В авторській колонці для «Одеського життя» Валерій Боянжу повертається до ключових подій польської історії другої половини XX століття. Від Польського жовтня 1956 року, коли радянські війська рушили до Варшави, до запровадження воєнного стану в грудні 1981-го та мирної передачі влади у 1990 році — автор простежує роль Войцеха Ярузельського у протистоянні між прагненням Польщі до самостійності та тиском Москви.
Войцех Ярузельський, фото з відкриих джерел
Ключові моменти:
Польща не зникає з українських інформаційних «радарів». Але цього разу ньюзмейкером став не її нинішній президент Навроцький, до витівок якого ми останнім часом звикли. На жаль, якийсь мерзотник у Кракові серед білого дня розстріляв багатьох перехожих.
Є думка, що це кривава російська спроба дестабілізувати ситуацію в цій сусідній з Україною державі, роль якої в допомозі нам важко переоцінити. А давайте замислимося: у 1950–1960-х роках Угорщина та Чехословаччина «посміли» спробувати перечити диктату СРСР, посміли захотіти жити по-людськи — і чим це закінчилося? Правильно, «візитом» до цих країн радянських танків.
Тоді з’явився анекдот: «Західник» розповідає, що в нього є власний великий «Мерс», у дружини — свій маленький «Фольксваген-Жук», на роботу вони їздять окремо, а у відпустку Європою — разом, на його машині. А росіянин відповідає: «На роботу в мене — великий тролейбус, у дружини — великий трамвай, а поїздки до Європи мені повністю оплачує держава. На танку я туди їздив уже не раз».
А тепер цілком слушне запитання: чому ж до Польщі в ті роки радянські танки не дісталися? Адже там люди теж «варили воду» проти нав’язаного сталінського способу життя.
У жовтні 1956 року радянський маршал Костянтин Рокоссовський опинився безпосередньо залученим до підготовки силового придушення політичних змін у Польщі. Його дії фактично могли призвести до військового перевороту в інтересах Москви. Йдеться про події, відомі як Польський жовтень 1956 року.
У листопаді 1949 року Сталін призначив (!) етнічного поляка Рокоссовського міністром національної оборони Польщі. Одночасно йому присвоїли звання маршала Польщі. Він обіймав одразу кілька важливих посад: міністр оборони (1949–1956); заступник голови Ради міністрів; член Політбюро ПОРП.
Фактично він був головним провідником радянського військового впливу в польській армії. Після смерті Сталіна у 1953 році в Польщі посилився рух за самостійність від Москви. У СРСР побоювалися, що Польща вийде з-під радянського контролю.
19 жовтня 1956 року виникла загроза військового втручання. Радянські війська, які перебували в Польщі, почали рух у напрямку Варшави. За даними польського Інституту національної пам’яті, Рокоссовський наказав вивести з казарм деякі польські військові підрозділи, щоб підтримати просування радянських військ. Одночасно до Варшави несподівано прибув Хрущов із радянською делегацією. Радянське керівництво вимагало не допустити зміни складу польського керівництва без згоди Москви.
Польщу представляв Владислав Гомулка — політик, який раніше зазнавав переслідувань за Сталіна. Поляк не поступився. Після переговорів Хрущов погодився зупинити просування радянських військ. А Рокоссовський тоді втратив політичні позиції: не увійшов до нового складу Політбюро; було ухвалено рішення про його звільнення з посади, і він офіційно перестав бути міністром оборони, а невдовзі виїхав до СРСР.
Минуло трохи більше трьох десятиліть, і вже Ярузельському як главі Польщі довелося відіграти ключову роль в історії своєї країни. Однозначно зрозуміло: якби Ярузельський не зробив того, що зробив, історія Польщі склалася б інакше — і точно набагато драматичніше.
Войцех Ярузельський народився у 1923 році. Після початку Другої світової війни його родина опинилася в Литві. Незадовго до нападу німців на СРСР сім’ю заслали до Сибіру. Батько там помер у 1942 році. За спогадами Войцеха Ярузельського, він поховав батька, загорнувши його замість савана в газети «Правда».
Войцех працював на лісоповалі, щоб прогодувати сім’ю. На лісоповалі він обпік рогівку очей, тому пізніше носив темні окуляри. Там же, на засланні, вивчив російську мову, якою розмовляв практично без акценту.
У 1943 році він вступив до створеної на території СРСР польської армії генерала Зигмунта Берлінга. Так розпочався його бойовий шлях у складі Війська Польського. Нагадаю, до речі, що в середині 1960-х у СРСР був дуже популярним польський телесеріал «Чотири танкісти й собака», який у народі називали «Три поляки, грузин і собака», оскільки в екіпажі танка Т-34 — «головного героя» серіалу — крім поляків був і грузин Саакашвілі. Так ось, цей танк належав до тієї самої 1-ї армії Війська Польського, сформованої в Сибіру.
Ярузельський закінчив Рязанське піхотне училище. З 1943 року — командир взводу автоматників, з весни 1944-го — командир взводу кінної розвідки, із січня 1945-го — помічник начальника штабу піхотного полку з розвідки. Після Другої світової війни з відзнакою закінчив Вище піхотне училище, а також польську Академію Генерального штабу.
З 1960 року — на найвищих посадах у Збройних силах ПНР. У серпні 1968-го забезпечував участь польських військ в окупації Чехословаччини. У Польщі багатьох не влаштовував рівень життя, і в лютому 1981-го активізував свою діяльність потужний загальнопольський профспілковий рух «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою.
А Ярузельський став першим секретарем ЦК «головної» партії країни — ПОРП. На цій посаді в грудні 1981-го він запровадив у країні воєнний стан, який скасували аж у червні 1983-го. Генерал Ярузельський усунув лідерів «Солідарності», а разом із ними — 37 колишніх партійних і державних керівників.
Так він силою придушив спроби дестабілізувати ситуацію в країні. Думки про його дії тоді й досі розділилися з точністю до навпаки. Хтось порівнює його з чилійським диктатором Піночетом, а хтось переконаний, що це був вимушений крок, який дозволив уникнути втручання країн так званого Варшавського договору на чолі зі «старшим братом» за угорським і чехословацьким сценаріями.
«Якби на перехрестях варшавських вулиць не стояли танки з польськими орлами, там стояли б танки з червоними зірками», — запевняв згодом генерал Ярузельський. А вже він знав, про що говорив! Таким чином Ярузельський, на відміну від Імре Надя в Угорщині та Александра Дубчека в Чехословаччині, не допустив радянської інтервенції в Польщі з подальшим неминучим кровопролиттям.
Ось що пізніше сказав тодішній міністр оборони СРСР маршал Дмитро Язов: «Він був дуже порядною людиною. Фактично врятував Польщу, запровадивши в країні воєнний стан. Коли Брежнєву доповіли, що навколо Варшави стоять 8 польських дивізій, йому довелося відмовитися від введення радянських військ».
Виходить, що воєнний стан у Польщі запровадив патріот своєї країни? Безперечно, це було менше зло, ніж іноземна агресія. Через кілька років, коли ситуація трохи вирівнялася, багато польських турагенцій запрошували клієнтів: «Відвідайте СРСР, поки СРСР не відвідав нас!».
Але ситуація вирівнялася справді лише ТРОХИ. І Ярузельський ще не раз категорично виступав проти наполегливих пропозицій СРСР ввести війська на територію Польщі — і під час масового страйкового руху 1988 року, і під час революційних подій 1989-го.
У липні 1989 року генерала Ярузельського обрали президентом ПНР: за нього проголосували 270 депутатів Сейму та сенаторів, проти — 233. Водночас він пообіцяв (і дотримав слова) вийти з керівництва ПОРП, оскільки «цього вимагає та роль, яку конституція відводить президенту, — гаранта внутрішньої стабільності, арбітра, який стоїть над партіями».
У 1990 році він схвалив проведення в країні багатопартійних виборів президента (а раніше — до Сейму Польщі) і за їхніми результатами мирним шляхом передав владу обраному президентом своєму політичному опоненту Леху Валенсі. Сам він у виборах не брав участі. Тобто генерал не чіплявся за владу й мирно передав її, зрозумівши, що демократичним шляхом уже не зможе її втримати.
Він сказав: «Я запровадив воєнний стан і досі глибоко переконаний, що це рішення було правильним і необхідним. Моє президентство було досить коротким, але сприяло тому, що Польща стала на шлях демократії, законності, свободи слова, ринкової економіки».
Надалі в Польщі неодноразово намагалися притягнути Войцеха Ярузельського до відповідальності за його дії на посаді глави держави, але всі ці спроби завершилися безрезультатно. За даними опитування, проведеного у 2014 році державним Центром дослідження громадської думки, 47% опитаних вважали, що Ярузельський «добре служив Польщі», 33% дотримувалися протилежної думки.
У травні 2014 року генерал Ярузельський переніс інсульт і помер. Його поховали з належними військовими почестями на головному військовому некрополі Польщі, де спочиває прах польських солдатів, які захищали батьківщину з XIX століття. Це рішення викликало протести. Що ж, це і є демократія…
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Сезонні муніципальні паркування біля одеських пляжів перейшли на безкоштовний зимовий режим, тоді як у центрі… Read More
У понеділок, 23 листопада, в Одесі та області очікується різке погіршення погодних умов – синоптики… Read More
Власник кількох торгових точок зазвичай приходить до думки про інкасацію після неприємного епізоду. Касира провели… Read More
Ще три громади Одеської області отримали чотири нові шкільні автобуси, закуплені за підтримки Євросоюзу. Загалом… Read More
У Хаджибейському районі Одеси на вулиці Івана та Юрія Лип спалахнула квартира на сьомому поверсі… Read More
Коли робочий день проходить за комп'ютером, крісло стає найважливішою річчю в домашньому офісі. Саме від… Read More