Ті, що загинули на війні: хто і як рахує військові втрати?

Офіційні дані від Генштабу ЗСУ

Генеральний штаб Збройних сил України оприлюднив приблизні дані щодо втрат російських військ. Так, станом на ранок 25 квітня, втрати особового складу армії росії склали близько 21900 осіб. Для порівняння: за 10 років війни в Афганістані СРСР втратив понад 14 000 людей. У ході обох чеченських кампаній загинули 11 000 військовослужбовців.

Офіційні зведення Генштабу публікуються щодня, що дає змогу відстежувати динаміку втрат противника. Проте, дані про втрати серед наших військових офіційні особи України називають нечасто. Так, у квітні президент Володимир Зеленський назвав приблизну кількість загиблих та поранених військовослужбовців ЗСУ: загинули від 2500 до 3000 українських військових, понад 10000 отримали поранення.

«Ми точно знаємо наші втрати, до кожної людини. Ми їх озвучимо згодом. Наразі президент назвав приблизну цифру. Вона набагато менша за російські втрати. Приблизно у 8-10 разів менше», – наголосив радник голови Офісу президента Олексій Арестович.

Російські дані

2 березня міноборони росії вперше звітувало про загиблих в Україні – 498 солдатів.

25 березня Генштаб рф вдруге оприлюднив дані про втрати: загинув 1351 російський військовослужбовець, 3825 – отримали поранення.

При цьому в росії майже щодня з’являються нові імена загиблих і фотографії з похорону. Найчастіше імена називають глави російських регіонів, місцеві ЗМІ чи навчальні заклади, де раніше навчалися загиблі. У кількох випадках про загиблих розповіли їхні близькі родичі. І все це за офіційної «відсутності втрат».

Підрахунок НАТО та військових експертів

За оцінками НАТО, під час військових дій могли бути вбиті від 7000 до 15000 російських військових, пише газета Time ще 24 березня. При цьому разом із пораненими загальні втрати військ рф можуть досягати 30-40 тисяч людей.

Заступник держсекретаря США з посиланням на дані військової розвідки заявив, що в ході конфлікту загинуло понад 10000 російських військових. Експерти Conflict Intelligence Team, відштовхуючись від даних, що публікувалися в соцмережах про знищену в Україні російську військову техніку, оцінювали кількість загиблих в 7500 людей.

Виконавчий директор проекту журналістських розслідувань Bellingcat Христо Грозєв вважає, що Росія з 24 лютого втратила щонайменше 16 000 військовослужбовців.

Чому така різниця?

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор журналу «Чорноморська безпека» (Київ):

– Необхідно розібратися у поняттях. У зведеннях Генерального штабу Збройних сил України фігурують загальні бойові втрати противника. Сюди включаються не лише загиблі, а й ті військовослужбовці, які отримали тяжкі поранення, потрапили в полон, пропали безвісти, тобто той особовий склад, який більше не здатний виконувати функціональні завдання та втрачений безповоротно для підрозділу. Звичайно, це точно підрахувати неможливо, тому дається узагальнена цифра на основі оцінки польової інформації після боїв – зібрані жетони загиблих, кількість втраченої техніки і, відповідно, членів екіпажів тощо.

Проте, коли йдеться про втрати особового складу, то джерела, близькі до офіційних, зазначають, що цифра 12000 є все-таки незворотними санітарними втратами, тобто «двохсотими», загиблими. А загальна цифра санітарних втрат – 38000 – включає також всі інші втрати – поранені, хворі.

Американці ж наводять цифру загиблих, швидше за все, на основі своєї методології, заснованої на досвіді бойових дій армії США в Іраку, Афганістані, і вважаючи, що російська армія діє подібно до американської. Такий підхід досить сумнівний.

Юрій Федоров, російський військово-політичний експерт (Прага):

– Щодо оцінок ЦРУ, існує різниця у приблизних оцінках, отриманих на основі донесень командирів підрозділів, які щодня, після кожного бойового зіткнення пишуть донесення своєму командуванню про втрати, завдані противнику. Ці дані часто бувають завищеними.

Існує і просто оперування влучними, підтвердженими даними. А це можуть бути тільки дані, пов’язані з фотографіями трупів супротивника, або ж оцінки, пов’язані, наприклад, з перехопленнями радіопереговорів супротивника, де можуть називатися цифри втрат того чи іншого підрозділу.

Таким чином, у ході бойових дій майже неможливо розраховувати на точні відомості про втрати сторін. Частково це пояснюється тим, що учасники конфлікту навіть за всього бажання не завжди володіють повною інформацією, тим більше щодо вбитих і поранених у лавах чужої армії. Коли ведуться артилерійські та ракетні обстріли, наносяться авіаційні удари, то супротивник на дистанції просто не може точно підрахувати кількість загиблих та поранених військових, якщо територія залишилася під контролем протилежної сторони.

Також росія, говорячи про свої втрати, називає саме представників збройних сил рф. Але у війні також беруть участь підрозділи, наприклад, росгвардії – про загиблих із цього підрозділу навіть не згадується. Крім того, очевидно, що міноборони рф у своїх зведеннях не вказуватиме загиблих із «ДНР» та «ЛНР». А ось Україна якраз їх враховує. Тому дані міноборони рф апріорі не можуть бути повними.

Крім того, керівництво будь-якої армії схильне перебільшити втрати противника і применшити власні: дуже часто це робиться свідомо, щоб підвищити бойовий дух у країні. Тому до будь-яких офіційних цифр під час війни потрібно ставитись критично.

Однак у нинішній війні слід зважати на важливу особливість: Україна – демократична держава, а росія – авторитарна диктатура. В авторитарних державах можливостей для маніпуляції даними значно більші через закритість державної системи, відсутність вільного парламенту та незалежну пресу.

Фото: Фокус, Генштаб ЗСУ, Макс Левін