Реклама / Новини партнерів

Хронічний пієлонефрит

Найчастіше захворювання з’являється як наслідок неправильного лікування гострого періоду. В деяких випадках спостерігають первинний хронічний процес.

Хронічний пієлонефрит, лікування якого потребує багато часу, супроводжується запальним процесом в нирковій паренхімі.

Причини розвитку хронічного пієлонефриту

На виникнення захворювання впливають наступні чинники:

неправильне лікування гострого запального процесу органів сечовидільної системи;
зниження захисних сил організму;
наявність інших патологій сечовидільного тракту (камені в нирках, аденома простати);
наявність хронічних вогнищ інфекції в організмі (тонзиліт, карієс);
ожиріння;
цукровий діабет.

У дітей захворювання виникає на фоні аномалій розвитку сечостатевої системи1.

Форми захворювання

Хронічний пієлонефрит протікає в наступних формах:

латентна — протікає з мало вираженими симптомами;
анемічна — виражені симптоми анемії;
рецидивуюча — характеризується постійною зміною періодів загострення і ремісії;
гіпертонічна — спостерігається переважання гіпертонічного синдрому2;
азотемічна — проявляються ознаки порушення функцій нирок.

При хронічному запалені нирок клінічно може взагалі не проявлятися ураження сечовивідних шляхів, що ускладнює постановку діагнозу.

Характерні симптоми

Хронічна форма захворювання супроводжується наступними проявами:

тягнучий біль в попереку;
часте сечовипускання;
підвищення температури тіла;
часте сечовипускання;
головний біль;
слабкість;
набряки на обличчі, які особливо помітні вранці.

Симптоми з’являються поступово, після чого наростають.

Лікування

При лікуванні хронічного запалення необхідно усунути всі чинники, які можуть спровокувати загострення. Лікар рекомендує пацієнту остерігатись переохолодження, простудних захворювань, не зловживати алкоголем, притримуватися спеціальної дієти. Раціон хворого не повинен включати прийом жирних, гострих і копчених продуктів. Харчування повинно бути дробовим, включати свіжі овочі і фрукти3.

Допомагає попередити рецидив достатнє вживання рідини — 2-3 л на добу. Це сприяє видаленню патогенної мікрофлори, яка потенційно може викликати запалення.

При загостренні обов’язково назначається антибіотик. На основі виконаного обстеження лікар визначає, який препарат повинен вживати пацієнт, в якому дозуванні і наскільки довго. Також назначаються антикоагулянти, спазмолітики, засоби для покращення ниркового кровотоку.

Список літератури:

Пасєчніков С. П. Пієлонефрит: сучасні підходи до діагностики та лікування [Текст] /С. П. Пасєчніков //Медицинские аспекты здоровья мужчины. – 2016. – №3. – С.32-40.
Фактори ризику розвитку несприятливого перебігу гострого необструктивного пієлонефриту у жінок репродуктивного віку [Текст] /С. П. Пасєчніков, Н. О.
Uncomplicated urinary tract infections in adults /Guideline on urological infections. European Association of Urology. 2010:11–33.