Статті

«Солоний болгарин»: що це за традиція немовлят купати у солі

Поки що в сім'ї живе бабуся – у будинку завжди є місце традиціям, які ігнорувати неможливо. А якщо йдеться про болгарську бабусю, то всі її близькі родичі просто зобов'язані дотримуватися обрядів.

Наприклад, у моєї бабусі завжди під рукою були багатофункціональні «рятувальні» елементи для вирішення практично всіх проблем. Найважливішими з них є молитва і сіль. Причому до Всевишнього вона закликала двічі на день — вранці та ввечері, а з мішечком прожареної на вогні солі не розлучалася ніколи. З чого я свого часу зробила висновок: сіль для болгар практично священна!

Щобільше, нею солили не тільки їжу, а й найдорожче, що може бути, – своїх новонароджених дітей.

Тільки без паніки! Я також із тих дітей, яких посолили за всіма правилами важливого церемоніалу, причому власна бабуся, і, до речі, дуже їй за це вдячна.

А суть незвичайного соління полягає в тому, щоб перед першим купанням вкласти в пахви малюкові по щіпці солі, залишивши її на тілі дитини на цілу ніч. А далі, першого місяця, а краще два і три, купаючи немовля перед сном, воду необхідно підсолювати.

Для чого потрібна ця процедура? За твердженням старожилів, це робилося для того, щоби діти не потіли, а якщо й потіли, то без неприємного запаху. А також для того, щоб ще нехрещена дитина була захищена від злих духів. Що ж, заради таких важливих перспектив можна було одну ніч поспати із сіллю під пахвами.

Моя мама, шкодуючи мене, всіляко намагалася відмовити свою свекруху від сольових процедур для мене маленької, але вірна традиціям бабуся була непохитна. І, як результат, сьогодні я впевнено почуваюся навіть у найспекотнішу погоду.
Так що, дорогі читачі, коли ви наступного разу почуєте вираз «солоний болгарин», вам буде зрозуміло, що за цими словами стоїть насправді. І що це не означає любов болгар до пересоленої їжі.

До речі, про болгар і солі хочу поділитися цікавим фактом.

Болгарія – найдавніший виробник кухонної солі у світі

У Болгарії місце з умовною назвою Провадія-Солніцата було найбільшим центром виробництва кухонної солі. Тут знайдені найдавніші солеварні на території Європи та Передньої Азії. Видобувати цей продукт, який тоді цінувався на вагу золота, мешканці городища почали близько 5500 до нашої ери. Вода з місцевого соляного джерела випарювалася в масивних глинобитних печах куполоподібної форми.

Одна завантаження в піч давала приблизно 25 кілограмів соляних брикетів. У період середнього та пізнього енеоліту виробництво кухонної солі досягло промислових масштабів, збільшившись до 4-5 тонн. Також у Провадії-Солніцата виготовлялися одні з перших у світі золоті прикраси.

Читайте також:

Анна Терзивец

Я родилась и выросла среди бескрайних степей Буджака, которые люблю всем сердцем. После окончания школы уехала в Болгарию, где в Софийском университете получила журналистское образование. Вернувшись в Одессу, с 1999 года с головой ушла в журналистику. Работала в газете «Роден край», сотрудничала со многими одесскими и киевскими изданиями, а еще - писала стихи: о родном крае, о песнях бабушки, о лозе, посаженной дедушкой… и о любви. «Любовь свята» - именно так называется мой первый сборник стихов. С 2013 года я - автор и ведущая телерадиопрограммы «Голос болгар». Но остаюсь верной и писательскому ремеслу. Буду рада делиться с вами историями замечательных людей Буджака и своей любовью к жизни.