У селі Долинське на півдні Одещини історія й природа створили унікальне поєднання. Саме тут випадково знайшли один із найвідоміших античних золотих скарбів України, після рясних дощів повернулося озеро, що зникло десятки років тому, а місцеві жителі досі їздять по воду до легендарної криниці «Кетрарь».
Криниця в селі Долинське біля хати Леоніда Георгіу
Ключові моменти:
Про Долинське місцеві люблять говорити: тут під ногами лежить золото, а найцінніший скарб можна просто набрати у відро. Саме в цьому селі колись знайшли один із найвідоміших античних скарбів України, а сьогодні люди показують криницю з особливою водою й озеро, яке несподівано повернулося після багатьох років безводдя. Журналістка «Одеського життя» Антоніна Бондарєва побувала в Долинському, щоб відокремити історичні факти від легенд і зібрати найцікавіші історії його жителів.
Феномени села Долинське на Одещині: золото царів під ногами, «Велике цуценя» та елітна вода
Село Анадол (саме так до 1945 року називали сучасне Долинське) відоме кожному поважаючому себе археологу: тут відкопали унікальний глечик з монетами – «Анадольський скарб». Сталося це цілком випадково 23 січня 1895 року.
– Точна геолокація знахідки нам не відома, – розповідає вчителька історії Долинського ліцею Людмила Добрішан. – Можливо, скарб знайдено у кар’єрах, які місцеві називають «Кетрарь», що з молдавської «камінь», а може, десь поруч. У цій місцевості піщані схили багаті на пісковик, який у всі часи селяни активно використовували для будівництва сараїв, парканів тощо.
Того зимового дня четверо місцевих селян – Микита Сасі, його син Савва, Захарій Черняну та Микита Куку пішли «на діло», тобто добувати камінь. Наймолодший із компанії дуже поспішав, бо ввечері на нього чекало побачення. Він так сильно хотів до дівчини, що підганяв усіх як міг: «Ворушіться швидше!». Працюючи киркою з подвоєною енергією закоханого романтика, раптом він почув дивний звук – щось хруснуло.
Почали розкопувати й витягли глиняний глечик, що був по вінця затрамбований монетами. Там було десь зо дві тисячі штук. Не довго думаючи, чоловіки швиденько роздерибанили здобич – приблизно по 500 штук кожному, – і розійшлися по хатах.
Батько та син Сасі поняття не мали, що робити з цим добром, тому просто сховали монети вдома. А от Захарій та Микита вирішили, що це реальна можливість покращити свій фінансовий стан.
Тому вони поїхали в Рені, що тоді було заштатним містом Ізмаїльського повіту Російської імперії, і знайшли там місцевого «олігарха» Михайла Мийню. Домовилися про поставки монет.
Хлопці з Анадола навіть не підозрювали, що тримають у руках чисте золото. Від століть, проведених під землею, монети покрилися таким шаром бруду, що виглядали, як звичайні мідяки. Тому збували їх за безцінь – деякі усього по 5 рублів за монету. Звичайно, на той час це були непогані гроші, але точно не для античного золота.
Михайло Мийня, який швидко збагнув, що до чого, вирішив пограти в конспірацію. Аби оточуючі не ставили зайвих запитань про походження старовинних монет, він почав розпускати містом чутки: мовляв, знайшов скарб на власному городі.
Проте місцеві полісмени в легенду не повірили – вони почали розслідування з допитами. У результаті оперативно-розшукових заходів спливла вся правда, «бізнес-схему» накрили, а майже все золото конфіскували.
Анадольський скарб складався виключно із золотих монет — статерів – однієї з найвизначніших нумізматичних знахідок античної епохи на території України. Це величезний скарб давньогрецьких золотих монет, який допоміг історикам краще зрозуміти грошовий обіг та торговельні зв’язки в Північному Причорномор’ї.
У золотому «меню» були представлені:
Така солянка з валют різних країн натякає, що заначка належала або дуже заможному купцю, який тримав дунайський бізнес, або воєначальнику, який вдало сходив у пару-трійку рейдів.
Цей унікальний скарб швидко розлетівся по світу. Частину встигла перехопити держава, а решта пішла годувати «чорний ринок». Монети можна побачити в:
Знахідка у вигляді глечика із золотими монетами досі хвилює фантазію місцевих жителів, змушуючи їх з ентузіазмом добувати каміння.
– У наших краях свого часу непогано обжилися турки. І от коли їм довелося звідси виїжджати, своє золото й срібло вони, за логікою речей, також могли прикопати десь тут, – інтригує вчителька історії місцевої школи Людмила Добрішан. – Селом досі ходять легенди, ніби люди знаходили турецькі скарби. Правда це чи просто красиві казки – таємниця за сімома печатями.
Але поки одні шукають золото, інші знають, де ховаються справжні багатства місцевих степів. Одне з таких див – старе джерело в тому самому урочищі «Кетрарь».
– У Долинському на вулицях взагалі чимало колодязів, які справно працюють і донині, – розповідає вчителька Тетяна Семіон. – Але найсмачніша, просто-таки елітна вода – саме в колодязі «Кетрарь». Свого часу тут знайшли підземне джерело, докопалися до нього і збудували колодязь.
Зараз туди веде цілком пристойна ґрунтовка, і місцеві регулярно влаштовують туди паломництво з баклажками. На відміну від античного золота, цей «скарб» абсолютно безкоштовний, для «чорного ринку» нецікавий і до того ж ідеально тамує спрагу в спекотний літній день.
Нещодавно біля села Долинське сталося справжнє диво – повернулося озеро «Кецелу марє», що з молдавської перекладається як «Велике цуценя».
Ця історична подія відбулася після масштабних злив, які пройшли у травні цього року в Українському Придунав’ї та на півдні Молдови, звідки теж надходить дощова вода.
«Велике цуценя» зникло чверть століття тому. Як розповіла директорка Долинського ліцею Маріанна Черня, у 80-ті роки минулого століття місцеві жителі ходили на озеро купатися і тягали звідти карасів. Але потім водойма пересохла і на її місці утворився величезний пустир.
Наразі вода знову з’явилась. Скільки вона протримається у спекотне літо, невідомо. Можливо, природа дає озеру другий шанс?
Взагалі розташування всіх населених пунктів завжди визначали водойми. Сучасне село Долинське було засноване у 1791 році болгарами та молдаванами, які оселилися на березі річки Бужорка, що впадала в озеро «Кецелу марє», а далі – в Дунай.
І молдавани, і болгари словом «бужор» називають дикі півонії. Можна припустити, що колись по берегах річки росли ці дивовижні квіти – звідси й пішла її назва.
Хоча є інший, значно цікавіший варіант перекладу – словом «бужор» називають червонощоку дівчину або молоду жінку в самому розквіті. Можливо, саме такі красуні сиділи на берегах річки й бентежили уяву місцевих юнаків?
Як би там не було, а з часом річка пересохла. Жителям нічого не залишилося, як перебратися в долину озера «Кецелу марє». Як казали болгари: «на дол» (тобто, у долину). Звідси й пішла перша назва села – Анадол, яке згодом перейменували в Долинське.
Справжнє золото Долинського – це не гроші минулого, а сучасні працьовиті й талановиті жителі, які бережуть свою історію й традиції.
Одна з них – директорка Долинського Будинку культури Марія Черня. За дипломом і за покликом душі вона – художниця. Марія так захопилася покращенням простору, що розписала стіни у фойє ліцею, її мозаїчне панно прикрашає територію біля Будинку культури. Нещодавно ще один шедевр прикрасив стіну всередині самої установи.
Виглядає це диво на мільйон доларів, хоча створене з копійчаного матеріалу, а саме, зі звичайної самоклеючої плівки.
– Це панно – моя дипломна робота, – розповідає Марія. – Довгий час воно прикрашало стіни Ізмаїльського педінституту. Але після їхнього переїзду мій шедевр опинився у підвальному сховищі. Коли я дізналася про це, попросила повернути роботу. Мені пішли назустріч. Тепер панно прикрашає фойє нашого Будинку культури.
Раніше ми розповідали, чим вражає старе село на Одещині – тисячі овець, 70 тонн вина і дідусів скарб.
Читайте також:
Саме пароплав «Нева» відкрив регулярне морське сполучення між Одесою та Константинополем і фактично поклав початок… Read More
На початку робочого тижня на мешканців Пересипського району Одеси та прилеглих приміських населених пунктів чекають… Read More
Після важкого поранення, коми та понад 50 операцій 31-річний ветеран Андрій Кардашов оселився у селі… Read More
Міністерство оборони РФ виступило з несподіваною заявою, запропонувавши українській стороні «припинити обстріл» Костянтинівки на кілька… Read More
Спека в Одесі стає справжнім випробуванням для здоров’я. Сімейна лікарка Катерина Орищенко розповіла, чим тепловий… Read More
Правоохоронці повідомили про підозру 45-річного водія автомобіля Nissan Murano, дії якого призвели до масштабної аварії… Read More
