Вивчати історію із баяном: про вчителя з Одещини, який створив два музеї

Шкільний музей: тут є зуби мастодонта і мамонта

У Любашівці діють два інтерактивні музеї, започатковані Валерієм Бондаренком.

Перший – це історичний кабінет у ліцеї, де зібрано понад 400  експонатів. Тут є зуби мастодонта, мамонта, залишки багатьох археологічних культур, зброя та речі різних історичних епох. Музейні вітрини вщерть заповнені знахідками первісної доби, скіфів, черняхівської культури, слов’ян тощо. А ще півтисячі скарбів очікують атрибуції*.

– Цей музей є творчою лабораторією, де діти можуть брати експонати в руки, що дозволяє проводити уроки-екскурсії, уроки-дослідження, – розповів педагог. – Зацікавившись минулим, вони розпитують у своїх батьків, бабусь, дідусів про попередні покоління, долучаються до пошуку експонатів.

Шкільному музею вже понад чверть століття. 

У музеї «Оберіг» давніх рушників – на півкілометра

А музей етнографічних старожитностей «Оберіг» відчинив двері тільки на початку 2023-го.

Кілька кімнат вщерть заповнені ужитковими речами українського селянства ХІХ-ХХ століть. Найбільша колекція – це 250 повністю вцілілих святкових та побутових рушників, найстаріший з яких датується 1835 роком. А врятоване від знищення візерункове мереживо старовинних рушників дбайливо зшите у кількаметрові стрічки.

У розгорнутому вигляді ця барвиста доріжка простягнеться десь на півкілометра.

Декілька сотень екземплярів нараховує зібрання старовинних хусток, не менше – гончарних виробів, а також прасок, рубелів, скринь, залізних ліжок, фотографій тощо.  

На чільному місці поряд з воєнними артефактами розміщені фото воїнів-земляків, загиблих на російсько-українській війні.

Загалом тут налічується понад 4000 експонатів.

Екскурсовод з баяном

Щороку обидва музеї відвідують 200 екскурсій з усієї Одещини. Цікаві розповіді Валерія Бондаренка не залишають нікого байдужим. Екскурсовод ще й щоразу береться за баян, доповнюючи історії українськими піснями.

Днями колекція «Оберегу» поповнилась ще й зібранням бойківських старожитностей із зачиненої Агафіївської школи.

Тема освіти болюча для педагога, який десятки літ очолював профспілкову спільноту освітян Любашівщини. Тепер, щоб увічнити пам’ять про школи та педагогів, пан Валерій разом із колегами з Любашівської та Зеленогірської громад збирає матеріали з історії кожного закладу освіти колишнього Любашівського району.

Своїми знаннями він ділиться з вихованцями історико-краєзнавчого гуртка «Джерельця». Його найкращі учениці Катя Джаламага, Світлана Присяжна, Віка Котюжинська та Людмила Полоз представляли дослідження рідного краю на наукових конференціях учнівської молоді в Одесі, Харкові, Коломиї та Запоріжжі.  

«Тебе кохаю, рідний краю мій!»

Дослідження під такою назвою представив краєзнавець у травні на Всеукраїнській науково-практичній краєзнавчій конференції «Історико-культурна спадщина України: регіональні особливості та загальнонаціональний контекст» у місті Звягель на Житомирщині.

У форумі взяли участь 165 учасників із 19 регіонів України зі своїми краєзнавчими опусами. Серед них – науковий трактат Валерія Бондаренка, який повідав про дванадцятикупольний храм Івана Богослова в селі Покровка, Троїцький Будинок народної творчості, самобутній декоративно-прикладний живопис Ростислава Палецького, традиційні ковбасні фестивалі-ярмарки, започатковані  у столиці домашньої копченої ковбаси Любашівці тощо.

– Ми обговорювали збереження національних історичних пам’яток та музейних колекцій в умовах війни, популяризацію культурної спадщини, збереження пам’яті про малі населені пункти, – розказав Валерій Бондаренко. – Сподіваюсь, що невдовзі ми втілимо в життя ще один проект – відкриємо у Любашівці автентичну українську садибу. Стародавнє хатнє начиння вже припасено, залишилося вирішити питання з будівлею.

*Атрибуція – визначення достовірності, автентичності на підставі аналізу особливостей.

Читайте також:

• «Це скарб, а не мотлох»: як вчитель з Любашівки створив музей старовинних раритетів
• Таланти сільського інтелігента: як звичайний вчитель з Любашівщини став пасічником