З 12 по 20 липня в Києві пройшов вже 15-й Одеський міжнародний кінофестиваль. Цього року на фестивалі було ще більше фільмів про війну, ще більше військових, ще більше хвилин мовчання. Наше видання було єдиним з одеських медіа, що слідкували за перебігом подій безпосередньо в столиці. Тож читайте, яким було українське кіно і хто отримав «Золотого Дюка».
У 2010 році в Одесі провели перший міжнародний кінофестиваль. На його початку оголосили, що це буде літній кінофестиваль фільмів легкого жанру, своєрідне продовження славетного «Золотого Дюка». Навіть головну нагороду події скульптор Михайло Рева залишив майже у незмінному вигляді.
Зараз важко уявити, але перші два роки на фестивалі не було української програми. Втім, з першого року існування було започатковано Літню кіношколу та Сценарну майстерню.
З 2012 року в програмі фестивалю з’явився Національний конкурс повнометражного та короткометражного кіно. У 2017-му додалася секція серіалів. Окрему програму завжди готували і для тих, хто створює кіно, — кіноринки, зустрічі кіноспільноти, пітчинги нових проектів.
У 2020 році кінофестиваль через COVID-19 вирішено було провести онлайн. У 2022-му ОМКФ, як і мільйони українців, «став біженцем» і представляв свої програми на різних європейських фестивалях. У 2023-му ОМКФ відбувся в місті Чернівці через відносно безпечне розташування. У 2024 році фестиваль пройшов у Києві саме через безпекову ситуацію.
— Всі повинні зрозуміти, що зараз не до червоних доріжок, не до вечірок, не час для масштабних свят, — відзначила Анна Мачух, генеральна директорка ОМКФ, — а є час для перегляду власного контенту, адже велику кількість фільмів представляли професіонали, які зараз воюють.
Ще з 2014 року українське кіно не залишається осторонь теми російського вторгнення. Тож не випадково вітчизняними фільмами-переможцями стали «Сірі бджоли» серед ігрових та «Глядєлов» серед документальних фільмів.
«Сірі бджоли» — стрічка режисера Дмитра Мойсеєва за однойменним романом письменника Андрія Куркова про бджоляра, який живе на сході України під час початку російської агресії. Фільм встиг вже побувати на міжнародних кінофестивалях та отримати низку нагород. 27 липня «Сірі бджоли» можна буде подивитися на фестивалі «Виделка фест» у Чорноморську.
Кращим документальним фільмом ОМКФ-2024 журі назвало стрічку «Глядєлов» режисерки Ксенії Кравцової. Він присвячений постаті відомого українського фотографа Олександра Глядєлова. Знімальна група мандрує разом з ним країною — ось вони в Одесі, де Олександр зустрічається з засновником притулку «Світлий дім» отцем Олександром Чумаковим. Ось вони вже в Бучі — присутні при ексгумації тіл після виходу російської армії, а ось вони на Закарпатті разом з екоактивістами, які розчищають річки, ліси та галявини від сміття.
Спеціальною відзнакою нагородили фільм «Яса». Він сподобався неперевершеною грою двох українських актрис — Алли Сергійко, провідної актриси театру на Подолі, та Христини Федорак, актриси театру Франка.
Свою нагороду кінокритики та представники преси вручили документальному фільму «Сопілка Перуна» — про роботу нашої арти. Сопілка — так вояки називають пушку, навколо якої і проходить зараз їхнє життя.
— На жаль, більшість українських фільмів — про війну. Але така наша реальність, і ми маємо показувати її глядачеві, тому що це є частиною боротьби з російською пропагандою.
— Я вважаю кіно найкращим інструментом спілкування від людини до людини. Це культурна зброя, через яку ми звершуємо культурну дипломатію, національну політику, створюємо нашу ідентичність, яка відрізняє нас від інших.
— Кіно на часі завжди. Кіно — це інструмент пропаганди, рефлексії, заспокоєння. Країна-агресор проводить шалену роботу в цьому напрямі, не жаліє грошей. У нас, на жаль, з цим проблеми.
— Кіно — це про всіх нас. Воно може змусити людей подивитися правді в очі. В кіно дуже багато жахливих кадрів — війна. Ми нікуди від цього не дінемось. Але все ж таки ми маємо підніматися та йти вперед і перемагати.
— Кіно завжди було на часі. Окрім розважальної, воно має й інші функції — освітню, змістовну, сенсотворчу. Кіно — з наймасовіших видів мистецтв. І ті фільми, які ми бачимо на фестивалі, доводять, що наше кіно — незламне!
— Так само як і життя триває, так само і кіно — триває. Колеги знімають, дають якісний продукт і діляться своїми історіями.
— Це питання скоріше для глядача. Мені хотілося показати українців людяними, тож це, що я зняв — мені здається, є мірило людяності.
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі
Шістнадцятирічний Назар Ковальчук з невеличкого села Вербове Ананьївської громади з дитинства бореться з важкою недугою,… Читати далі
На пленарному засіданні сесії Одеської міської ради було затверджено новий проєкт утримання центрального парку імені… Читати далі
За прогнозами Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) цієї зими в Україні… Читати далі
Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю… Читати далі
