«Приставляли до чола автомат»: розповідь херсонця Володимира про окупацію та вільне життя в Одесі

25 лютого у Володимира Туки був день Народження, але цього року «подарунок» виявився жахливим. Саме в свято чоловіка його рідне місто захопили окупанти. З того часу Володимир почав ходити на мирні мітинги та висловлювати свою проукраїнську позицію.

«Росіяни щодня стояли в різних точках Херсона, але основне їхнє угруповання було біля Облради. Ми туди щодня приходили та скандували, щоб достукатися до них, чи їхній бойовий дух якось знизити. Але на солдатів це діяло, а потім на СОБР вже ні: їм було байдуже взагалі, вони просто били, розганяли, стріляли», – каже переселенець.

З часом постраждалих від мітингів почало ставати дедалі більше, а медикаментів у лікарнях – навпаки. Наприкінці березня друг запропонував Володимиру виїхати з міста. Чоловік погодився. Але шлях до свободи виявився дуже важким.

«Ми поїхали, й дорогою у нас відібрали машину, готівку, у мене телефон відібрали. Близько 2-3 годин з нас знущалися й фізично – били – й морально: змушували тримати гранату в руці, бігати по замінованому полю, приставляли до чола автомат. То були ДНРівці, «брати»-українці, які скаржилися, що їх бомбили 8 років. А насамкінець вони запросили нас за стіл, дістали пляшку горілки і, як найкращі друзі, почали розповідати, як їм тут важко», – згадує Володимир.

На щастя, переселенцю разом із другом вдалося дістатися Одеси автостопом. Тут Володимир влаштувався в театр при джаз-клубі «Перон №7» та вже встиг зіграти виставу на потреби ЗСУ.

«Вистава «Одесо, я люблю тебе» відбулася саме інтерактивне, з людьми, на вулиці. Це була така дуже одеська атмосфера», – говорить Тука.

Окрім гри у театру Володимир пише пісні. Ще в окупованому Херсоні він написав пісню на вірші бійця батальйону «Азов» та зняв неї кліп. А вже в Одесі чоловікові запропонували записати ще одну композицію про війну. Зробила це його колега по сцені акторка Олександра Лосева.

«Мені здається в Одесі, у порівнянні з Херсоном, люди більш яскраві та спокійні, наче й не було війни. Дуже життєрадісне місто, сонячне. Люди добрі до мене», – розповідає Володимир.

Переселенець дуже високо цінує не тільки одеситів, але й місцеву архітектуру. Проте в нашому місті є речі, які чоловікові не дуже подобаються.

«Можливо, останнім часом я просто почав це помічати, але я ходжу через деякі квартали і бачу безпритульних, їх досить багато. Дуже багато молодих хлопців та жінок, які, в принципі, могли б кудись влаштуватися працювати, щоби нормально виглядати хоча б. Це не дуже приємно, особливо коли вечорами йдеш, і там якісь натовпи цих людей кричать, або ще щось. І в Херсоні такого вистачало, але тут більше цього», – пояснює Володимир.