Велолихоманка в Одесі: як 130 років тому місто стало справжньою колискою велоспорту

Перші велоперегони відбулися в Одесі

В Одесі перші велосипеди з’явилися в продажу 1869 року, а одесити стали одними з перших, хто пересів на цей вид транспорту. У той час слова «велосипед» не існувало, а двоколісні машини називали самокатами. Однак пішоходів вигляд безглуздої машини на двох колесах дратував, і в інших містах навіть траплялося, що на велосипедистів нападали, перекривали дорогу і навіть били. Чи були в Одесі такі випадки, невідомо.

Уже через рік після появи першого велосипеда в одеських газетах з’явилося оголошення, що в місті відбулися спортивні велозмагання, організатором яких був такий собі, на прізвище Балі. Такого роду змагання в імперії до того не проводилися, і Одеса стала першим містом, де відбулися велоперегони.

Коли стало зрозуміло, що шанувальників велоспорту в місті безліч, вирішено було створити Одеське товариство велосипедистів-аматорів. Воно стало першим в Одесі й одним із перших в Україні. Метою цього об’єднання було «зближення любителів велосипедної їзди… і поширення вживання велосипеда як здорового, зручного і приємного засобу пересування».

Статут товариства було затверджено в січні, а президентом клубу став Вікентій Шерцль — відомий одеський спортсмен, який за рік до цього здійснив велопробіг із Мілана до Праги. Причому дистанцію він подолав на велосипеді, який у народі називали «павук» через переднє колесо, що було півтора метра в діаметрі. Щоправда, кататися на «павуках» одеситам довелося недовго, невдовзі їх замінили на велосипеди, що більше схожі на сучасні, з однаковими колесами, — біциклети. Ну, а самі велосипедисти отримали назву «циклісти».

Замість велодоріжок був циклодром у парку

Щоб потрапити в перший одеський велосипедний клуб, потрібно було пройти жорсткий відбір. Приймали туди тільки повнолітніх чоловіків, а для жінок та осіб із сумнівним минулим вхід до клубу був закритий. Щоправда, пізніше для жінок зробили виняток.

Тренував спортсменів і відповідав за проведення змагань учитель танців Олександр Цорн. 1893 року в Олександрівському парку (нинішній парк Шевченка) було обладнано «літню станцію» циклістів. Усе мало дуже серйозний вигляд і не гірший, ніж у Європі: нові трибуни для глядачів, «ангари» для зберігання велосипедів, ремонтна майстерня і, звісно, буфет.

Для змагань було влаштовано перший у місті велотрек, який на той час мав назву «циклодром». Він знаходився за Михайлівським монастирем, там проводили як міські, так і міжнародні змагання, в яких брали участь знамениті одеські гонщики.

Циклодром мав вигляд прямокутника, на його коротких сторонах були передбачені віражі висотою близько 170 сантиметрів. А вздовж довгих сторін було споруджено доріжки з новомодного на ті часи матеріалу — асфальту завширшки п’ять метрів і завдовжки 350 метрів. Циклодром працював до 1911 року, коли на його території почалося будівництво трамвайної лінії. А через рік його взагалі закрили.

Велосипед можна було купити в розстрочку

В Одесі працювало багато магазинів, де продавали автомобілі та велосипеди. Але якщо судити з реклами, яку розміщували одеські газети, придбати велосипед мав щастя не кожен — це задоволення могли дозволити собі тільки забезпечені одесити. Щоб купити велосипед у 1913 році, потрібно було заплатити за нього від 100 до 300 рублів, а це були вельми серйозні гроші. Однак тим, хто не міг розрахуватися одразу, власники магазинів ішли назустріч і продавали «залізного коня» в розстрочку.

Одним із перших власників магазинів автомобілів і велосипедів був Сергій Уточкін. Однак спортсмен із нього вийшов набагато кращий, ніж бізнесмен. Його магазин постійно зазнавав збитків і зрештою улюбленець одеситів розорився.

Торгував велосипедами і Фердинан Цорн, проте сімейний бізнес Цорнів процвітав. Тут продавали відомі велосипеди «Дюркопп-Діана», на яких на той час каталися всі одеські чемпіони.

Найперший велосипед в Україні проїхав вулицями Львова

Вважається, що перший велосипед на території України з’явився все-таки не в Одесі, а у Львові. Хтось із львів’ян вирушив до Парижа і побачив там диво-машину на двох колесах. Цей засіб пересування так сподобався українцеві, що він придбав велосипед і привіз його на батьківщину.

Джерела: usionline.com, iodessit.com