Фахівці-виноградарі, винороби оцінюють ситуацію з виноробством на Тарутинщині по-різному. Одні кажуть, що йде деградація галузі, інші навпаки – поступова еволюція. Що ж відбувається насправді? Як впливає війна в країні і яким видався цей рік для виноградарів Тарутинщини? Ми поїхали до самих виноробів, щоб представити погляди як тих, хто працює у галузі вже давно, так і тих, хто займається виноробством менше десяти років.
Ключові моменти
Наталія Бурлаченко вивчала технологію продуктів бродіння та виноробства в Одеському національному технологічному університеті. Блогерка, журналістка, організаторка Всеукраїнського конкурсу «Сорт і теруар. Мікровиноробство-2025». Сомельє, директорка ТОВ Big Wines.
Два роки тому взяла в оренду 84 гектари виноградників у селі Ламбрівка Бородінської громади, що раніше належали сільгосппідприємству «Грона», яке збанкрутувало, і здійснила свою мрію – почала виробляти вино.
– У Ламбрівці завжди розвивалося виноградарство. Тут залишилися досвідчені фахівці, майстри-виноградарі, які добре розуміють технологію догляду за лозою. В сезон у нас працюють до 20 осіб і десять – цілий рік. Цей рік складний, різні сорти по-різному відреагували на посуху, весняні заморозки.
Наразі збір ще триває – у нас це робиться вручну. Кожну грону укладаємо в ящики, пакуємо, завантажуємо у рефрижератор і веземо на виноробню, яка знаходиться під Києвом. Є і два невеликі переробні майданчики на Одещині. Частину ягід залишаємо для себе, частину продаємо партнерам з Одеської області і Закарпаття.
У виноробстві немає дрібниць. Наприклад, етикетки для нашого вина створює відомий український митець, художник Іван Марчук. Його картини, як вино, – говорять без слів. Минулого року ми випустили 50000 пляшок, і всі вони були реалізовані. Більшість – в Україні, частина – у Німеччині та Великій Британії.
Великі виновиробники скептично ставляться до малих виноробень. Насправді ж крафтове виробництво – це поштовх розвитку галузі.
Я дуже рада, що працюю у Ламбрівці, з її щирими людьми. Ми класна команда з бригадиром Тетяною Виговською, водієм Борисом Дюльгером, механізатором Петром Топалом, виноградарями Світланою Янчогловою, Марією Язаджи, Тетяною Кантаржи, Катериною Костовою, Оленою Шаврієвою.
У найближчому майбутньому плануємо посадку молодих виноградників.
Володимир Паларієв, керівник сімейної виноробні «Фрумушика Нова», що в Бородінській громаді. Перші уроки домашнього виноробства Володимиру дав дідусь Андрій Паларієв. Коли Фрумушика Нова була відбудована, Андрій Діамідович одразу посадив виноград, сам його доглядав, робив вино і долучав до цієї справи онуків – Володимира і Михайла. Потім дідуся не стало, а Володимир продовжив займатися виноградарством, робити вино, щоб пригощати друзів, рідних. І мріяв побудувати виноробню. У 2019 році мрія здійснилася. Сьогодні колеги називають Володимира «винним бунтарем», бо він створює унікальні купажовані вина з автохтонних сортів винограду.
– Ми вже зібрали свій виноград з одинадцять гектарів і почали переробку. Перевагу надаємо марочним столовим винам. Цьогоріч наша виноробня потрапила до ТОП-7 українських власників найбільшої кількості нагород за останні п’ять років в міжнародних і національних конкурсах виноробів. Серед частих призерів – білі вина Сухолиманське, Цитронний магарач і червоне українське автохтонне Одеське чорне.
За рік випускаємо близько 10000 пляшок вина. Основну частину продаємо в Україні, решту експортуємо в Болгарію, Естонію, Німеччину, Японію.
У нас працюють п’ятеро виноградарів. На збір винограду долучаємо людей із сусідніх сіл. В Бессарабії – це свято, яке проходить завжди радісно і закінчується великим застіллям. Люблю цей час.
Щодо конкуренції з великими виноробами, то її немає. Справа в тому, що крафтове вино не може бути дешевим. Наприклад, ми з братом за шість років так і не вийшли в прибуток, навіть не відбили гроші, вкладені у виноробню. Можливо, десь років через п’ять це вдасться.
На сьогодні в Україні лише 160 крафтових виноробень, які виробляють в цілому близько 200 тисяч пляшок вина. А, наприклад, підприємство «Шабо» має 1200 гектарів виноградників і об’єм виробництва – близько 40 мільйонів пляшок. Тож про яку конкуренцію можна говорити? Переваги крафтового виноробства в іншому – в унікальності та високій якості продукції, що досягається при індивідуальному підході до процесу виробництва. Для нас з братом це можливість зберегти сімейні традиції, передати їх своїм дітям, як колись зробив наш дід, прославити наш край, дати поштовх до розвитку винного туризму, виховання у людей культури вживання вина. Ну що сказати – я цим живу.
Єфрем Цушко, керівник сільгосппідприємства «ЛОЗА ВА», село Надрічне, Бородінська громада. Більше п’ятдесяти років «ЛОЗА ВА» спеціалізується на виноградарстві, має винзавод. Майже тридцять років керує підприємством Єфрем Цушко.
– Наш винзавод первинного виноробства. Ми реалізуємо виноматеріал для шампанського, коньячного і сортового вина. В сортовому складі червоні вина – Каберне, Совіньйон, Мерло, білі – Ркацителі, Аліготе, Рислінг, Шардоне, Сухолиманське. Раніше в нас було 1200 гектарів виноградників і ще звозили врожаї шість сільгоспгосподарств Тарутинщини. Ми навіть вистояли в дев’яності, коли виноградники усюди викорчовували. На плантаціях тоді працювало 700 працівників. Моя мама була виноградарем, і я разом з нею ходив на збір врожаю, обрізку.
З 2001-го по 2013-й ми висадили 400 гектарів нових ділянок. З початком війни виноградарство пішло на спад – ринки збуту закрилися, нас переорієнтували на Європу. Однак, як виявилося, там нас ніхто не чекав. Так, в минулому році ми продали Румунії суперовий виноматеріал усього за 22 євроценти за декалітр. Якщо відмінусувати транспортні витрати, то залишаються копійки. Правда, в цьому році вони вже готові купити наш виноматеріал за 65 євроцентів, – напевне, розпробували. Дуже вплинуло на погіршення ситуації те, що у 2017 році виноградарство зняли з пільгового оподаткування – це була велика помилка.
У Надрічному – усі крафтовики, в кого є виноград і підвал. Робити вино на Бессарабії привчають ще з дитинства. Для мене крафтовик – це той, хто вирощує сам. А не просто приїхав, закупив якісний виноматеріал за копійки, зробив свій бренд, по пляшках розлив і все. Зате для них пільгове оподаткування передбачене.
Вважаю, що держава має підтримувати саме галузь виноградарства, бо при такому розкладі ми не виживемо.
Зараз маємо 450 гектарів виноградників, на яких раніше працювало 90-100 людей, сьогодні – 10-15. Раніше ми робили 20-30 операцій на виноградниках – обрізка, формування куща, підв’язка, пасинкування, обробки від хвороб і шкідників, чеканка тощо. Зараз три – обрізка, чеканка, збір врожаю. Думаю, що скоро такої галузі, як виноградарство, в Україні не буде, як і великих виноградних плантацій. Так само, як майже зникли тваринництво, птахівництво, рибоводство, насінництво, садівництво.
Петро Ламбов, керівник з 35-річним досвідом ПраТ «Петросталь», Петрівськ Перший, Тарутинська громада.
– Через посуху ми втратили в цьому році десь тридцять відсотків врожайності. Однак дякую Богу і за те. Через війну, погану логістику, бездоріжжя для нашого підприємства виноградарство вже років десять є збитковою галуззю. Хоча по Аліготе ми отримали врожайність 88 центнерів з гектара, Піно – 70 центнерів з гектара. В нас немає винзаводу, ми вирощуємо виноград на 75 гектарах і реалізовуємо. В основному, технічні сорти – Мерло, Піно, Аліготе, Одеський чорний, Каберне. В нас працює кваліфікована бригада під керівництвом Івана Ламбова: виноградарі Марія Барбова, Тетяна Маслак, Марія Кара, Галина Ковач, механізатори Василь Кульчу, Геннадій Магера, Олександр Камбур.
Тяжко бачити, як виноградарство поступово занепадає. Зникла культура споживання вина і, як наслідок, впав попит на цей продукт. Проте бачу, що сучасна молодь починає цінувати якісне, добре вино.
Цього року ми продали виноград болградським виноробам усього по 12 гривень за кілограм. Однак, як би не було скрутно, доки живий, ніколи не дозволю викорчовувати виноградник. Виноградарство для нас – це генетичний код, зв’язок з нашими пращурами, бессарабське вино – це напій з характером, нашим характером.
Читайте також:
На анонсному фото: Фестиваль вина у Фрумушиці
На ставу в руслі річки Тилігул неподалік села Гандрабури Подільського району було зафіксовано рідкісного птаха… Read More
Бородінська громада Одеської області впроваджує зелену енергетику для безперебійного забезпечення населення водою на випадок блекаутів… Read More
В одеській міськраді разом з представниками Гідрометцентру Чорного та Азовського морів обговорили необхідність встановлення сучасного… Read More
У п'ятницю, 10 жовтня 2025 року, в Одесі та області синоптики оприлюднили оновлений прогноз погоди.… Read More
В Одесі завершується сезон фонтанів З початку жовтня фахівці комунального підприємства «Сервісний центр» розпочали консервацію… Read More
Лісники з Балтської ТГ вирубали цінні породи дерев під прикриттям санітарної рубки. Всього за два… Read More
