Цього року буджацькі пасічники отримали один із найкращих медових урожаїв за останні роки. Розповідаємо історії трьох родин, які перетворили любов до бджіл на справу життя, та дізнаємося їхні секрети успіху.
Марія Грейцер, дружина Володимира Грейцера допомагає чоловіку на пасіці
Ключові моменти:
На півдні Одещини бджільництво давно стало більше, ніж просто способом заробітку. Тут невеликі родинні пасіки живуть своїм ритмом: вулики перевозять за цвітінням, бджіл лікують, мед відкачують буквально в найгарячіші дні літа.
Журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва побувала у пасічників Буджаку, поспілкувалася з ними та дізналася, як влаштоване їхнє життя поруч із бджолами. У трьох історіях — любов до ремесла, сімейна справа, боротьба за врожай і чимало несподіваних пасічницьких секретів.
В колишньому Тарутинському районі промислового бджільництва немає, зате є аматорське. І з кожним роком бджолярів тут стає дедалі більше. Останнім часом через посухи та весняні заморозки бджолярам не дуже щастило. Але цьогоріч волога зима, тепла весна та спекотне літо посприяли майже рекордному врожаю меду.
Сергій Грейцер разом із дружиною Марією тривалий час мешкали в Одесі. Під час війни подружжя повернулося до рідного села – Веселої Долини Буджацької громади. Бджільництвом Сергій захопився ще в дитинстві. Якось прочитав статтю в журналі, як зробити власними руками вулик, взяв дошки та почав конструювати.
Свій витвір показав сусіду, який мав пасіку. «Спроба добра, але… нікуди не годиться», – сказав той, і подарував Сергію справжній вулик із бджолами. На жаль, цей перший млинець пішов нанівець – бджоли загинули. Але любов до справи залишилася. І коли Сергій з родиною повернувся в село, він знав, чим займеться.
Зараз у них сто вуликів. Головний принцип: мед має бути натуральним. Жодних сиропів, домішок чи інших «покращувачів» – лише чистий мед.
Сергій активно веде сторінки в Instagram і TikTok, де показує життя пасіки зсередини: як встановлює вулики серед степу, відкачує та розливає мед. В нього багато підписників.
Незалежно від зусиль Сергія, обсяг збору меду визначали площа квітучих угідь поблизу та швидкість обробки рамок у короткий, але критично важливий сезон. Ручне відкачування забирало багато часу, а влітку кожна година має значення.
Затриматися означає втратити мед, пошкодити стільники й бджіл, які змушені будуть відбудовувати віск замість того, щоб наповнювати його новими запасами. Сергій зрозумів: для розвитку потрібні не лише бджоли, а й сучасні інструменти, які дозволять працювати в ритмі природи, а не постійно її наздоганяти.
Про грантову підтримку в межах проєкту BLOOM він дізнався з інтернету. Підготував бізнес-план, пакет документів, подав заявку на конкурс і отримав грант. Це була не лише фінансова підтримка, а й підтвердження того, що невелика родинна пасіка має потенціал.
Спеціальний причіп для бджільництва, який придбала родина, дав змогу перевозити пасіку слідом за цвітінням до нових медоносних угідь. У результаті обсяг меду зріс удвічі. А Сергій придбав і сучасну медогонку.
Сьогодні, крім меду, пасіка пропонує пилок, пергу та прополіс.
Допомагає чоловіку його дружина Марія, яка займається і реалізацією та рекламою.
– У цьому році ми пропонуємо мед з ріпака, різнотрав’я, акації, коріандра, соняшника і мій улюблений – софоровий, білий мед, зібраний із японської акації, – розповідає Сергій.
Пасіка – це кропітка щоденна праця, але й прибуток.
– Продати тонни меду на базарі нереально, більшу частину здаємо оптом. Через війну в зонах бойових дій знищено багато пасік, отже купують у нас, – каже бджоляр. – Цей рік рекордний – кожна бджолина сім’я принесла по сто кілограмів меду. Але швидких грошей у бджільництві не буває. Тут треба багато працювати, а головне – любити бджіл.
– Єдине, що хотілося б, щоб аграрії попереджали нас про час обробки полів. Бо часто бджоли гинуть через те, що аграрії використовують токсичні хімікати, – зазначає Сергій.
До речі, родина Грейцер висадила майже заново лісок біля пасіки, що постраждав від пожеж та випасу овець.
Для родини Скутар із селища Соборне Бессарабської громади бджільництво стало сімейною справою.
Голова родини Володимир Скутар – досвідчений пасічник і блогер. Бджільництвом займається вже 12 років. Перші п’ять вуликів Володимиру подарувала рідна тітка, яка була професійною бджоляркою і мала спеціальну освіту. Сьогодні родина має близько ста сімей видів «Карніка» та «Бакфаст».
– Бджоляр має добре знати біологію бджоли, розуміти її потреби та постійно дбати про здоров’я своїх комах, – каже Володимир.
У родині Скутар до справи ставляться дуже відповідально. Своїх бджіл вони лікують натуральними засобами, адже здоров’я бджіл та якість продукції – це головне. Причому деякі ліки (щавлеву та мурашину кислоту) Володимир виготовляє сам.
– Існує близько тридцяти видів хвороб бджіл. На жаль, в нас немає наукового інституту, який би їх досліджував. Тому лікую «на дотик», з власного досвіду, – розповідає Володимир. – Бджільництво – це творча справа. Ось як водій, наприклад, відчуває свою машину, так і справжній бджоляр відчуває своїх бджіл.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ветеринар з Одещини створив ідеальну пасіку та має дружину з дивовижним ім’ям
А ще Володимир охоче ділиться знаннями з іншими пасічниками й покупцями. На своєму YouTube-каналі він показує щоденну працю, особливості утримання пасіки та тонкощі справи.
– Знаєте, пасічники – великі індивідуалісти і заздрісники: не дай Боже, хтось зібрав більше меду. Тож мені завжди дивуються: як так просто все показую, адже у бджолярів так не прийнято, конкуренція дуже сильна. А мені не шкода, хай люди вчаться, – посміхається чоловік.
Поруч із Володимиром – його родина: дружина Наталя та діти Владислав, Максим і Аделіна.
Діти вже мають власні успіхи у ремеслі. Владислав та Максим кілька років тому стали переможцями обласного конкурсу дослідницьких робіт з природознавства «Юний дослідник». За роботу «Цілющі властивості меду» хлопці були нагороджені дипломом І ступеня Одеського гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання.
Сьогодні родина займається виробництвом і продажем меду, бджоломаток та продуктів бджільництва. В цьому році вони пропонують мед з акації, ріпака, різнотрав’я, соняшника і найулюбленіший мед господаря – з коріандра. Мед реалізовують в Одесі.
– Нашій родині вистачає бідону меду на рік, решту здаємо. Бджільництво потребує постійних витрат: паливо для машини, щоб перевозити вулики, придбання ліків, підкормка. Наприклад, у минулому році пішло півтори тонни цукру на підкормку. Нещодавно придбав гібридну матку аж з Німеччини за двісті євро, – каже бджоляр. – Але, як би там не було, – бджоли нас годують. Отже пасіка для нас – це і робота, і радість, і можливість бути разом. А також це справа, яку я хочу передати дітям, – з нею вони голодними ніколи не залишаться.
Володимир Пригара родом із Закарпаття, але останні десять років мешкає в Буджаку. Бджільництвом займається вісім років – задля утримання родини і для душі. Починав з шести вуликів, зараз має близько 80. Попередні два роки були неприбутковими, а зараз Володимир обсягами задоволений. Усе літо він вивозив бджіл на ріпак, акацію, різнотрав’я, соняшник, софору. До речі, найулюбленіший мед Володимира – з різнотрав’я, зібраний у буджацьких степах.
– Дуже шкодить бджолам обробка хімікатами полів. Минулого року на соняшнику я втратив тридцять відсотків бджіл – не встиг їх вивезти, – бідкається Володимир. – Але найголовніший ворог бджіл – сам бджоляр. Бувають такі пасічники, які викачують увесь мед, нічого не залишаючи бджілкам, не дають вчасно підкормку, і ті мруть від голоду. Або погано готують вулики до зими. Починається ця робота у серпні. Дуже ретельно треба обробити вулики від бджолиного кліща – шкідника, від якого може загинути вся пасіка. Бджільництво – безвідходне виробництво. Тут корисно все – мед, пилок, перга, прополіс, маточне молочко, віск, навіть підмор використовують для виготовлення лікувальних настоянок.
Ну, і як же без традиційної медовухи, рецептом якої поділився пан Володимир.
Медовуха від бджоляра
Інгредієнти:
Приготування
Налийте воду в каструлю, доведіть до кипіння. Додайте мед, перемішуючи до повного розчинення. Варіть сусло 5-10 хвилин, знімаючи піну. Додайте спеції. Охолодіть до 24-28 градусів. Перелийте суміш у бутиль. Додайте дріжджі та перемішайте. Натягніть на бутиль рукавичку, зробивши в ній прокол на пальці, і поставьте в темне місце на 5-10 днів. Коли бродіння завершиться, обережно розлийте медовуху по пляшках. Закрийте їх герметично і залиште в прохолодному місці на 2-4 тижні для дозрівання.
Незважаючи на повномасштабну війну, Україна входить до п’ятірки провідних світових експортерів меду.
У минулому році пасічники здавали оптом мед по 65 гривень за кілограм, у цьому ціна вже 130-135 гривень.
Раніше ми розповідали про пасіку з фантазіями – як родина з Одещини зробила з хобі бізнес з медовими інноваціями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як професійний каменяр із Вінниччини переїхав до Солтанівки на Одещині, став пасічником і знайшов тут своє кохання
В четверг, 10 сентября, российские войска совершили очередную атаку на Одессу. В результате обстрела зафиксированы… Read More
У Нижньодністровському національному природному парку зафіксували масштабну руйнацію екосистеми: через незаконну земляну греблю та мережу… Read More
У деяких ресторанах швидкого харчування мережі «МакДональдс» в Україні тимчасово скоротилося меню. Окремі страви можуть… Read More
Вдень, 10 вересня, російські війська здійснили чергову атаку дронами-камікадзе щодо цивільної інфраструктури міста Ізмаїл Одеської… Read More
Рені цього року мало відзначати 478-річчя, але старовинна карта 1526 року змінила звичне літочислення міста.… Read More
Педагоги одеських шкіл та ліцеїв тепер можуть оформити відстрочку від призову онлайн, без походу до… Read More
