Символ свободи: як українці борються за державний прапор під час війни

«Державний прапор України – це поєднання двох кольорів, які ми неймовірно любимо, бережемо і ніколи не проміняємо на жодні інші. Ніколи не визнаємо чужі кольори на своєї землі та у своєму небі. Та завжди готові захистити свій синьо-жовтий стяг», – сказав на урочистому піднятті прапора України президент Володимир Зеленський.

Ще на початку війни мешканці різних областей почали виходити на мітинги з синьо-жовтими стягами, навіть попри тимчасову окупацію ворогом. 6 березня прапор України підняли на даху будівлі у Новій Каховці.

20 травня невідомі синьо-жовтий стяг встановили над залізничним вокзалом у Херсоні.

Прапор, який до останнього майорів над будівлею «Азовсталі» винесли з оточеного Маріуполя разом з останнім захисником та 4 червня передали до Музею історії України у Другій світовій війні.

«Цей прапор є символом незламності нашої волі. Хоч би що там було, прапор збережений і перебуває тут. Він є символом всіх захисників, хто був на заводі Азовсталь. Це представники Збройних сил України, Національної гвардії, полку Азов, прикордонників, простих людей, медиків та всіх, хто там перебував, наших працівників також. Я думаю, що цей прапор має стати символом незламності, героїзму та відродження нашого народу», – зазначив начальник ГУР МО Кирило Буданов, який тоді передав прапор музею.

7 липня військові встановили прапор України на острові Зміїний – на честь його звільнення від російських окупантів. На прапорі було зроблено напис: «Пам’ятай «русский военный корабль» острів Зміїний – це Україна!»

4 серпня бійці Нацгвардії підняли український прапор на півночі Донецької області – на найвищій точці частково окупованого Святогірська.

Сьогодні кольори прапора України можна зустріти по всьому світу: інші держави підсвічують свої пам’ятки синьо-жовтим світлом на знак підтримки України.

Ще по темі:

• Прапор України на Воронцовському маяку та в аеропорту: фоторепортаж
• 23 серпня – День Державного Прапора України: історія та сучасність