Село Грабове: на шляху торгівлі, з цілющим ізвором, легендою про скарби та борщем з ЮНЕСКО

Одні кажуть, що назва села походить від лісів, багатих на граб. Інші розповідають про грабіжників, які розбійничали у цих місцях. Отже, оповите легендами село запрошує вас торкнутися його історії, зануритися у перекази, набратися молодильної сили з ізвору, випробувати цілющі чаї, настояні на лікарських травах, і посмакувати борщем із затіркою.

Село на торговельному шляху

Своє літочислення Грабове починає з XVIII століття. Першою будівлею в селі була корчма, навколо якої розрослося селище. Тепер до Грабівської сільської громади входить і село Сергіївка.

Грабове межує із Молдовою. За переказами старожилів — Катерини Іванівни Шкільної, котра прожила понад 102 роки, та Наталії Гаврилівни Онуфрійчук, якій Бог дав 100 років життя, — тут проходив торговий шлях. Він з’єднував великий на той час населений пункт Рашків (Молдова) з економічно розвиненою Балтою. Це і стало причиною зародження села.

Селяни з навколишніх сіл, які тікали від феодально-кріпосницького гніту, стали першими жителями. Їх називали новими прізвищами за назвами сіл, з яких вони прибували. Наприклад, з села Луги — Луганські, з села Пиріжна — Пирожанські. 

Багатющі поклади будівельного каміння, глини та піску сприяли кар’єрній розробці їх видобування. Сто років тому на території запрацювали вапнякові печі і було створено вапняковий завод, який забезпечував будівельні підприємства якісним вапном. Одна з його величезних печей для випалювання вапна збереглась і донині. За зміну піч давала 150-200 тонн гашеного вапна. Процес цей був безперервний.

Колись у селі працювала і птахофабрика, яка давала понад 10 мільйонів яєць на рік і забезпечувала продукцією птахівництва як власний район, так і чимало сіл і міст України та й Молдови. Вона теж чекає свого часу. Селяни вірять, що все ще зміниться на краще.

У цьому селі знаходилась економія пана Богдана Ханенка — відомого мецената, нащадка гетьмана Михайла Ханенка. Та, на жаль, від маєтку залишилась лише одна стіна і підвали.

Цілющі ізвори і сила чаїв

— Ні з чим незрівнянне багатство нашого села – це ізвори. У селі є багато джерел, але наймогутнішим є ізвір, який має чотири кринички. Всі вони особливі і у кожної з них свої надзвичайні властивості. Перша криничка має звичайну воду, друга – чудодійну, у третьої — молодильна сила, а вода з четвертої кринички дає щедроліття, — розповіла директор Грабівського будинку культури Людмила Рогульська. 

Найкращими ліками тут вважаються цілющі чаї, запарені водою із грабівських ізворів і настояні на лікарських травах. У свою пору, за давньою традицією пращурів, тут заготовляють цвіт липи, чебрець, болиголов, цвіт акації, мати-й-мачуху. Духмяний чай має чудодійну силу і зцілює від багатьох недуг.

У місячні ночі оживає легенда

А ще тут із уст в уста передається легенда про грабівські скарби. Кажуть, що 12 розбійників, які називали себе братами, закопали у вапнякових підвалах награбоване золото і коштовності. Згодом розбійників знешкодили, а про скарби дізнався пан Ханенко. Він звелів перекопати всю Стінку (так зветься тут ліс), але скарби так і не були знайдені. Та кажуть, що й тепер місячної ночі від дуба відходить тінь, прямуючи до сховища скарбів. Але встежити її ще не вдалося нікому. Тож скарби залишаються у грабівській землі. 

А може, поклади вапняку, будівельної глини, піску та цілюща джерельна вода і є тими дорогоцінними скарбами, якими Грабове щедро обдаровує своїх жителів?

Рецепт борщу із затіркою

Відомо, що культуру приготування українського борщу внесено до спису нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

У Грабовому борщ готується зі свинячих реберець або яловичини. Додаються квасоля, картопля, капуста, корінь петрушки, буряк, морква. Коли все готове, додаються помідори (квашені або свіжі), протерті через друшляк.

Затірка готується так: цибуля і шкварки обсмажуються на пательні з додаванням олії. Потім все це ретельно перетирається макогоном у макітрі. Готова затірка виливається в борщ.

Борщ подається зі сметаною та червоним гірким перцем.

Готуйте та смакуйте на здоров’я!

Читайте також:

• Бакша: про складнощі життя у позабутому селі та врятовану 200-річну ікону
• Сарата: поселення на Одещині 200 років тому заснували німецькі колоністи
• Ананьїв: місто-пам’ятка з місцевої червоної цегли