Про потребу в крові та її препаратах у нас найчастіше згадують, коли відбувається щось трагічне і допомога потрібна пораненим, – так було ще до війни, так відбувається і зараз. І це найбільше бентежить людей, які обрали донорство своїм громадянським хобі, як кажуть вони самі. Людей, які, як ніхто інший, знають та відчувають, що кожна здача крові дійсно врятує три чиїсь життя. Про них розповімо далі.
34-річний Гліб Лушкін замислювався про донорство давно, але батьки відговорювали – це небезпечно, бо можна інфікуватись гепатитом, піймати СНІД. І взагалі – навіщо брати додаткове навантаження на організм? Отже, його батьки знаходились у полоні міфів, страхів та упередженого ставлення до донорства, яке, на жаль, існує і сьогодні.
Але хлопець не відмовлявся від своєї мрії стати донором. Перший раз він пішов здавати кров до одеської залізничної лікарні. Боляче не було зовсім, та й після здачі почувався добре – було відчуття легкості, ясності мислення. Розповів про це батькам. Мати виглядала стурбованою, бо розуміла: син від свого наміру не відступиться. Потім ще декілька разів Гліб здавав кров, коли шукали донорів.
Остаточне рішення про те, що він буде донором, прийшло до Гліба після одного випадку. Молодий спортивний хлопець, який, як і Гліб, працював фітнес-тренером, захворів на рак крові. Виникла потреба у досить рідкісній групі крові – 4-й з негативним резусом. Гліб відразу поїхав до Обласної клінічної лікарні, поспілкувався з мамою хворого і здав для нього кров.
– Я не міг зрозуміти, чому спортивний, гарний хлопець, який веде здоровий спосіб життя, має такий страшний діагноз, – каже Гліб. – Мені дуже хотілося йому допомогти, але за два тижні хлопець пішов із життя. І тоді я вже остаточно вирішив, що стану донором на постійні основі, щоб допомагати іншим, тим, хто опинився на межі життя та смерті.
Більш за все Гліб переймається тим, що донорство в нас залишається епізодичним. Щось відбулось, у соцмережах лунають заклики прийти і здати кров, люди відгукуються, а потім – тиша. Аналогічно і на День донора – на станції переливання крові приходять групи людей з учбових закладів, установ, фірм. А потім напливу вже немає.
– Памʼятаєте, як у 2019 році після пожежі у коледжі на вулиці Троїцькій виникла велика потреба у крові? – питає Гліб. – Тоді теж багато людей пішло на станцію переливання. Але мало хто з них залишився і став донором на постійній основі. На мою думку, крові та її препаратів не буває багато. Треба мати запаси, щоб коли виникають критичні ситуації, не бити на сполох і не скликати всіх на здачу крові. Тому пропагувати донорство треба ще зі школи. Бо за десять років нічого не змінилося – діти, як і раніше, першу інформацію отримують від батьків. А ті, у свою чергу, побоюються донорства, вважають це ризикованим і не обовʼязковим заняттям. Так у країні, яка веде війну і кожного дня має постраждалих та поранених, не має бути.
Нагадаємо, що нещодавно під час прильоту Одеська обласна станція переливання крові теж постраждала. Але її робота швидко було відновлена, постійні донори, як і раніше, за розкладом приходять здавати кров. І лише інформація на сайті станції «Увага! Потреба у всіх групах і резусах крові» відображає нинішній стан справ, коли їх зусиль вже виявляється замало. Потрібні нові люди, багато нових донорів, які приходитимуть сюди не епізодично, а постійно.
Я поцікавилась у Гліба, як друзі ставляться до його «хобі», чи не вважають це зайвим обмеженням щодо звичок та вподобань?
– А які обмеження? – здивувався Гліб. – Здоровий спосіб життя і відмову від поганих звичок я обрав ще раніше. Невже складно раз на два місяці витратити годину свого часу, щоб здати кров? Чи раз на місяць здати плазму крові? В мене всього було 54 здачі за 10 років. І не лише на обласній станції переливання, яка стала моїм улюбленим місцем здачі крові, а ще й у онкогематологічному відділенні дитячої обласної лікарні та у військовому шпиталі. Донорство надихає, бо отримуєш більше, ніж віддаєш. Це, на мій погляд, найпростіший шлях допомогти ближньому.
Донорство підштовхує до занять спортом, до правильного харчування, розумного ставлення до алкоголю. Це корисно з усіх точок зору, наполягає Гліб.
– Тому своє хобі не вважаю якоюсь жертвою. Це скоріше більш жорстка самодисципліна – вчасно відвідувати станцію переливання. В мене це вже за розкладом відбувається.
Розмірковуючи про подальші перспективи, Гліб говорить про те, що буде донором стільки, скільки дозволить стан організму. Вікових обмежень сьогодні вже не існує, тому головне – залишатись здоровим. Виступає за регулярне, безоплатне, а головне – самостійне та свідоме донорство, без примусу.
Він був членом громадської волонтерської організації «Агенти крові», яка залучає до донорства нових людей. Зараз вже на своєму прикладі доводить, що донорство корисне і для здоровʼя самого донора, і для потреб суспільства. Продовжує робити все задля того, щоб кількість постійних донорів збільшувалась, бо потреба у крові та її препаратах існує завжди. І її, заради захисту людей, треба постійно задовольняти.
Читайте також:
13 липня в Одесі у дворику UNION пройде безкоштовний захід на честь Національного свята Франції.… Read More
Уряд Італії виділив кошти на відновлення шести обʼєктів культурної спадщини в Одесі, включаючи філармонію та… Read More
Нещодавно засяяв відреставрованими дверима історичний будинок на Кінній, 12. Війна, спека, а тут наче саме… Read More
У п'ятницю, 11 липня 2025 року, в Одесі та Одеській області очікується досить тепла погода… Read More
Мешканці дачного кооперативу «Чайка» в Алтестовому залишилися без електроенергії та водопостачання. Вони готуються до радикальних… Read More
Енергетики з Одеської області, співробітники компанії ДТЕК «Одеські електромережі» Владислав Шелестюк, Олександр Бердишев і Юрій… Read More
