Чорнобиль — 40 років потому: роздуми

А одразу після Першотравня, після традиційно яскравої й численної демонстрації трудящих, які підтвердили свою солідарність із пригнобленими народами інших (зрозуміло — капіталістичних) країн, у Київ «нечиста сила» занесла автора цих рядків. Мене — інженера обласного телерадіопередавального центру — відрядили в «УкрНДІ проєктстальконструкція» забрати готові документи щодо запланованого будівництва в Херсоні нової телевежі. Стара, 147-метрова щогла, уже недостатньо далеко «транслювала політику партії і уряду», і було вирішено будувати 199-метрову вежу. Довго ми її будували. А створили її на знаменитому Маріупольському металургійному комбінаті. Їздив я туди: і місто, і комбінат — це була казка! Закінчили казку орки… Зараз усі 199 метрів металоконструкцій лежать на землі… Підірвавши вежу, голосно «грюкнули дверима» російські дикуни — 10 листопада 2022 року, за день до того, як наші військові зайшли в очищений від рашистів Херсон.

Квитків тоді до столиці не було, але телебачення — це ж, що ви, що ви — це ж компартійна ідеологія! Обком зняв бронь на один квиток в один бік, і я вперше в житті поїхав у вагоні СВ. На зворотному шляху такої «аномалії» вже не було: з величезною пачкою документів я всю ніч їхав до Херсона стоячи, навіть не в плацкартному, а в загальному вагоні. Люди були, як оселедці в бочці! Це була масова втеча городян із «чорнобильського» Києва. Звідки дізналися про біду? Та від «ворожих голосів», які щонайменше в цій ситуації виявилися дружніми! «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Вільна Європа» буквально кричали: Україно, Білорусе — бережіться, ви в епіцентрі ядерної аварії!!! І пояснювали, як поводитися, які препарати приймати, щоб зменшити можливі смертельно небезпечні наслідки. Чи знало радянське державне й республіканське керівництво про ціну питання? Знали, чорти, але мовчали.

Український народ невдовзі «віддячив» «рідній партії» за таку зраду численними плакатами в публічних місцях: «Хай живе КПРС на Чорнобильській АЕС!» Негатив був більш ніж доречний: у багатьох країнах Європи, де прилади «відчули» підвищення рівня радіації після Чорнобильської катастрофи, уряди миттєво (!) відреагували. Польща — один із найвідоміших прикладів. Там уже в перший день після аварії розпочали масову йодну профілактику, препарати отримали мільйони дітей і підлітків! ФРН, Австрія, Швеція ввели контроль продуктів і обмеження споживання молока, йодотерапію та інші заходи захисту населення.

Україна і Білорусь, попри найбільше забруднення, почали йодну профілактику із запізненням. У низці районів вона або була обмеженою, або запізнілою. І це стало однією з причин зростання захворювань щитоподібної залози у дітей.

Для тих, хто, на щастя, не знайомий із цією темою: щитоподібна залоза потребує звичайного йоду для вироблення гормонів і активно його накопичує. Коли людина приймає йодид калію, залоза швидко насичується звичайним йодом і майже не поглинає з навколишнього середовища радіоактивний йод-131, викинутий вибухом із реактора. У результаті знижується ризик раку щитоподібної залози. Ефективність цієї профілактики сильно залежить від часу прийому: за кілька годин до або одразу після впливу — це максимальний захист. Через 6–12 годин — ефект уже значно нижчий. Через добу і пізніше — практично марно. Так у нас і сталося: у першу добу влада не одразу визнала масштаб аварії, місцеві органи не мали повної картини, населення довго не попереджали. Першого травня ми в Херсоні радісно крокували повз трибуну, розмахуючи прапорцями. Із собою на демонстрацію мене впросила взяти моя 10-річна донька. Взяв… У дітей щитоподібна залоза працює активніше, вона швидше накопичує йод, тому ризик від йоду-131 у них значно вищий. Через кілька років доньці видалили частину щитоподібної залози…

У СРСР чітко працювала гнила централізована система: рішення такого рівня, як масове рятування людей йодом, ухвалювалися ТІЛЬКИ «зверху». Місцева влада не могла самостійно розпочати масову роздачу препаратів — потрібна була вказівка з центру. А там загрозу недооцінили, спочатку вважали, що ситуація під контролем, очікували меншого поширення радіоактивності, не було відчуття терміновості, яке вимагалося для негайних заходів. Та й, на відміну від деяких цивілізованих країн, не було відпрацьованого механізму швидкого розподілу йоду серед населення, не було заздалегідь підготовлених запасів у потрібних місцях. Зате був страх викликати паніку. Роздача йоду могла сигналізувати про серйозну небезпеку, що суперечило політиці «не допустити паніки в найщасливішій у світі країні».

У 1986 році ми здружилися з Віктором — переселенцем із Чорнобиля. Ми називали його чорнобильцем, він поправляв — чорнобилянин. У Херсоні вони з дружиною і двома синами, які тоді ще «під стіл пішки ходили», оселилися в квартирі на 9-му поверсі, яку він зненавидів. У Чорнобилі в нього був будинок на самому березі Прип’яті, полювання, риболовля, свіже повітря, простір. Усе це в одну мить зруйнувалося, випарувалося, зникло — їх евакуювали до Херсона (лише у 1986 році було евакуйовано 116 000 осіб), під дах багатоповерхівки, де він почувався, як у тюремній камері. Двох його хлопчаків, які встигли добряче нахапатися радіації після вибуху, потім трохи підлікували на Кубі. Так, як це не дивно зараз звучить, після аварії на ЧАЕС саме напівбідна Куба впровадила одну з наймасштабніших програм допомоги постраждалим дітям з України та Білорусі. Загалом через кубинську програму пройшло близько 26 000 дітей і підлітків. Програма розпочалася у 1990 році і тривала багато років. Лікування відбувалося в курортному центрі під Гаваною. Кубинці забезпечили радянським дітям медичну допомогу найвищого рівня (включно з онкологією та шкірними захворюваннями), реабілітацію, повноцінне харчування і відпочинок. Для родин лікування було повністю безкоштовним — Куба брала на себе всі витрати. Жодна інша країна не прийняла тоді таку кількість постраждалих дітей на тривале лікування! Багато років потому Віктор «ожив» — він збудував будинок, знову жив на самому березі річки — тепер уже Дніпра. Зовсім недалеко від нині сумнозвісного Антонівського мосту, що став ареною найжорстокіших боїв з ординцями… Мосту вже немає, немає й дому колишнього чорнобилянина — лише фундамент залишився в «кіл-зоні». Віктор знову «у в’язниці», на 9-му поверсі… «Пощастило» (прости, Господи!) його дружині: вона померла у 64 роки, задовго до війни, не доживши до другої в житті евакуації. Онкологія… Я говорив із лікарем, який її оперував (ми були знайомі, якось брав у нього інтерв’ю). «Що там було?» — запитав я. «Там був Чорнобиль…», — похмуро відповів він, безнадійно махнувши рукою…

Я почав цей матеріал із документально підтвердженого факту, закінчу його також фактажем. Ось що днями повідомила «Українська правда»: українські вчені фіксують у плацентах деяких вагітних жінок значне перевищення рівня радіоактивних речовин. Небезпечні елементи продовжують накопичуватися в організмі матерів навіть через 40 років після трагедії на ЧАЕС. За інформацією Національної академії медичних наук України, на початку поточного року у жінок з ускладненим перебігом вагітності виявили тривожні показники забруднення організму стронцієм і цезієм. Нормальним показником, який не становить загрози для здоров’я жінки та немовляти, вважається рівень до 5 бекерелів. Однак у пацієнток Всеукраїнського центру материнства і дитинства фахівці зафіксували рекордні 19 бекерелів на кілограм маси тіла. Радіонукліди мають тривалий період напіврозпаду — близько 30 років, тому вони досі активно циркулюють у природі й стають невід’ємною частиною харчових ланцюгів. І скажу я вам: сильно помиляється той, хто вважає, що вода і «домашня» їжа можуть містити в собі «ехо Чорнобиля» лише в прилеглих до нього регіонах. Ось 23 квітня «Кореспондент» навів найсвіжішу інформацію від Офісу Генпрокурора. Радіоактивно забруднені землі Чорнобильської зони засівали, а потім продавали врожай із них. Один селищний голова з подільниками з селищної ради відкрив доступ бізнесу до 1900 га земель у зоні безумовного відселення, де категорично заборонена будь-яка господарська діяльність! Там виростили 365 тонн насіння соняшнику, «заробили» на цьому 6,6 млн грн. Урожай вивозили за межі зони відселення. Прокуратура повідомляє про 4,9 млн грн збитків державі. Цікаво, чи входять до цієї суми збитки здоров’ю величезної кількості громадян, які вживали в їжу соняшникову олію з цезієм і стронцієм?! Про це поки що нічого не сказано…

Читайте також

• Чорнобиль був не єдиним: топ-5 найбільших радіаційних аварій в історії людства
• Сьогодення і майбутнє Чорнобиля: екозона чи ядерний могильник?
• Які пільги має вдова чорнобильця і як отримати право на пенсію

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса