Серпень 1991: що відбувалося в Одесі напередодні ухвалення незалежності

19 серпня, понеділок

Поки в Москві ДКНС (ГКЧП) видавав свої перші розпорядження, а російський президент Борис Єльцин закликав громадян вийти на захист демократії, одеська влада — і партійна, і державна — не поспішала виступати на підтримку ні тих, ні інших. Єдиними, хто голосно заявив про свою позицію, виявились депутати Жовтневої районної ради (зараз це Приморський район Одеси). Вони ухвалили досить сміливе звернення, в якому рішуче засудили дії ДКНС. Текст цього звернення вивісили прямо на вулиці Катерининській, біля входу до Пале-Рояля.

Не поспішали діяти й ті, на кого московські змовники покладали особливі сподівання – місцеве керівництво КДБ та міліції, а також військове командування. В Одеському військовому окрузі якраз у ті дні проходили командно-штабні навчання. За наказом із Москви всі частини та підрозділи округу повернули до місць постійної дислокації. Цим усе й обмежилося — хоча, як згадує тодішній начальник політуправління Київського військового округу Борис Шаріков, діячі ДКНС планували запровадити в Одесі надзвичайний стан.

Втім, масового обурення діями змовників також не було. Хоча багато одесити не приховували свого ставлення до того, що відбувається. Наприклад, поетеса Елеонора Мазуренко демонстративно носила значок із портретом Бориса Єльцина. А кілька десятків людей — переважно представники Народного Руху України, Української республіканської партії та працівники торговельного об’єднання «Пасаж» — навіть влаштували акцію протесту — за демократію та проти ДКНС — під стінами Одеської міськради. Одного з учасників цієї акції затримала міліція за те, що він розмахував синьо-жовтим прапором.

А ще цього дня на одному з міських пляжів відпочиваючі зустріли знамениту співачку Аллу Пугачову, у супроводі іншої знаменитості, яка не потребує вистави — Михайла Жванецького. За легендою, на запитання щодо ставлення до ДКНС Алла Борисівна відповіла, що це — вороги демократії і «їхній час уже пішов».

20 серпня, вівторок

Єдиним одеським виданням, яке висловило своє ставлення до подій у країні, стала газета «Прапор комунізму» (пізніше перейменована на «Південь»). Її головний редактор Юлій Мазур в авторській колонці назвав дії ДКНС «путчем» та закликав одеситів відстояти демократичні цінності. Після цього газета стала своєрідним міським штабом сил, які протистоять змовникам. «Постійно лунали дзвінки, у редакції ходили люди, активісти. Усі боялися, що завтра нас закриють», — згадує колишня співробітниця «Прапора комунізму» Ольга Кологрова.

Активізувалися і прихильники путчу. Тодішній голова Одеського облвиконкому Руслан Боделан згадує, що до його кабінету «потяглися ходоки з пропозиціями підтримати ДКНС, «навести нарешті порядок». Серед них були й ті, хто вже за кілька днів, після провалу путчу, гнівно тавруватимуть змовників.

Зрештою, провівши нараду з представниками обласної та міської влади, Руслан Боделан виступив із коротким радіозверненням, у якому закликав мешканців Одещини зберігати спокій. З його промови слухачі так і не зрозуміли, на чиєму боці обласна влада.

21 серпня, середа

В Одесі у ДКНС з’явився несподіваний союзник — до редакції газети «Вечірня Одеса» зателефонував якийсь Костецький, представник місцевих «Дворянських зборів». Новоявлений «дворянин» хотів на сторінках газети «засвідчити повагу» змовникам. Щоправда, його заяву “Вечірка” так і не опублікувала.

22-23 серпня, четвер та п’ятниця

Місто живе звичайним життям. Влада, як і раніше, зберігає мовчання. Ні прихильники, ні противники ДКНС не проводять жодних масових вуличних акцій. Про те, що в країні щось відбувається, нагадує лише велика кількість міліції на вулицях — як у формі, так і у цивільному.

24 серпня, субота

День народження України запам’ятався одеситам хіба концертом у Міськсаду. Річ у тім, що Акт про незалежність країни Верховна Рада ухвалила вже ввечері. Тому лише наступного дня Одеська міськрада зібралася на позачергову сесію, а Рух та інші демократичні організації влаштували великий мітинг у Шевченківському парку.