У громаді на Одещині не лишилося сиріт: там знайшли родини для всіх

Ключові моменти:

• Дев’ять дітей із Петровірівської громади повернулися з європейських країн після евакуації під час війни;
• У громаді всі 42 дитини-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, виховуються у сімейних формах — під опікою, у прийомних родинах або дитячих будинках сімейного типу;
• З місцевого бюджету передбачено 1,1 млн грн на програму забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу на 2025–2027 роки;
• У Березівському районі працюють 13 дитячих будинків сімейного типу, де виховують понад 100 дітей.

Матеріал підготовлено на основі інформації місцевих органів влади та соціальних служб Петровірівської громади. Журналісти поспілкувалися з начальницею Служби у справах дітей Петровірівської сільської ради Оленою Колісніченко, яка повідомила про кількість дітей, форми їхнього влаштування та процедури повернення із-за кордону.

Дав коментар і голова Петровірівської громади Артем Демчуков щодо підтримки родин і співпраці з благодійними організаціями.

У статі також враховано інформацію міжнародних партнерів та благодійних організацій, зокрема підтримку Дитячого фонду ООН (UNICEF) і українських благодійних фондів, які забезпечували родини технікою, меблями, гуманітарною допомогою та продуктами.

Усі діти в громаді мають родини

В Петровірівській громаді Березівського району місцева влада у співпраці з відповідними службами та міжнародними партнерами зуміла повернути з чужини дев’ять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, уродженців громади, яких евакуювали за кордон через повномасштабне вторгнення і які хотіли повернутися додому.

За інформацією очільниці Служби у справах дітей Петровірівської сільської ради Олени Колісніченко, усі 42 дитини, позбавлені батьківського піклування, й діти-сироти зростають у повноцінних родинах.

Двох малюків усиновлено, решта виховується у прийомних родинах або перебуває під опікою, ще семеро рідних братиків і сестричок огорнуті теплом і любов’ю в дитячому будинку сімейного типу. З бюджету громади виділено один мільйон 100 тисяч гривень на реалізацію Програми «Забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу на 2025-2027 роки».

Віка і Назар

Одними з перших з Європи в Петровірівку повернулися сироти Вікторія і Назар Булаші. Діти понад три роки перебували в евакуації у Німеччині разом з іншими вихованцями з Андрієво-Іванівського інтернату. В цей заклад діти потрапили, коли їхні батьки померли.

Ще трійко їхніх братиків і сестер приютила рідна бабуся. Після смерті старенької племінниками опікується їхній дядько Сергій Парапір з дружиною Юлею, які мають двох рідних діточок.

Раптовий переїзд за кордон для Віки і Назара був дуже болісним випробуванням: чужа країна, інша мова, нове середовище й постійна туга за рідним краєм. На щастя, довгі місяці вимушеної розлуки закінчилися. Віка з Назаром нарешті об’єдналися зі своїми  рідними, відчувають тепло рідного дому, любов та підтримку.

Вирішальну роль у поверненні сиріт на Одещину зіграв їхній 51-річний дядечко Сергій – працівник місцевої школи, який проявив мужність та велику відповідальність, щоб взяти під опіку ще двох сиріт.

Після владнання та узгодження низки дозвільних паперів Сергій подолав тисячі кілометрів, щоб зустрітися з племінниками і привезти їх додому.

Його дружині навіть довелося покинути роботу, щоб опікуватися вже 7 дітьми.

Про комфорт повернених із-за кордону дітей подбав Дитячий фонд ООН-UNICEF, надавши їм двоповерхове ліжко, мобільні телефони, ноутбуки, пральну машину на вісім кілограмів, постільну білизну, матраци, подушки, ковдри, рушники, канцелярське приладдя, кухонний стіл і шість стільців.

Суттєву допомогу отримала багатодітна родина Парапірів і від Благодійного фонду «Вітри змін».

Семеро братів і сестер Безпрозванних

Нарешті завершилася і розлука сімох братиків і сестричок Безпрозванних із села Баранове, позбавлених батьківського піклування. Понад чотири роки вони були роз’єднані кордонами, а тепер нарешті возз’єдналися й отримали люблячу і турботливу родину.

– Батьки не забезпечили своїм дітям належні умови проживання та догляд. Тому ми були змушені їх вилучити з родини та влаштувати на виховання в державні дитячі заклади, – розповіла начальниця Служби у справах дітей Петровірівської сільської ради Олена Колісніченко. – З початком війни четверо дітей потрапили до притулку в Польщі, а найменшенькі – в Румунію, у будинок дитини. Тепер ми їх повернули в Україну та знайшли прихисток у дитячому будинку сімейного типу родини Оксани Дзиговської та Миколи Дементія. Процедура повернення дітей тривала цілий рік, відбувалося все поетапно і з чималими зусиллями.

Пані Олена повідомила, що спершу на рідну Одещину було повернуто чотирьох дітей, для яких заздалегідь підготували сімейні умови проживання. Згодом ще троє дітей повернулися додому та приєдналися до своїх рідних. Сьогодні братики й сестрички знову разом.

14 дітей, і всі рідні

фото Засновники дитячого будинку сімейного типу Оксана Дзиговська та Микола Дементій

Свій дитячий будинок сімейного типу подружжя Оксана Дзиговська та Микола Дементій із села Цибулівка Знам’янської сільської громади започаткували ще 2013 року.

Спочатку взяли під опіку двох дітей із дитячого будинку, а згодом почали опікуватися й іншими. Загалом в них одночасно виховувалося 20 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зараз батьки опікуються 14 дітьми.

Подружжя опікувальників розповіло, що усіх своїх вихованців вважають своєю справжньою родиною.

– Перебувати в люблячій родині – це  знати, що ти комусь потрібен. І це найкраще відчуття, яке ми можемо подарували нашим дітям, – розповіла Оксана Дзиговська.

Повернення дітей в Україну – вагомий результат співпраці громади з приватними особами, державними організаціями й країнами.

– Було важко, але ми це зробили. За всебічної підтримки міжнародних партнерів і благодійників діти тепер вдома, і їм створено гідні та безпечні умови для життя, – додала Олена Колісніченко.

Допомога благодійників – справжній порятунок для 200 родин

Реагуючи на виклики воєнного часу, численні благодійні фонди допомагають родинам та дітям, котрі опинилися в складних життєвих обставинах.

Вагому благодійну діяльність проявляє на теренах Петровірівщини БФ «Наша хата Україна», заснований уродженкою краю американкою Тетяною Винограденко. Під постійною опікою благодійників перебувають 40 сімей, в яких виховуються 150 діточок. Двічі на місяць ці родини отримують продуктові й господарсько-побутові набори, а за потреби – необхідні ліки. Торік на День усиновлення до грошової допомоги від громади представниця «Нашої хати» Катерина Садко додала харчі, солодощі та побутову хімію.

Нещодавно допомогли одній вразливій родині зробити ремонт у хаті, придбати меблі, постільну білизну та посуд, що дозволило залишити дітей у сім’ї, а матір не позбавити батьківства.

Благодійний фонд «Вітри змін» (голова Наталя Вегріян) постійно надає гуманітарну допомогу багатодітним родинам: побутову хімію, речі та білизну для новонароджених дітей тощо.

Також тісна співпраця налагоджена очільником громади Артемом Демчуковим із благодійним фондом «Добрий початок Україна» (представниця Есфір Максимюк). Завдяки їхній підтримці багато сімей регулярно отримують фінансову допомогу, продуктові набори, побутові миючі засоби, засоби гігієни, підгузки для дітей та молочну суміш, взуття, канцелярське начиння.

– Гуманітарна місія благодійників є для наших близько двохсот родин та їхніх дітей справжнім порятунком у цей складний час. Без такої підтримки нам було б важко впоратися з цією ситуацією. Адже необхідними продуктами харчування та іншими речами забезпечується чимало жителів громади, насамперед діти, які, на превеликий жаль, перебувають у скрутному становищі, – наголосив голова Петровірівської сільської ради Артем Демчуков.

Довідка «ОЖ»

У 2022 році за рішенням українського уряду 4811 дітей, вихованців закладів інтернатного типу, тимчасово вивезли до Польщі, Німеччини, Італії, Туреччини, Австрії, Румунії, Швейцарії, Іспанії, Нідерландів, Чехії, Литви, Словаччини, Ізраїлю, Франції, Словенії, Швеції, Угорщини, Греції, Хорватії.

Після змін у законодавстві, запроваджених у 2024 році, українських дітей можна повертати в Україну виключно в дитбудинки сімейного типу, прийомні сім’ї, під усиновлення або опіку родичів та сім’ї патронатних вихователів.

Цифра

У Березівському районі функціонують 13 дитячих будинків сімейного типу, де виховується 101 дитина. Створено 19 прийомних сімей із 43 дітьми. В 163 родинах опікунів виховуються 397 дітей, в 29 сім’ях усиновителів зростають 32 дитини.

Ми вже розповідали про Петровірівку – село на Одещині, яке колись було містечком на шляху до солеварні.

Також ми писали про ще одну громаду, де всі діти-сироти та діти без батьківського піклування знайшли прийомні сім’ї: В Бородінській громаді на Одещині всі діти-сироти живуть в справжніх родинах.