете проспати.
• Також цього дня заборонено витрачати великі суми грошей – є ризик марно втратити їх.
• Крім того, народні прикмети забороняють цього дня розповідати сни, особливо страшні, і піднімати гроші чи речі, які хтось упустив – можна захворіти.

Що можна робити 5 червня

• Перед Ігорівською іконою просять Богородицю про порятунок від заздрісників та зрадників, шукають зцілення від тілесних недуг, страху та зневіри. Допомагає молитва у образу, коли потрібно налагодити сімейні стосунки між кровними родичами, зміцнити братню любов і відновити світ.
• День сприятливий для домашнього клопоту – можна займатися прибиранням, пранням, працювати на городі.
• 5 червня прийнято висаджувати огірки, вважається, що якщо у цей день виполоти всі бур’яни на городі та в саду, то вони більше не виростуть.
• Також у народі вірять, що на Дорофія розквітає загадкова сон-трава – її в давнину носили як оберіг та закладали у фундамент майбутнього будинку.