Статті

Порто-франко: як Одеса стала Південною Пальмірою (відео)

Режим порто-франко, введений у Одесі у XIX столітті, перетворив звичайне степове містечко на головний порт і торговий центр регіону. Його суть була простою: до спеціальної зони міста можна було ввозити іноземні товари без мит і продавати їх без додаткових зборів. Мито сплачувалося лише при вивезенні товару з цієї зони у внутрішню частину імперії.

Як працювала зона та чим була корисна

Ідея порто-франко належала герцогу де Рішельє, а втілив її в життя Олександр Ланжерон. З 1819 року Одеса отримала статус “вільного порту”. Купці могли привозити товари, не ризикуючи фінансами: якщо не вдалося вигідно продати, просто їхали далі без додаткових витрат. Через це товари в магазині і на ринку ставали дешевшими, місто швидко росло і перетворювалося на потужний торговий центр.

Від особливих митних правил вигравали навіть ті, хто займався не лише торгівлею, а й обробкою товарів — наприклад, англійське мереживо чи китайський чай після фасування в Одесі офіційно вважалися місцевою продукцією.

Особливості кордону та “міни”

Зона порто-франко мала чіткі межі, які постійно змінювалися і охоронялися митниками. Для зберігання товарів під багатьма будинками копали “міни” — підземні сховища, облицьовані черепашником, де зберігались товари. Саме тоді у міському просторі з’явилися десятки нових складів, дворів та глибоких підвалів, а земельні ділянки в цій зоні коштували значно дорожче, ніж поза її межами.

Контрабанда й економічний ефект

Порто-франко сприяло не лише білим схемам, а й різноманітним комбінаціям та контрабанді. Часто митники самі закривали очі на неофіційний вивіз товарів — боротися з цим не було сенсу, поки існувала вигода. Проте прибутки від порто-франко значно переважали втрати від контрабанди. Населення й бізнес зростали, відкривалися нові заводи, оптові й роздрібні магазини.

Особлива роль належала митнику Івану Бларамбергу — він не брав хабарів, а організував археологічні експедиції й заснував перший археологічний музей в Україні.

Наслідки для міста та завершення епохи

Основним багатством Одеси була торгівля зерном: портові потужності й швидка інфраструктура допомогли місту стати головним експортером хліба для імперії. Офіційно режим порто-франко діяв понад 40 років, до 1859 року. За цей час Одеса отримала міжнародну репутацію, неперевершений економічний поштовх та стала справжньою європейською “Південною Пальмірою”.

Колись у місті жартували: якщо товарів ввезли значно більше, ніж офіційно продали, — мабуть, решту просто з’їли одеські миші.

Порто-франко сьогодні: спадщина та натхнення

Попри закриття режиму, здобутки порто-франко залишаються ключем до розвитку Одеси. Саме тоді місто виросло морально й економічно, розбудувало порти й склади, залучило нових мешканців та зробило крок до статусу надсучасного мегаполісу.

Одеса крізь порто-франко отримала шанс, яким скористалася сповна — і ця історія надихає навіть зараз.

Читайте також:

Олександр Отдєльнов

Дослідник історії Одеси, автор екскурсій і гід з понад 40-річним досвідом. Закінчив Київський національний авіаційний університет. Перше екскурсійне знайомство з Одесою провів ще 1980 року, а у 2013-му заснував унікальний «Музей контрабанди» — єдиний у Європі. Його інтерв’ю публікували BBC, Forbes, українські національні та регіональні медіа. Веде FB-сторінку з 9,5 тис. підписників. Волонтер. Його кредо — «Люблю Одесу в собі, а не себе в Одесі».