Одеська вулиця Садиківська: історичні талісмани, сучасні загадки

Одеська Садиківська: палісаднички та палітра дорожнього покриття

Чому Садиковська? Ні, ніяких садів ви на ній не знайдете. Є припущення, що названо її було на честь відставного офіцера Садикова, чиї володіння тут знаходилися.

Садиковська (за радянських часів – ім’я товариша Мікояна) має і загадки, і питання. Дійшовши нею від Градоначальницької до Ясинівського, ви вже вирішите, що біля вулиці всього два квартали, і вона вже закінчилася. Тим часом вона триває ще на пару кварталів, треба лише обійти школу і Християнський гуманітарно-економічний університет.

Так, доведеться піти в обхід, щоб вивчати вулицю далі. Зате ви побачите дорогою всю палітру мощення Одеси. Принаймні стара бруківка, асфальт, шматки «бездоріжжя» зі слідами давнішого тротуарного покриття – до ваших послуг.

Що ж до садів-садків, тобто на Садиківській лише вуличні палісаднички – доглянуті і з «точністю навпаки», так само як і їхні огорожі-огорожі. Ви тільки бігом не біжіть, ходите неквапливо – і відкриються вам деякі родзинки садівських палісадників.

Наприклад, в одному з них проживають милі дерев’яні герої, яких творить пенсіонер.

І якщо всі ці істоти та пташки – із сучасних штучок, то має Садиковська і свої загадки та історичні таємниці. І – треба ж! – свій останній витвір архітектор Бернардації побудував саме на цій вулиці. Збереглася на фасаді будинку навіть фігура жінки у ніші. Місцеві називають її святою.

Старі будинки, шини та здивовані коти

Будинки на Садиківській здебільшого старі, але вже ближче до Розумовської ви побачите й сучасні висотки, як, наприклад, поряд із будинком, де проживав відомий Сашка-музикант із не менш відомого «Гамбринуса».

Час доніс нам багато історичних талісманів вулиці. То старі-старі ворота сповіщають нас про те, що будинок був збудований у 1888 році, а на інших зберігся навіть вензель власника. А ці старовинні двері! Ледве дихають часом, а немов розмовляють з вами з далекого минулого, на реставрацію просяться.

Вулиця тиха-тиха… На ній ви не зустрінете супермаркетів та магазинів. А ось що тут є у великій кількості, так це старі шини. Ось же підмога у вуличному господарстві!

Шини ви побачите по всій вулиці як будь що. Це і квітники, і огорожі для дерев, і міцна латка для тротуарної «дірки», що з’явилася. Старі шини служать і у дворах на Садиківській. Ну, ніяк без них!

Заплаток, тільки серйозніших, потребують і багато старих будинків на Садиківській. Це особливо наочно представлено на вулиці саме взимку, коли немає листя на деревах і тоді ніби оголюються перед вами всі негарності та проблеми. Втім, красивості та родзинки – теж.

Місцеві коти не те що здаються переляканими. Швидше, здивованими: вони немов знають кожного місцевого мешканця і дуже вражаються новачкам. Не дивно: транспорт Садиківською не слідує, торговими точками вулиця не балує. Чому тут робити чужим? Ну хіба родзинки старої Одеси вивчати. А вивчати є що.

Садиковська здається, що трохи причаїлася, немов сховалася серед інших вулиць одеської Молдаванки.

І в цьому теж є своя чарівність старої-старої вулиці з дивовижною назвою – Садиківська…

Читайте також: Одеська вулиця Михайлівська: змішання жанрів, стилів та настроїв.

Фото авторки