Сотні одеських вулиць змінили назви за останні роки — і кожен раз це викликає одне й те саме питання: навіщо? Вулиця Костецька на Молдаванці дає на нього чітку відповідь. Вона існувала з 1838 року, отримала ім'я радянського генерала, який ніколи не був в Одесі, — і 2023 року повернула своє. Не нову назву. Стару.
Вулицю Генерала Ватутіна перейменували у Костецьку. Чому че зробили?
Ключові моменти:
Коли в місті перейменовують вулицю, перше питання завжди одне: а навіщо? Але саме конкретні випадки — не загальні декларації — дають зрозуміти логіку процесу, який триває й сьогодні.
Костецька — показовий приклад. За кожним таким перейменуванням стоїть конкретна процедура: історико-топонімічна комісія, громадське обговорення, рішення ради. У цьому випадку — рішення № 1349-VIII від 19 липня 2023 року, якому передувало електронне голосування за розпорядженням міського голови № 176 від 24 квітня 2023 року.
Автор матеріалу Валерій Боянжу досліджує одеську топонімію системно — і показує не просто що змінилося, а чому це відбувається.
«Слухайте, Король, – сказав молодий чоловік, – я маю вам сказати пару слів. Мене послала тітка Хана з Костецької. Ви знаєте тітку Хану з Костецької?»
«Я знаю тітку Хану з Костецької, – відповів Беня Крик, на кличку Король. – Що це за пара слів?»
Сто разів перечитую «Одеські оповідання» Бабеля, і ось тільки зараз зібрався написати «пару слів» про історію цієї вулиці.
Костецька – це на Молдаванці. Вулиця ця, коротенька, в пару кварталів, встигла побувати і Больничною, і Генерала Ватутіна. Про генерала – трохи нижче, а чому Больнична? А тому що зовсім недалеко – знаменита, існуюча з 1802 року в Одесі, Єврейська лікарня. А ще зовсім поруч – вулиця Госпітальна. А як Костецька вона вперше була згадана в 1838 році. Больничною її називали рівно через століття, в 1938-му. «Генеральське звання» їй присвоїли в 1964-му. А зараз, у ході процесу декомунізації топонімів, вона знову отримала ім’я великих забудовників цієї вулиці – родини Костецьких. Що ж, давайте вважати, що істина перемогла.
«Одеське життя» підготувало для своїх читачів Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено).
Далі — про генерала Ватутіна (1901 – 1944). Жодного прямого зв’язку з Одесою він не мав, вулиці його ім’я присвоїли до 20-х роковин загибелі Ватутіна на фронті.
Народився Микола Федорович у Воронезькій губернії, у багатодітній селянській родині. У 1920 році був мобілізований до Червоної армії, на території України його частина воювала проти загонів Махно та УНР.
З роками він просувався по службі: він закінчив піхотну школу, потім військову академію ім. Фрунзе, а в 1937-му – Академію Генштабу. Із зими 1941-го він був першим заступником начальника Генштабу з оперативних питаннь та устрою тилу. З початком війни очолював штаби різних фронтів.
29 лютого 1944 року генерал армії Ватутін разом зі своїм супроводом виїхав двома машинами до розташування 60-ї армії, в район Рівного, щоб перевірити хід підготовки до чергової операції. Він був без супроводу свого взводу охорони, відправленого раніше по іншій дорозі.
При в’їзді в одне з сіл машини потрапили під обстріл УПА. Ватутін, вискочивши з машини, разом з офіцерами почав перестрілку, під час якої був важко поранений в стегно. Його доставили до шпиталю у Києві, через ускладнення (включаючи зараження крові) він помер 15 квітня 1944 року.
Тут слід привести думку з цього приводу Микити Хрущова: лікарі вважали, що слід застосувати пеницилін, але вони могли тоді зробити це тільки за згодою Сталіна, а Сталін заборонив.
«Мотив Сталіна був такий: пеницилін був не радянський (у нас його не було), а американський, і Сталін вважав, що пеницилін може виявитися зараженим: зі США можуть послати заражений пеницилін, щоб ослаблювати наші сили, тож лікувати цим ліками такого великого військового діяча, як Ватутін – недопустимий ризик. Лікарі ж мені казали, що якби йому був наданий пеницилін, то це могло б повернути хід хвороби в інший бік і врятувати життя Ватутіну», – стверджував Хрущов.
До речі, з роками версія поранення Ватутіна українськими націоналістами перестала бути єдиною. З’явилася версія, що ніякої засідки, влаштованої УПА, не було, а автомобіль Ватутіна був обстріляний німцями, що проривалися з оточення. До речі, саме так показано поранення Ватутіна в кіноепопеї Юрія Озерова «Звільнення» (1971 рік). Підкреслюємо, що фільм був епохальний, і в його підготовці та створенні брали участь дуже компетентні військові історики.
Раніше ми розповідали про процес деколонізації Одеси на прикладі перейменування провулка Спартаківського на Пігорова.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
У четвер, 5 листопада 2026 року, в Одесі та області застосовуватимуть стабілізаційні відключення електроенергії. Про… Read More
Уряд України ухвалив рішення про додаткові виплати фахівцям, які ліквідують наслідки російських атак та відновлюють… Read More
В Одесі 4 листопада провели в останню дорогу видатного педагога, режисера та заслуженого працівника культури… Read More
Учениця досвідченої викладачки Бессарабської музичної школи Олени Лейман Катерина Куруч перемогла у Міжнародному конкурсі мистецтв… Read More
Четвер в Одесі та регіоні пройде під знаком спокійної осінньої погоди. Синоптики не прогнозують небезпечних… Read More
На Одещині слідчі завершили розслідування та направили до суду обвинувальний акт щодо військовослужбовця ТЦК. У… Read More
