Статті

У цьому Одеському будинку жили італійський консул і знаменита співачка

Забудова старої частини міста вражає розмаїттям стилів і кількістю будівель, абсолютно несхожих одна на одну. Але цей будинок на вулиці Ніжинській, 56, можна виділити особливо. Він побудований з використанням рис Віденського сецесіону — європейського стилю, який з'явився наприкінці 1890 року на противагу академічному мистецтву.

Автором проєкту будівлі став знаменитий майстер одеського модерну архітектор Фрідріх Кюнер. Почалося будівництво 1875 року, і спочатку, судячи з документів, будинок був двоповерховим. Але вже 1903 року будівля зазнала реконструкції — було надбудовано ще два поверхи.

Будівля на Ніжинській має Г-подібну форму і складається з двох симетричних крил. Її оформлення відповідає вимогам, які на той час висувалися до зовнішнього вигляду солідного прибуткового будинку. У центрі фасаду розташований ризаліт, тобто виступаюча частина будівлі. Тут же розташована під’їзна арка, над якою можна побачити невеликі балкони. Балкон третього поверху — єдиний, на якому збереглися рідкісні за малюнком ковані огорожі. Праворуч і ліворуч від ризаліту розташовані балкони вдвічі більшого розміру.

На четвертому поверсі будівлі простінки між вікнами прикрашені ліпними букетами. Фасад будинку завершується двома невеликими колонами, а дах сильно виступає вперед і його підтримують дерев’яні ковзани. Усередині будівлі збереглися красиві перила і мармурові сходинки сходів, а також майданчики, прикрашені мозаїкою.

Будинок належав до середнього класу, тут жили працівник газетного бюро, провізор, доктор медицини, а також відома оперна співачка і учениця Станіславського Майя Мельтцер. На початку 1904 року в будівлі розміщувалося італійське консульство і проживав генеральний консул Філіппо Роджері ді-Віланова. А 1910 року в будинку «оселилося» болгарське консульство.

Джерела: photobuildings.com, archodessa.com

Ірина Сорокіна

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.