Шолом Гераскевича: чиї портрети на екіпіруванні українця, якого відсторонили від Олімпіади

“Ублюдочний лицемірний МОК дискваліфікував українського спортсмена Владислава Гераскевича перед першим заїздом Олімпіади-2026 у скелетоні!”

Дякую тобі, УНІАН, за колегіальну допомогу! Ще до виходу цієї публікації я в Мережі дізнався цю “хреновість” і негайно взявся за роботу над цією темою.

І одразу… застряг. Я зрозумів, що рівним рахунком нічого з моїх емоційних оцінок ситуації редактор, хоч кістками ляже, але не пропустить. Якщо об’єктивно, то він матиме рацію: вислови, раз вони непечатні, значить їх не можна друкувати. І тут така інтелігентна, практично літературна підказка від колег з УНІАН. Що ж, можу тепер продовжити в тому ж стилі.

Так, розумово відсталі, явно з розгону зроблені кретини з Міжнародного олімпійського комітету проявили повне нерозуміння ситуації та неповагу до олімпійського принципу “Головне не перемога, а участь”, заборонивши нашому спортсмену участь у змаганнях.

Чому заборона? Вони, вузьколобі, побачили “пропаганду і дискримінацію” в тому, що на шоломі українця зображені обличчя наших спортсменів — від титулованих до початківців — які були вбиті російською нечистю.

Гаразд, відійдемо трохи від емоцій — до суті цієї зовсім не на рівному місці виниклої проблеми.

Почнемо з того, що таке скелетон. Упевнений, що не всі розуміють це в подробицях.

Скелетон (англ. skeleton «скелет, каркас») — зимовий олімпійський вид спорту, що являє собою спуск крижаним жолобом на двополозних санях. Скелетоністи надягають облягаючі аеродинамічні костюми та міцні шоломи з забралом і захистом для підборіддя.

Завдання скелетоніста — пробігти у шипованих черевиках 50 м по льоду якомога швидше, намагаючись розігнати сани. Увесь цей час він нахиляється, тримаючись за ручки або боки скелетона й штовхаючи його вниз трасою. Пробігши 50 м, скелетоніст повинен швидко лягти й витягнутися на скелетоні, не втративши при цьому швидкості, яку він набрав за час розгону.

Тепер потрібно проїхати приблизно 1500 м (залежить від траси) вниз крижаним жолобом. На трасі є круті повороти й віражі у формі літери «S». Спортсмен керує скелетоном, злегка зміщуючи вагу свого тіла ліворуч або праворуч. Наприкінці заїзду він гальмує скелетон ногами до повної зупинки.

Змагання зі скелетона вперше були представлені на II зимових Олімпійських іграх, що проходили в Санкт-Моріці у 1928 році. А появу цього спорту відносять до XVI століття.

Вдруге олімпійські нагороди в змаганнях зі скелетона спортсмени розігрували 20 років потому — у 1948 році, причому знову в Санкт-Моріці — на V зимових Олімпійських іграх. Надалі, аж до 2002 року (Солт-Лейк-Сіті), скелетон не був представлений на Олімпійських іграх.

Тепер — про обвинувачення в дискримінації.

Дискримінація — це несправедливе, нерівноправне ставлення до людини або обмеження її прав. Вона проявляється в обмеженні можливостей, приниженні. Це порушення прав людини, заборонене міжнародними нормами, і може відбуватися в будь-якій сфері життя.

Пам’ятаєте, хто голосніше за всіх кричить “Тримай злодія!”? Як відомо — сам злодій.

Так ось, ірраціональний, контрпродуктивний, а якщо простіше — дебільний вибрик МОК — це типовий приклад дискримінації. Дискримінації права Владислава Гераскевича нагадати планеті, що олімпійський лозунг “О спорт, ти — мир!” означає обов’язкову відсутність в олімпійському спорті представників кровопролитної орди. А ще — дискримінацію права українських спортсменів, загиблих від рук ординців, не бути забутими.

Нижче ОЖ реалізує право на пам’ять цих наших співгромадян. Інформацію взято з OBOZ.UA, який на основі переліку від Спорткомітету зібрав дані про тих спортсменів, які зображені на шоломі Гераскевича.

1. ЄВГЕНІЙ МАЛИШЕВ (біатлон). Член юнацької збірної України, загинув у перші дні повномасштабного вторгнення РФ — під час бою під Харковом. Йому було 19 років.

2. ДМИТРО ШАРПАР (фігурне катання). 26-річний український фігурист був убитий російськими окупантами в боях під Бахмутом у січні 2023-го. Під час своєї спортивної кар’єри Дмитро був призером чемпіонатів України серед юніорів, а також віцечемпіоном країни серед дорослих у сезоні-2015/2016. Шарпар брав участь у зимових Юнацьких Олімпійських іграх-2016 і зумів пробитися до топ-10.

3. МАКСИМ ГАЛІНІЧЕВ (бокс). 22-річний, але вже титулований український боксер загинув у боях з російськими окупантами на Луганщині. Чемпіон Європи серед молоді та призер Юнацьких Олімпійських ігор добровільно вирушив захищати свою землю у травні 2022-го, але в березні 2023-го його бойовий шлях завершився… Перший серйозний успіх прийшов до уродженця Шостки, коли він став бронзовим призером чемпіонату України. У 2017-му, у 17 років, виграв “золото” чемпіонату Європи, здолавши всіх своїх суперників “всуху” — 5:0. А потім підтвердив титул у 2018-му, здобув путівку на літні Юнацькі ОІ-2018 у Буенос-Айресі, де отримав “срібло”.

4. АНДРІЙ КУЦЕНКО (велоспорт). Він неодноразово ставав чемпіоном України, переможцем і призером міжнародних змагань, брав участь у першостях Європи та світу. На початку повномасштабного вторгнення РФ майстер спорту міжнародного класу повернувся з Італії, де жив разом із сім’єю, і став до лав ЗСУ. Понад два роки воював на найгарячіших напрямках, але 3 липня 2024 року 35-річний Куценко загинув…

5. ОЛЕКСІЙ ЛОГІНОВ (хокей). Колишній воротар з Білої Церкви загинув під час виконання бойових завдань у Луганській області. Олексій був вихованцем хокейного клубу “Сокіл”, з яким у 2015-му став бронзовим призером чемпіонату України, а у 2017-му дебютував у дорослому ЧУ, здобув бронзову медаль. Добровільно став на захист країни. 14 листопада 2023-го він загинув, а 25-го числа того ж місяця йому мало виповнитися 24 роки.

6. КАРІНА БАХУР (кікбоксинг). У ніч на 18 листопада 2025 року російська армія завдала удару по Берестину (Харківська область), забравши життя 17-річної чемпіонки України та Європи. Дівчина намагалася добігти до підвального укриття, коли отримала смертельні уламкові поранення. Вона померла на операційному столі. А була однією з найсильніших молодих спортсменок України: чемпіонка Європи 2023 і 2025 років, призер чемпіонату світу 2023 року, чемпіонка України з козацького поєдинку та кікбоксингу, а також майстер спорту України. У 2025 році вона також отримала звання майстра спорту з кікбоксингу, якраз готувалася до поїздки на Кубок світу.

7. МИКИТА КОЗУБЕНКО (стрибки у воду). У червні 2025-го на війні з російськими окупантами загинув майстер спорту України, який після початку повномасштабного вторгнення залишив роботу тренера й приєднався до лав Нацгвардії. Під час чергового бойового завдання 31-річний Микита отримав травми, несумісні з життям. Козубенко народився у Миколаєві, неодноразово ставав чемпіоном і призером чемпіонатів і Кубків України.

8. РОМАН ПОЛІЩУК (легка атлетика). 10 березня 2023 року в боях під Бахмутом загинув український стрибун у висоту Роман Поліщук.

9. АНДРІЙ ЯРЕМЕНКО (греко-римська боротьба). 4 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку загинув. У 2015-му спортсмен із Житомира став чемпіоном України, після чого був багаторазовим призером обласних і всеукраїнських змагань, потрапив до збірної й представляв країну на чемпіонаті світу серед кадетів, де посів 10-те місце. Він усього 9 днів не дожив до свого 26-річчя…

10. ТАРАС ШПУК (тренер Invictus Games). У вересні 2025-го загинув колишній співробітник фонду “Повернись живим” 34-річний Тарас Шпук. Він народився в Івано-Франківську й усе життя захоплювався спортом — бігом, велоспортом. Був відомий як багаторічний тренер українських команд на Invictus Games і Warrior Games. Саме завдяки його енергії у 2019 році у фонді почалася системна робота з ветеранами.

11. ФЕДІР ЄПІФАНОВ (фехтування). У грудні 2023-го росіяни вбили цього титулованого українського фехтувальника. Федір був чемпіоном і призером українських змагань з фехтування на рапірах, членом національної збірної й майстром спорту. Єпіфанов навчався в Олімпійському професійному коледжі імені Івана Піддубного. Однак після початку повномасштабного вторгнення РФ тоді ще 18-річний Єпіфанов призупинив спортивну кар’єру й пішов добровольцем на фронт.

12. КАТЕРИНА ТРОЯН (легка атлетика). 5 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, загинула операторка FPV-дронів. Вона мала понад тисячу успішних бойових вильотів, пройшла Курськ. У юності Троян професійно займалася легкою атлетикою. Крім цього, любила лижні траси Карпат, підкорила Арарат. Обожнювала сноубординг, йогу, скелелазіння.

13. ВОЛОДИМИР АНДРОЩУК (легка атлетика). Молодий український легкоатлет загинув 25 січня 2023 року під Бахмутом. Юнак із Хмельниччини навчався у професійному спортивному коледжі в Броварах, у 2019 році виграв чемпіонат України з десятиборства серед спортсменів до 20 років. У 2020-му Андрощук представляв нашу країну на чемпіонаті Європи, де посів шосте місце у сучасному п’ятиборстві.

14. ОЛЕКСІЙ ХАБАРОВ (кульова стрільба). У серпні 2025 року на війні з російськими окупантами загинув чемпіон України й призер міжнародних турнірів зі стрільби. У 2017 році Олексій став переможцем першості України у стрільбі з пневматичної гвинтівки з 10 метрів з новим національним рекордом. Ще у листопаді 2024 року Хабаров привіз “срібло” з міжнародного турніру в Румунії. Олексій створив на Полтавщині власний спортивно-стрілецький клуб, був зразком для своїх молодих вихованців, які вже вигравали й ставали призерами чемпіонатів України.

15. ДАР’Я КУРДЕЛЬ (спортивні танці). Багаторазова переможниця міжнародних змагань зі спортивних танців, загинула 9 липня під час обстрілу російськими окупантами Кривого Рогу. 20-річна дівчина тренувалася на спортмайданчику зі своїм батьком, коли прилетів снаряд із РСЗВ. До приїзду медиків перехожі надали першу допомогу. Але в лікарні з’ясувалося, що у Дар’ї уламками зачеплені серце й печінка. Спортсменка померла в реанімації.

16. ІВАН КОНОНЕНКО (стронгмен). У грудні 2025-го стало відомо, що український стронгмен, командир взводу Іван Кононенко, якого майже рік вважали зниклим безвісти, таки загинув на фронті. Свого часу Кононенко входив до команди легендарного стронгмена й богатиря Василя Вірастюка, був призером і переможцем десятків змагань, зокрема Ukraine Open 2006 Olimp Strongman. Пішов добровольцем на фронт навесні 2022-го. 25 лютого 2025-го Іван Кононенко зник безвісти в Курській області.

17. АЛІНА ПЕРЕГУДОВА (важка атлетика). 14-річна важкоатлетка з Маріуполя була унікальною спортсменкою — у такому юному віці вона виконала норматив майстра спорту, потрапила до резерву збірної України й готувалася до чемпіонату Європи. На момент вторгнення атлетка навчалася в коледжі спортивного профілю в Бахмуті, але через воєнні дії її вивезли до мами в Маріуполь. У лютому 2022-го разом із мамою Наталією вийшли на вулицю, і їх накрило уламками від снаряда. Обидві загинули на місці. Слідом за ними вибіг брат Костя, і його вбив російський снайпер.

18. КАТЕРИНА ДЯЧЕНКО (художня гімнастика). Ще однією жертвою бомбардувань Маріуполя російськими окупантами стала юна українська гімнастка. Дівчинка 2011 року народження перебувала в будинку, у який влучив ворожий снаряд. Унаслідок прямого влучання в будинок Катерини будівля обвалилася. Мати й брат потрапили до лікарні, яка згодом також була знищена авіаударом. Дяченко пророкували велике майбутнє, адже вона постійно посідала на змаганнях призові місця. Одна з вагомих перемог — напередодні війни на міжнародних змаганнях у Львові. Після чого вона готувалася до Кубка Дерюгіних…

19. ВІКТОРІЯ ІВАШКО (дзюдо). Під час російської атаки на Київ 1 червня 2023 року, у День захисту дітей, пішла з життя 9-річна дзюдоїстка Віка та її мама. Вони загинули під час обстрілу, тому що не змогли потрапити до укриття — воно було зачинене. Дівчинка кілька років займалася у спортивному клубі Judo Master і напередодні обстрілу виходила на татамі на змаганнях у Києві. Тренерка Віки зазначала, що вона була неймовірною дитиною, сміливою та життєрадісною.

20. МАРІЯ ЛЕБІДЬ (бальні танці). 15-річна Марія Лебідь загинула внаслідок ракетного удару по багатоквартирному будинку в Дніпрі. Вона навчалася в 9-му класі, займалася бальними танцями.

21. НАЗАР ЗУЙ (бокс). Назар народився в Макіївці, де почав займатися боксом. Згодом разом із батьками переїхав до Маріуполя, де захопився футболом і став учасником однієї з місцевих команд. Під бомбардуванням вони пішли шукати притулок, спустилися до підвалу житлового будинку. На цю багатоповерхівку росіяни скинули бомбу. Мама Ірина, тато Сергій і їхній 13-річний син Назар загинули миттєво…

Ну що тут скажеш…

Я не буду бажати ситим, як свині зажерлим, чиновникам від спорту з МОК і особисто президентці МОК Кірсті Ковентрі із Зімбабве потрапити під обстріли, чути дзижчання шахедів, виття мін, вибухи “Градів” і КАБів.

Але ж у таких умовах уже кілька років живуть херсонці й одесити, харків’яни й кияни, сумчани, миколаївці — мільйони людей, які мають набагато більше права називатися людьми, ніж ці “ублюдочні лицеміри”.

Ні, нехай кожен день у них буде мирним і тихим. Але нехай кожної ночі — віднині й до гробової дошки! — їм усім і цій Ковентрі зокрема сняться вибухи, плач дітей над тілами вбитих батьків, і плач батьків над тілами вбитих дітей.

Нехай кожної ночі — без найменшої перерви, віднині й до гробової дошки! — вони прокидаються в холодному поту, уві сні побачивши стерті під нуль українські села й міста, де ще недавно вирувало життя, побачивши, як людей в одній могилі ховають трьома поколіннями — від немовлят до старих.

І, можливо, тоді ці малоумні дебіли з МОК зрозуміють, чому українець Владислав Гераскевич зробив те, що жодним чином не розходиться ні зі спортивною, ні з людською етикою — одягнув шолом із зображеннями вбитих орками спортсменів.

Зрозуміло, що далеко не всіх, адже це фізично неможливо: 660 (ШІСТСОТ ШІСТДЕСЯТ!) українських атлетів і тренерів убила росія за роки повномасштабної війни.

Чи зрозуміє це дурнуваття з МОК чи ні? Сумніваюся…

Що ж, недобрих їм снів до останніх їхніх днів.

І ще в тему.

Увесь спортивний світ побачив у Мережі фото Михайла Гераскевича — батька спортсмена і водночас його тренера. Сумує батько, що тут казати… Але ж є привід і для позитиву. Мільйони людей побачили, що йому вдалося виховати не лише Олімпійця, а й Людину. Так-так, з великої літери! А це дорогого варте!

Для інформації: рівно рік тому, 14 лютого 2025 року, Вячеслав Гераскевич виграв золото на Кубку Європи в норвезькому Ліллегаммері. Зазначимо, що для Гераскевича це друга в кар’єрі перемога на міжнародних змаганнях. Раніше цей талановитий український скелетоніст вигравав золото на Кубку Північної Америки у 2018 році.

P.S. Ось вона, квінтесенція підлості й дволикості МОК, або, якщо простіше, “апофеоз апофігея”! Буквально кілька годин тому МОК розродився “справедливістю”: Гераскевичу повернули акредитацію на Олімпіаді, залишивши в силі дискваліфікацію! Тобто він має право бути присутнім на цих олімпійських “ігрищах”, але до стартів не допущений…

Тож процитуймо Пушкіна: “Тут русский дух, тут русью пахнет!”

На завершення

У відповідь на дискваліфікацію президент України нагородив Гераскевича орденом Свободи, а сам спортсмен отримав грошову компенсацію в розмірі 1 млн гривень від меценатів і фондів за підтримки держави.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса