В Україні готуються до переходу на 12-річну освіту та профільні ліцеї вже з 2027 року. Але разом із новими можливостями з’являються й серйозні ризики: конкурсний відбір після 9 класу, закриття шкіл і питання — що робити тим, хто не пройде конкурс. «Одеське життя» розібралося, що насправді зміниться для дітей і батьків.
Ключові моменти:
У 2027 році українська школа має остаточно змінитися: 12 років навчання, поділ на ліцеї та коледжі, профільні предмети. Але поки чиновники малюють красиві карти майбутнього, практикуючі освітяни б’ють на сполох. Замість гарантованої середньої освіти – жорсткий конкурсний відбір, замість школи поруч – пансіон або небезпечна дорога. Чому «оптимізація» ризикує стати дорожчою за утримання шкіл і чому безпека дітей досі залишається «за дужками» реформи? Читайте у нашому великому розборі.
Реформа середньої освіти в Україні передбачає перехід на 12-річне навчання вже з 2027 року. Суть реформи полягає в переході від принципу «вчити все і відразу» до усвідомленого вибору учнем свого освітнього маршруту. Реформа є фінальним етапом впровадження «Нової української школи» (НУШ).
Основні аспекти реформи:
1. Академічні ліцеї: для учнів, які планують вступ до вишів. Школярі обирають профіль (наприклад, STEM, мовно-літературний чи суспільно-гуманітарний).
2. Професійні коледжі: дозволяють одночасно здобути повну середню освіту та професію, щоб після випуску відразу вийти на ринок праці або продовжити навчання у виші за скороченою програмою.
Масовий перехід на 12-річну систему та профільне навчання заплановано на 1 вересня 2027 року. З 2025 року вже розпочато пілотування реформи в окремих ліцеях.
Незважаючи на важливість реформи, експерти виділяють низку викликів для шкіл країни. Однак влада заявляє, що реформа відбудеться за будь-яких умов, оскільки вона критично важлива для майбутнього більш ніж 2,5 мільйона школярів.
Олена Буйневич – відома в Одесі персона в сфері освіти та навчання. Зараз вона є очільницею громадської організації «Діти.ЮА». До цього протягом 10 років, з січня 2015 і до листопада 2025 року, очолювала Департамент освіти та науки Одеської міської ради.
Перед тим працювала директоркою та психологінею в одеських школах.
Закінчила Південноукраїнський педагогічний університет імені Ушинського за спеціальністю «Початкове навчання. Практична психологія».
Олена Буйневич наголошує, що головна зміна, яку суспільство поки що недооцінює, – це не нова назва «академічний ліцей», а нова система вступу до старшої школи:
– Раніше після 9 класу дитина фактично автоматично переходила до 10 класу своєї школи, і це сприймалося як гарантований етап. Тепер профільний ліцей передбачає конкурсний відбір, і це означає більш серйозну підготовку і, відверто кажучи, зменшення кількості місць, куди дитину візьмуть безумовно.
На думку експертки, ця зміна, яка на папері виглядає як крок до якісної освіти, на практиці створює нову проблему – коли доступ до повної середньої освіти починає залежати від результату відбору.
– Якщо дитина не склала іспити і не пройшла за конкурсом, не існує закладу, який зобов’язаний її прийняти. Тобто ми фактично позбавляємо її не тільки права, а й можливості виконати конституційний обов’язок отримати освіту, – каже пані Олена.
І тут виникає вже правова проблема, за її словамии. Бо конституція гарантує повну загальну середню освіту, ба більше – робить її обов’язковою. Але в новій моделі держава не пропонує механізму, який гарантує, що кожна дитина цей обов’язок зможе виконати.
– Було б логічно спочатку відкоригувати законодавство, а вже потім вимагати від громад скорочувати кількість закладів, – впевнена Буйневич.
Тобто це той рівень проблеми, який не вирішується жодними автобусами чи новими назвами.
Одна з ключових ідей реформи – укрупнення мережі закладів і підвезення дітей до «сильніших» ліцеїв – подається як ефективне використання ресурсів. Але реальні розрахунки ставлять цю логіку під сумнів.
– Шкільний автобус вміщує 32 дитини, у школі – 40, відстань між селами – 55 кілометрів. Це мінімум два рейси. А якщо врахувати різну кількість уроків – це вже шість поїздок на день.
І це лише початок дуже складної арифметики.
– Дизель сьогодні – понад 90 гривень за літр. 55 кілометрів, кілька рейсів щодня. Треба просто сісти і порахувати, що вигідніше: утримувати школу чи возити дітей.
Що ж у такому випадку робити громадам, на які переклали відповідальність за цей процес та чиї бюджети дуже обмежені? Чи не стане «оптимізація» дорожчою за утримання шкіл, які планують закрити?
Ідея пансіонів – ще один елемент реформи, який на рівні концепції виглядає як додаткова можливість, але на практиці може перетворитися на вимушений сценарій.
– Я нормально ставлюся до пансіону як до можливості. Але якщо в громаді немає школи, немає підвезення і є тільки пансіон, тоді всі діти будуть змушені жити там. А це вже не вибір.
Це означає, що для частини сімей рішення про освіту дитини може фактично перетворитися на вибір без альтернатив. При цьому фінансовий аспект тут не менш жорсткий.
– Проживання і харчування дітей у пансіоні – це дуже дорого. Це були тисячі гривень на одну дитину ще до війни. Зараз це точно не дешевше.
Тобто громадам доведеться не просто перебудовувати мережу освіти, а робити складний фінансовий вибір між кількома дорогими варіантами. І кожен із них матиме свої ризики.
Якщо фінансові питання ще можна прорахувати, то питання безпеки у багатьох регіонах України взагалі змінює всю логіку реформи.
– Маршрути між населеними пунктами не забезпечені укриттями. І коли дитина їде десятки кілометрів під час обстрілів, ми фактично наражаємо її на небезпеку.
І це не гіпотетична ситуація.
– Коли зранку летять дрони, а діти в цей час їдуть до школи, ми не можемо просто зупинити автобус і висадити їх у полі без укриття. До кожного регіону потрібно підходити індивідуально, враховуючи безпекову ситуацію, — підкреслює Буйневич.
Освітянин, колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти (2006-2011 роки та 2014-2015 роки), Ігор Лікарчук дивиться на ситуацію з іншого боку і говорить не про реалізацію, а про сам підхід до реформи.
На його думку, попри зміну назви на «академічний ліцей», автори реформи навіть не надають чіткого визначення, що це за заклад самого закладу, немає вимог до нього, не визнечені прозорі механізмів відбору учнів і, особливо, педагогів.
Інакше кажучи, бракує продуманої організації навчання, якісних програм та підготовлених вчителів.
– В українській освіті є давня традиція: коли не знаєш, що робити із сенсами – змінюєш назву. Так було з гімназіями, так було з опорними школами, які дуже швидко стали ширмою для закриття сільських шкіл.
І саме тому, за словами освітянина, нинішня реформа викликає недовіру.
– Нам пропонують повірити, що назва «академічний ліцей» вирішить проблему. Але проблема не в назві, а в змісті – вчителях, програмах, організації навчання. Ми формуємо мережу ліцеїв, не маючи чіткого уявлення, що це за заклад, які до нього вимоги, як відбиратимуть учнів і педагогів.
І це, за його словами, створює ризик повторення знайомого сценарію:
– Тобто маємо будувати не знаючи що. Простіше змінити назву і перемалювати карту. Але профіль не створюється рішенням про мережу.
*****
Обидві позиції, попри різну тональність, сходяться в одному: профільна освіта Україні потрібна, і без змін у старшій школі система й надалі залишатиметься малоефективною. Але питання в тому, якою ціною ці зміни будуть реалізовані.
Академічні ліцеї можуть стати новим рівнем української освіти, але лише за умови, що держава чесно відповість на ключові питання: де навчатимуться діти, хто за це платитиме і чи буде це безпечно.
Раніше «Одеське життя» повідомляло, що на Одещині обрали 8 ліцеїв для апробації реформи вищої школи.
Також ми розповідали, що на Одещині готуються до реформи старшої школи: що зміниться з 2027 року.
Ще за темою: Реформа шкіл в Одесі: що буде з учнями, вчителями та класами
Цей матеріал підготовлений на основі інтерв’ю з освітянами та аналізу реформи «Нової української школи». Журналісти «Одеського життя» поспілкувалися з ексдиректоркою департаменту освіти Одеси Оленою Буйневич та колишнім керівником Українського центру оцінювання якості освіти Ігорем Лікарчуком.
Ми перевірили положення реформи НУШ, офіційні плани переходу на 12-річну систему з 2027 року та дані про пілотні ліцеї, які вже працюють з 2025 року. У матеріалі також враховано норми Конституції України щодо обов’язковості повної загальної середньої освіти та реальні фінансові розрахунки громад щодо підвезення дітей.
В Україні вже понад 1,2 мільйона ветеранів, і ця цифра лише зростає. Після фронту багатьом… Read More
«Інфоксводоканал» повідомив про масштабні роботи в Одесі. 17 квітня частина міста залишиться без води на… Read More
Після обстрілу у Приморський район пошкоджено десятки квартир у житлових будинках і гуртожитках. Комунальні служби… Read More
LED трубка сьогодні стала одним із найуніверсальніших інструментів для створення художнього та акцентного освітлення. Read More
Влада Молдови готує масштабні зміни в оподаткуванні енергоресурсів для Придністров'я та готує план економічної реінтеграції,… Read More
В Одесі викрили масштабну корупційну схему, організовану керівництвом одного із комунальних підприємств міста. Чиновники роками… Read More
