Від слави до забуття: як Одеса стерла ім’я Паустовського

Ключові моменти:

• В Одесі вулицю Паустовського перейменували на вулицю 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, замінивши ім’я радянського письменника на символ сучасних захисників.
  
• Паустовський колись був надзвичайно популярним і три роки жив в Одесі, де працював у газетах і увійшов у літературне середовище, залишивши по собі музей та пам’ятники.
  
• Проте його ставлення до України було зверхнім: він називав Київ «маленькою Москвою», висміював український рух і державність, що зробило його ім’я недоречним у сучасній топоніміці.
  
• Натомість 28-ма бригада від початку великої війни стала щитом півдня: саме її воїни відстояли Миколаїв, не пропустивши російський наступ на Одесу, а згодом серед перших увійшли до визволеного Херсона.

А про те, в чому Паустовський все ж протистояв Радянській владі, при яких умовах його руку потиснув Микола II, а на коліна перед автором стала Марлен Дітріх – дивіться на нашому ютубі.

Три роки в Одесі: від газетяра до літератора

У 1919 році Костянтин Паустовський перебрався до Одеси, яка в той час жила у вирі змін і політичних потрясінь. Тут він прожив три роки, встигнувши не лише попрацювати журналістом, а й зануритися у міське літературне середовище. Спершу Паустовський влаштувався у місцеві газети, згодом, коли місто зайняла Червона армія, працював у продовольчому комітеті, а далі — у редакції газети «Моряк». Цей період виявився визначальним: саме в Одесі він познайомився з Едуардом Багрицьким, Іллею Ільфом, Ісааком Бабелем. Останній став для нього першим наставником.

Сліди перебування Паустовського в місті збереглися й донині. На вулиці Чорноморській працює музей, присвячений його життю та творчості. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. У Літературному музеї можна побачити доволі незвичний пам’ятник — скульптуру у вигляді «сфінкса», відкриту 2010 року. Ще один монумент Паустовському з’явився у 2012-му у Санжейці під Одесою, на узбережжі, яке письменник дуже любив.

Що Паустовський писав про Україну

На перший погляд, у біографії Паустовського немає гучних скандалів. Часом він навіть виглядав як «вільнодумець» всередині радянської системи. Та коли мова заходила про Україну, його позиція була очевидною: у його світогляді вона залишалася провінційною частиною імперії.

Попри козацьке коріння і родинні легенди про Сагайдачного, Паустовський дивився на Україну зверхньо.

У спогадах він принижував український рух й кепкував з театру, називаючи його «провінційним». Українська державність дратувала його ще більше: гетьмана Скоропадського він вважав «липовим», Петлюру називав «сентиментальним невдахою», а Винниченка — «неврастеніком».

Хоча сам мав українське й польське коріння, Паустовський ототожнював себе виключно з Росією. Київ його дитинства — це не місто українських пісень та традицій, а «маленька Москва» з портретами Пушкіна у квартирах, виставами Островського на сцені та захопленням Чеховим та Некрасовим. Навіть тоді, коли гайдамаки знімали російські вивіски й замінювали їх українськими, письменник сприймав це як анекдот.

Саме через цю суміш зверхності та імперської зарозумілості ім’я Паустовського більше не пасує до одеської топоніміки. Натомість тепер у місті з’явилася вулиця, яка має ім’я тих, хто доводить протилежне: Україна — не провінція, а вільна й сильна держава.

Читайте також: Перейменування та деколонізація в Одесі: як і чому виникають нові назви вулиць

28 окрема механізована бригада

28-ма окрема механізована бригада Збройних сил України завжди опинялася там, де ситуація була найскладнішою. Від літа 2014 року її підрозділи боронили Донеччину: прикривали ділянку біля Маринівки, тримали оборону під Іловайськом, вели запеклі бої за Мар’їнку та Красногорівку, а також стали на захист Донецького аеропорту. Це з’єднання з самого початку війни живе в режимі постійної передової.

З початком великої війни 28-ма бригада стала щитом на південному напрямку. Спроба росіян висадити десант під Коблевим завершилася катастрофою для ворога: загиблі та покинута техніка залишилися на полі, а двоє диверсантів потрапили у полон.

Згодом були жорстокі бої за Миколаївщину, зокрема за Посад-Покровське та Олександрівку. А справжнім випробуванням став березень 2022 року, коли саме «лицарі» зупинили наступ окупантів на Вознесенськ. Якби ворог прорвався, під загрозою опинився б міст через Південний Буг та стратегічна АЕС. Але бригада встояла — і розгромила сили противника.

Осінь того ж року стала переломним моментом. У листопаді бійці 28-ї серед перших увійшли до визволеного Херсона. Для українців ця подія стала знаком відновленої надії: над містом, де росіяни мріяли про «вічність», знову підняли синьо-жовтий прапор. Місто зустрічало не окупантів, а справжніх захисників.

Після Херсона бригада рушила на схід. Тривалий час її підрозділи утримували позиції в районі Бахмута, який став однією з найгарячіших точок фронту. Саме тут воїни вибили ворога з укріплення «Басейн», змусивши десятки росіян залишити позиції або здатися в полон. Під шквальним обстрілом вони йшли вперед, доводячи: для «лицарів» немає меж можливого.

****

Паустовський лишається в літературній історії та музейних експозиціях. Він цікавий як майстер слова та людина, чия біографія віддзеркалює драматичне ХХ століття. Проте сучасна Одеса обирає інші символи — тих, хто боронить її сьогодні.

Топоніми завжди говорять про наше бачення історії. І якщо колись вулиця мала ім’я письменника з імперською оптикою, то тепер її перейменували на честь 28-ї окремої механізованої бригади — підрозділу, який реально захищає місто й країну.

Читайте також: 

• Замість генерала Сабанєєва – філософ Савич: історія перейменування відомого одеського мосту (відео)
• Від Строганова до Чайки: чому ім’я першого почесного громадянина Одеси стерли з мапи (відео)
• Потьомкінські сходи: від імперської вітрини до радянського символу