Від Сталлоне до капітана Кука: які таємниці родоводів відкриває Одеський архів

Ключові моменти:

• Жителі Бессарабії масово шукають документи для отримання румунського громадянства
• Архівісти допомогли знайти одеських родичів Сильвестра Сталлоне
• Через Одесу вдалося простежити родинну лінію капітана Джеймса Кука
• Будівля Держархіву Одеської області офіційно залишається аварійною

Журналістка «Одеського життя» Вероніка Поліщук побувала в Державному архіві Одеської області, поспілкувалася з його працівниками та дізналася, чому пошуки родоводу сьогодні стали справжнім трендом, як архів допомагає людям знаходити своє коріння і які несподівані історії приховують старі документи. Це оновлена версія статті дворічної давнини. Ми знайшли та додали нові факти, змінили подачу матеріалу на більш послідовну та структуровану, зробили його кориснішим.

Навіщо одесити шукають своє коріння

Щороку спеціалісти Одеського архіву розглядають понад десять тисяч соціально-правових, біографічних та генеалогічних звернень. Найчастіше людей цікавить родовід як можливість отримати громадянство інших країн — насамперед Ізраїлю, Німеччини та Румунії.

— Можна з упевненістю сказати, що чимало жителів Бессарабії мають другі румунські паспорти, — переконаний заступник директора Одеського архіву Сергій Крачков. — Румунія, як і Україна, дає громадянство за територіальною ознакою. І якщо предки народилися там, можна отримати румунський паспорт. А оскільки до 1944 року правобережжя Дністра належало Румунії, то сьогодні в Бессарабії румунського паспорта не зробив собі тільки ледачий.

Як правильно починати генеалогічний пошук

Архівісти радять не поспішати одразу надсилати запити до державних установ. Спершу варто уважно переглянути домашні документи, старі фотографії, листи та поспілкуватися з родичами.

Після цього можна звертатися до Національної наукової бібліотеки, де зберігаються старі адресні книги та довідники з прізвищами, професіями й місцями проживання людей.

Лише після такого попереднього дослідження має сенс подавати офіційний запит до архіву. Пошук документів може тривати близько місяця, адже йдеться про мільйони архівних матеріалів.

Ознайомитися зі справами можна безпосередньо в читальному залі або дистанційно — архів поступово оцифровує фонди, а описи й каталоги вже доступні на офіційному сайті.

Скільки заробляють на чужих родоводах

Кілька років тому архів зіткнувся зі справжнім напливом комерційних компаній, які займаються так званою «платною генеалогією».

— Справа прибуткова — наївні люди готові платити чималі гроші за те, що можна отримати безплатно. Фірми ж, що спеціалізуються на генеалогії, беруть за це 30 доларів, — розповів Сергій Крачков. — Генеалогічне дослідження однієї лінії обходиться для їхніх клієнтів у дві-три тисячі доларів. І якщо наша архівна довідка коштує 143 гривні, то в них — 100 — 200 доларів.

Архівні довідки мають юридичну силу та можуть використовуватися, наприклад, для оформлення спадщини. Водночас працівникам архіву неодноразово доводилося перевіряти документи з ознаками підробки.

— Могли б ці фірми безпосередньо з нами договори укладати, — вважає керівництво архіву. — Але робити це вони не мають наміру. Навпаки — намагалися «розгойдати ситуацію» через антимонопольний комітет. І в АМКУ чомусь вирішили, що ми підпадаємо під антимонопольне законодавство. Але за законом ми не є монополістами — ми зберігачі інформації, яку надаємо всім. Вдалося все ж відбитися.

Самі ж архівісти порівнюють пошук родоводу з детективним розслідуванням, де кожна справа відкриває нові сторінки історії.

Як формувався Одеський архів

У 2020 році Одеський архів відзначив 100-річчя. Його історія почалася у 1920 році після створення губернського держархіву, який об’єднав приватні та відомчі зібрання документів регіону.

Через нестачу паперу у перші роки радянської влади величезна кількість документів була втрачена — їх здавали на макулатуру або використовували повторно.

— У нас є фонди 1919-1920 років. І більша частина радянських документів цього часу написані на «вторинці»: з одного боку, як правило, кострубато і безграмотно — один документ, а на звороті — інший, старіший, — розповів Сергій Крачков.

Сучасну будівлю — колишню Бродську хоральну синагогу — архів отримав у 1942 році за рішенням румунської окупаційної адміністрації.

Після відступу радянської влади частину архівних документів було розграбовано. За словами істориків, старі папери продавали навіть на одеських базарах як пакувальний матеріал.

Чому архів досі працює в аварійній будівлі

Після Другої світової війни будівлю неодноразово перебудовували замість того, щоб спорудити сучасне архівосховище.

У 2003 році одна зі стін почала відходити від конструкції, а саму споруду визнали аварійною із 60-відсотковим зносом. Після трагедії в будинку Асвадурова рятувальники заборонили архіву перебувати в цій будівлі.

Попри це архів продовжує працювати саме тут. Додаткову проблему створює те, що у 2016 році облрада повернула колишню синагогу єврейській громаді. Фактично Державний архів Одеської області залишився без власного приміщення.

Для будівництва нового комплексу, за оцінками фахівців, необхідно близько 800 мільйонів гривень.

Як архівіст розкрив історію власної родини

Головний науковий співробітник Максим Дубна почав досліджувати історію своєї родини ще у 17 років. Саме захоплення генеалогією привело його після закінчення історичного факультету ОНУ до роботи в архіві.

Максиму вдалося простежити власний родовід до 1742 року. По одній лінії його предки були кріпаками з Чернігівщини, переселеними у степи біля річки Тилігул, де нині розташоване село Заводівка.

Інша гілка родини походила з польської шляхти. До Одеської області їх переселили у 1951 році під час обміну прикордонними територіями між Польщею та СРСР.

— В архиве я нашел родовой герб, опись имущества моего прапрадеда, составленную при вступлении в колхоз, — рассказал Максим. — К тому же — еще и родственников в Торонто.

Одеський слід у родині Сталлоне

До Одеського архіву свого часу зверталася Жаклін Сталлоне — мати знаменитого голлівудського актора Сильвестра Сталлоне.

За словами головного спеціаліста Марини Зарицької, саме в Одесі до еміграції у США проживала бабуся родини Сталлоне. Втім, встановити точне прізвище виявилося непросто.

Водночас архівістам вдалося з’ясувати, що в Одесі є родичка Жаклін Сталлоне — Валерій Кравченко, власник центру пластичної хірургії та косметології «Доктор Моцарт».

— Вони навіть із Сильвестром Сталлоне схожі, — вважає Марина.

Як Одеса допомогла розгадати загадку смерті капітана Кука

Ще одне незвичайне звернення стосувалося родини знаменитого британського мореплавця Джеймса Кука.

Науковці намагалися перевірити легенду про стрілу, якою нібито було смертельно поранено капітана. У музеї Сіднея на наконечнику знайшли частинки людської кістки, але підтвердити їхнє походження було неможливо через відсутність прямих нащадків Кука.

Тоді дослідники вирішили простежити лінію сестри мореплавця Маргарет.

Виявилося, що її нащадок Корнеліус Кук у другій половині XIX століття оселився в Одесі. Разом із сином він відкрив у місті один із перших автомобільних салонів, де продавали англійські шини та проводили технічне обслуговування авто.

Його онук Горацій Джонович Кук одружився з одеситкою, а у 1917 році залишив місто та виїхав до Великої Британії.

Саме завдяки роботі одеських архівістів вдалося знайти сучасного нащадка знаменитого мореплавця.

Щоб провести це дослідження, Марині Зарицькій довелося буквально відтворювати сімейну історію по крихтах — майже як у справжньому детективі про Шерлока Холмса.

“`html

Сьогодні архівісти переконані: за кожним старим документом стоїть не лише сухий факт, а й доля людини, історія родини чи навіть цілої епохи. Саме тому генеалогічні дослідження давно перестали бути просто формальністю для оформлення громадянства або спадщини.

У Державному архіві Одеської області щодня працюють із тисячами сторінок метричних книг, переписів, судових справ та особистих документів, які допомагають людям відновити зв’язок із власним минулим.

Іноді ці пошуки приводять до несподіваних відкриттів — як у випадку з родиною Сталлоне чи нащадками Джеймса Кука. А інколи дозволяють звичайним одеситам уперше дізнатися, ким були їхні пращури кілька століть тому.

Працівники архіву кажуть: найцінніше у цій роботі — момент, коли людина вперше бачить документ зі згадкою про своїх предків і раптом відчуває, що історія перестає бути абстрактною.

Саме тому архів для багатьох стає не просто сховищем паперів, а місцем, де оживає пам’ять поколінь.

Читайте також:

Одеський облархів: як користуватися артефактами за майже 500 років історії

Трагедія на Троїцькій: як пожежа змінила долю історичної будівлі

Бессарабія: інтерактивна карта визначних пам’яток регіону