Його книги у 60-х роках видавалися величезними накладами, на його честь навіть назвали малу планету. Популярність Костянтина Паустовського у Радянському Союзі була беззаперечною. Та сьогодні його імені вже немає на мапі Одеси. Розглянемо одеський шлях Паустовського та його ставлення до України.
Ключові моменти:
А про те, в чому Паустовський все ж протистояв Радянській владі, при яких умовах його руку потиснув Микола II, а на коліна перед автором стала Марлен Дітріх – дивіться на нашому ютубі.
У 1919 році Костянтин Паустовський перебрався до Одеси, яка в той час жила у вирі змін і політичних потрясінь. Тут він прожив три роки, встигнувши не лише попрацювати журналістом, а й зануритися у міське літературне середовище. Спершу Паустовський влаштувався у місцеві газети, згодом, коли місто зайняла Червона армія, працював у продовольчому комітеті, а далі — у редакції газети «Моряк». Цей період виявився визначальним: саме в Одесі він познайомився з Едуардом Багрицьким, Іллею Ільфом, Ісааком Бабелем. Останній став для нього першим наставником.
Сліди перебування Паустовського в місті збереглися й донині. На вулиці Чорноморській працює музей, присвячений його життю та творчості. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. У Літературному музеї можна побачити доволі незвичний пам’ятник — скульптуру у вигляді «сфінкса», відкриту 2010 року. Ще один монумент Паустовському з’явився у 2012-му у Санжейці під Одесою, на узбережжі, яке письменник дуже любив.
На перший погляд, у біографії Паустовського немає гучних скандалів. Часом він навіть виглядав як «вільнодумець» всередині радянської системи. Та коли мова заходила про Україну, його позиція була очевидною: у його світогляді вона залишалася провінційною частиною імперії.
Попри козацьке коріння і родинні легенди про Сагайдачного, Паустовський дивився на Україну зверхньо.
У спогадах він принижував український рух й кепкував з театру, називаючи його «провінційним». Українська державність дратувала його ще більше: гетьмана Скоропадського він вважав «липовим», Петлюру називав «сентиментальним невдахою», а Винниченка — «неврастеніком».
Хоча сам мав українське й польське коріння, Паустовський ототожнював себе виключно з Росією. Київ його дитинства — це не місто українських пісень та традицій, а «маленька Москва» з портретами Пушкіна у квартирах, виставами Островського на сцені та захопленням Чеховим та Некрасовим. Навіть тоді, коли гайдамаки знімали російські вивіски й замінювали їх українськими, письменник сприймав це як анекдот.
Саме через цю суміш зверхності та імперської зарозумілості ім’я Паустовського більше не пасує до одеської топоніміки. Натомість тепер у місті з’явилася вулиця, яка має ім’я тих, хто доводить протилежне: Україна — не провінція, а вільна й сильна держава.
Читайте також: Перейменування та деколонізація в Одесі: як і чому виникають нові назви вулиць
28-ма окрема механізована бригада Збройних сил України завжди опинялася там, де ситуація була найскладнішою. Від літа 2014 року її підрозділи боронили Донеччину: прикривали ділянку біля Маринівки, тримали оборону під Іловайськом, вели запеклі бої за Мар’їнку та Красногорівку, а також стали на захист Донецького аеропорту. Це з’єднання з самого початку війни живе в режимі постійної передової.
З початком великої війни 28-ма бригада стала щитом на південному напрямку. Спроба росіян висадити десант під Коблевим завершилася катастрофою для ворога: загиблі та покинута техніка залишилися на полі, а двоє диверсантів потрапили у полон.
Згодом були жорстокі бої за Миколаївщину, зокрема за Посад-Покровське та Олександрівку. А справжнім випробуванням став березень 2022 року, коли саме «лицарі» зупинили наступ окупантів на Вознесенськ. Якби ворог прорвався, під загрозою опинився б міст через Південний Буг та стратегічна АЕС. Але бригада встояла — і розгромила сили противника.
Осінь того ж року стала переломним моментом. У листопаді бійці 28-ї серед перших увійшли до визволеного Херсона. Для українців ця подія стала знаком відновленої надії: над містом, де росіяни мріяли про «вічність», знову підняли синьо-жовтий прапор. Місто зустрічало не окупантів, а справжніх захисників.
Після Херсона бригада рушила на схід. Тривалий час її підрозділи утримували позиції в районі Бахмута, який став однією з найгарячіших точок фронту. Саме тут воїни вибили ворога з укріплення «Басейн», змусивши десятки росіян залишити позиції або здатися в полон. Під шквальним обстрілом вони йшли вперед, доводячи: для «лицарів» немає меж можливого.
****
Паустовський лишається в літературній історії та музейних експозиціях. Він цікавий як майстер слова та людина, чия біографія віддзеркалює драматичне ХХ століття. Проте сучасна Одеса обирає інші символи — тих, хто боронить її сьогодні.
Топоніми завжди говорять про наше бачення історії. І якщо колись вулиця мала ім’я письменника з імперською оптикою, то тепер її перейменували на честь 28-ї окремої механізованої бригади — підрозділу, який реально захищає місто й країну.
Читайте також:
В Одесі затримали 19-річного хлопця, який за обіцяну винагороду підпалив чужий автомобіль. Гроші він так… Read More
У понеділок, 6 жовтня, низка вулиць в Одесі тимчасово залишиться без електропостачання через планові ремонтні… Read More
У понеділок, 6 жовтня 2025 року, розпочався 1321-й день з початку повномасштабної війни в Україні.… Read More
Одеса виявилася не готовою до злив. Руйнування, підтоплення, провали доріг стали справжнім випробуванням для міста.… Read More
Через пропускний пункт в Одеській області чоловік намагався провезти старовинні книги. Тепер їх перевіряють експерти,… Read More
На сайті президента України опубліковано петицію, автор якої наполягає на необхідності капітального ремонту та очищення… Read More
View Comments
Сьогодні Паустовський з Пушкіним не устроюють вас,а завтра не устроють Ботєв з Вазовим. Вони ж теж Росію поважали. Але знайте: болгари будуть горой стояти за своїх діячів.
© Зарета,болгарка!
Шановний автор ! Ви хоча би прочитали повiсть Паустовського "Тарас Шевченко" перед написанням статтi, щоби зрозумiти, що письменник любив Украiну, а не любив вiн оту "шароварщину", яку Скоропадський намагався ввести в столицi. Також прочитайте книгу Валентина Чемериса "Генерали iмперii", де вiн пише про Петлюру, Винниченко та Грушевського i чому не сталася украiнська держава в 1918 р. Взагалi прочитайте фаховий висновок УIНП про Паустовського та залиште його творчiсть в спокii.