Одеське кафе «На семи вітрах»: обід за 300 гривень та атмосфера, якої більше ніде немає (фоторепортаж)

Історія «Семи вітрів»: як одеська бутербродна стала легендою

Це, зовні непримітне, кафе розташоване на вулиці Павла Зеленого (колишній Коблевській), майже на Соборній площі. Нещодавно, здається, несподівано для себе, воно стало відомим далеко за межами Одеси, завдяки тому, що тут відмітились найвідоміші українські фудблогери. В чому ж феномен цієї скромної бутербродної, яка, незважаючи на буремні роки, живе і розвивається? Може, через ціни? Чи персонал, який незмінно працює тут десятиріччями? Чи вдале розташування в самому серці міста?

Нещодавно ми розповідали, хто такий Павло Зелений і чому вулиці Коблевській дали його імʼя

Це місце дійсно унікальне. Будівля – одна з найстаріших в місті, і за час існування кого тільки не бачила. В XIX столітті тут розташовувалися приватний пансіон, який перебував під опікою Ришельє, Будівельний комітет, який видавав одеситам дозволи на будівництво та реконструкції, а у 1904 році – перша вегетаріанська їдальня в Одесі. В післявоєнні часи тут також знаходився заклад громадського харчування, який особисто я вже памʼятаю у вісімдесяті роки під назвою «Кафе Млинчики». Зараз тут збираються далеко не вегетаріанці. Отже, загляньмо в меню.

А що в меню?

На відміну від більшості сучасних одеських кафе та барів, тут не визнають жодних новомодних меню по QR-кодам. Меню тут хоч і одне, але друковане і по-хазяйськи запаковано у файлики.

Обирати і замовляти треба просто біля барної стійки. Але переважна більшість відвідувачів знають його на памʼять: яєчня на сніданок (45 та 70 грн), два види першої страви (борщ та солянка), декілька простих салатів, з десяток гарячих страв (90-210 грн), закуски та фірмові гарячі (70-95 грн) і холодні бутерброди (40-60 грн). В меню є місце і сезонним спеціалітетам, наприклад, смаженим бичкам, але їх наявність залежить від успіху рибалок. Також тут завжди можна знайти недорогі алкогольні напої та пиво на розлив. Деякі клієнти так і сидять тут з кружкою пива годинами за розмовами або на самоті.

Рахунок просять відразу, а очікувати їжу ви вже відправляєтесь за столик у залі або на вулицю. Причому площадка, здається, працює тут завжди, навіть взимку буде стояти столик та стільці. В мирні часи життя на площадці кипіло до опівночі. Зараз всі вже звикли завершувати посиденьки до десятої вечора.

Я вирішила замовити найпопулярніші страви закладу: борщ, картоплю смажену з грибами, грецький салат, бутерброд з оселедцем і маленький бокал темного пива.

Цитати з меню:

• солянка мʼясна збірна – 150 грн;
• відбивна свиняча з овочевим гарніром – 120 грн;
• мʼясо по-французьки – 170 грн;
• вареники з картоплею – 90 грн;
• яєчня з беконом – 70 грн;
• гарячий бутерброд з копченим мʼясом – 80 грн;
• салат Весняний – 60 грн;
• пиво на розлив 0,5 – 60 грн.

Кіт Бублік та інші мешканці «Семи вітрів»

Поки чекаємо замовлення, можна роздивитися інтерʼєр. Минулого року всередині зробили ремонт і оновили меблі. Стіни перефарбували в нейтральні світло-сірі відтінки, що надало приміщенню більше світла та легкості. Але всі чекають по-справжньому теплих днів, коли з десяток столиків розташовуються під столітніми деревами. Навіть в найспекотніший день тут не жарко, а з місця під парасолькою можна спостерігати за вируючим навколо життям.

З першого погляду, здається, що основний контингент – люди минулої епохи, але і молоді також зустрічається багато. Сюди приходять компаніями на недороге пиво та закуски і навіть на настільні ігри.

Ще один з постійних мешканців – кіт Бублик. Здається, він жив тут завжди. Місцева публіка його поважає – підгодовує і піклується. Наприклад, коли в закладі минулого року робили ремонт, для нього побудували будиночок, де він міг ночувати. Коли Бублік захворів, відвідувачі збирали йому гроші на операцію.

Смачно, як у бабусі

Першими на столі зʼявляється пиво, борщ та грецький салат. За кольором здається, що борщ вже з молодих овочів. І дійсно, все – молоденьке. Грецький салат – класичний: огірки, помідори, бринза, цибуля та маслини.

Картопля та бутерброд з оселедцем підходять трохи пізніше – адже вони готуються з-під ножа. Бутерброд – шматок чорного хліба з викладеним на нього філе оселедця, щедро посипаний зеленню і политий олійкою.

Смажену картоплю з грибами мені рекомендував мій польський друг, волонтер та амбасадор Одеси Борис Тинка, який у кожен свій приїзд обовʼязково приходить у «Сім вітрів». Так ось, картопля обсмажується з цибулею та шампіньйонами. Виходить щось на кшталт картоплі по-селянськи, але тут шматочки картоплі нарізані не товсто, а тоненько. Цибуля нарізана дрібно і добре просмажена, майже як чіпси. На мій смак, трохи забагато олії, але вона саме така, як готувала колись моя бабуся. Порція доволі велика та ситна. Мʼясо до неї, якщо ви не дуже голодні, можна вже не брати. За весь обід із маленьким бокалом пива я заплатила 300 гривень. На смак вся їжа – доволі проста, «домашня», але однозначно приготована зі свіжих продуктів.

Загальне враження

Колись, років пʼятдесят тому, більшість одеських закладів була саме такою, адже ресторанів в радянські часи було трохи більше десяти на мільйонне місто. Зараз все навпаки. Але прекрасно, що у нас залишились такі прості та душевні кафе (або, як їх ще називають на іспанський манер, «бодеги». До речі, деякі бодеги Барселони носять статус нематеріальної спадщини) з таким, як говорить молодь, вайбом. Тут на вас не будуть косо дивитися через те, що ви замовили лише бокал пива. Тут можна зустріти знайомих, яких не бачили з десяток років, а також художників, музикантів, істориків, письменників, журналістів, іноземців і всіх тих, хто робить Одесу Одесою.

Непересічне місце, яке готове прийняти всіх, але не всі його приймають. І це теж нормально. В будь якому разі, вас тут нагодують, напоять і дадуть відпочити, як в справжньому одеському домі. Завітайте сюди, побачите самі.

Фото авторки