Як знищений росіянами «Привоз» став легендою Одеси: клади, перейменування та слон серед фруктів

Ключові моменти:

• «Привоз» з’явився ще в кінці XVIII століття — задовго до офіційної дати заснування.
• За порядком і цінами стежили спеціальні наглядачі, а згодом — торгова поліція.
• У 1902 році частину торгових рядів спалили через спалах чуми.
• Спроба перейменування ринку в радянські часи.
• Серед легенд — захований клад директора, зв’язки з бандитом Мішкою Япончиком і слон, який утік із зоопарку до прилавків.

З чого все починалося: ринок «з коліс»

Офіційною датою народження одеського «Привоза» вважається 1827 рік. Однак краєзнавці впевнені: ринок виник значно раніше — ще у 1796-му, як частина Старого базару. Торгівля велась прямо з возів і фур, «з коліс», звідси й народна назва, що з часом стала офіційною.

Спочатку це була скромна площа з лавками й балаганами. Щоб отримати торгове місце, треба було виграти спеціальний аукціон, який проводила міська управа. Кам’яні корпуси довго не будували — вони б заважали проїзду транспорту. Тим паче поруч були стаціонарні магазини Старого ринку.

Уже в 1797 році влада уклала контракт із купцем Філіпповим: він отримав право продавати м’ясо й отримувати прибуток, але за умови дотримання встановлених містом цін і високої якості продукції.

Порядок на ринку: старости, інспектори та торгова поліція

За дотриманням порядку на «Привозі» стежили спеціально призначені старости й наглядачі, яких обирали з-поміж купців і міщан. Ці «базарні» діяли за інструкцією міської управи: стежили за чистотою, цінами та не допускали спекуляцій. Також вони контролювали роботу митниці.

У 1892 році, після прийняття нового Городового положення, з’явилися нові посади — зокрема чиновники торгової й господарської поліції. Їх затверджувала міська управа.

Біди «Привозу»: бруд, чума й «очищення вогнем»

Старий «Привоз» славився не лише одеським колоритом, а й жахливою антисанітарією. Газета «Одеський вісник» писала, що прямо на ринку справляли нужду, а між рядами гнили купи ботви, фруктів і ягід. Запах стояв нестерпний.

Щоб хоч якось навести лад, влада запровадила так званий «колісний збір»: кожен віз сплачував 3 копійки за в’їзд, також оподатковувалися й лоточники. Згодом збір скасували, а прибирання почали фінансувати з міського бюджету.

У 1902 році в місті спалахнула чума. З’ясувалося, що всі хворі були пов’язані з «Привозом» — зокрема через щурів, які там водилися у великій кількості. Дезінфекція не допомогла, і влада ухвалила жорстке рішення — спалити найбрудніші лавки. Власникам виплатили компенсацію, а торговців тимчасово переселили на Куликове поле.

Кам’яні корпуси і невдала «октябризація» Привозу

Лише напередодні Першої світової війни «Привоз» почали забудовувати кам’яними корпусами. У 1913 році за проєктом архітектора Федора Нестурха звели чотири двоповерхові будівлі Фруктового пасажу — вони довго залишалися найвпізнаванішою частиною ринку.

Але тепер їх більше немає. Саме ці історичні корпуси були знищені вогнем 24 липня 2025 року внаслідок атаки Росії на Одесу.

Після Жовтневого перевороту радянська влада намагалася перейменувати «Привоз» на «Жовтневий ринок», але нова назва не прижилася — народ виявився сильнішим за гасла.

Нагадаємо, що раніше ми показували, як виглядали одеські ринки на старих фото й листівках.

Золотий клад Пілермана: правда чи вигадка?

У 1920-х роках директором ринку став Яків Пілерман — людина з видатною підприємницькою жилкою. Він був у тісних стосунках із легендарним Мішкою Япончиком: допомагав збувати крадене й одночасно збирав «данину» з торговців.

Його останньою аферою стала фіктивна реконструкція ринку. Пілерман привласнив усі кошти, виділені державою. Після викриття спробував утекти, але його затримали на кордоні, засудили й розстріляли.

Перед стратою він нібито зізнався, що сховав частину награбованого десь на території «Привозу». Відтоді десятки років люди шукали клад — говорили, що це могли бути золоті злитки або скрині з коштовностями. Іноді продавці знаходили свіжі ями, але жодного кладу так і не знайшли. Історія залишилась легендою.

Слон у фруктових рядах

У березні 1941 року «Привоз» став ареною курйозної події, про яку охоче писала преса. Слона Мурзу з Одеського зоопарку збиралися перевезти до Сімферополя. Але щойно він вийшов на вулицю — відразу вловив апетитні запахи з Фруктового пасажу.

Не роздумуючи, слон попрямував туди й влаштував собі частування: з’їв кілька яблук, витяг з бочки солоні огірки, поласував капустою й сухофруктами. Лише після цього Мурзу вдалося заспокоїти й доставити на вокзал.

Також можна подивитися невелике відео про Привоз:

Раніше ми розповідали про секрети легендарного одеського «Привозу».