У невеликій Кодимі на півночі Одещини працює інклюзивно-ресурсний центр, куди по допомогу їдуть родини не лише з місцевих громад, а й із сусідніх областей. Тут безкоштовно займаються з дітьми з аутизмом, затримкою мовлення та іншими особливими освітніми потребами, а батьки кажуть: саме тут вони вперше відчули підтримку і побачили результат.
Інклюзивний центр у Кодимі
Ключові моменти:
Інклюзивно-ресурсні центри в Україні працюють у межах державної політики розвитку інклюзивної освіти, яку впроваджує Міністерство освіти і науки України. Такі центри допомагають дітям з особливими освітніми потребами проходити комплексну оцінку розвитку, отримувати корекційні послуги та навчатися у звичайних школах і дитсадках.
Один із таких центрів діє у місті Кодима. Його відкрили у 2019 році за підтримки швейцарсько-української програми DECIDE, яка займається розвитком освіти та співпраці громад.
Журналістка «Одеського життя» Любов Кузьменко побувала в ІРЦ, поспілкувалися з керівницею, педагогами та родинами дітей, які проходять тут заняття. Батьки розповідають, що раніше шукали допомогу в Києві та інших містах України, але реальні зміни побачили саме вдома — у невеликому центрі на півночі Одещини.
Що робити, якщо ваша дитина потребує особливої підтримки? Для цього на Кодимщині існує Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ) – державна установа, створена для допомоги дітям з особливими освітніми потребами від народження і до 18 років. У Центрі навчають не лише дітей Кодимської та Слобідської громад. Сюди приїжджають сімʼї з Балтщини, Вінниччини тощо, адже місто Кодима ташується на кордоні областей, до того ж усі послуги тут повністю безкоштовні. Про те, як працює Центр, чим тут допомагають та про думки батьків дітей, які його відвідують, – читайте у нашому матеріалі.
Коли Наталії Лужанській запропонували очолити Центр, який був ще на стадії проєкту, вона одразу погодилась. Адже її батьки тривалий час працювали у спецшколі для глухонімих дітей. Мама мала фах сурдопедагога (жестова мова). Також тут працювала батькова сестра. Брат і його дружина трудяться й донині.
Сама пані Наталія здобула освіту викладачки педагогіки й дошкільної психології. Працювала вихователькою і завідувачкою дитсадка на Вінниччині, згодом – психологинею у Кодимському притулку для дітей «Буслик».
Відкриття інклюзивно-ресурсного центру відбулося у 2019 році, і він був одним із перших на Одещині.
– Це була моя мрія: дати дітям можливість інтегрувати у суспільство, а їхнім батькам – змогу хоч трохи відпочити, – розповідає пані Наталія.
Тоді ж стало відомо про ініціативу швейцарсько-українського проєкту DECIDE (Децентралізація для розвитку демократичної освіти) – його експерти допомагають підписувати договори про співробітництво з громадами. Кодимська стала однією із перших громад, якій DECIDE допоміг у підписанні договору та надав грант для підтримки співпраці. Так Кодимська і Слобідська громади уклали договір про співробітництво у формі реалізації спільного проєкту.
Крім того, Кодимська громада уклала угоду про співпрацю з Балтською громадою щодо підвищення кваліфікації працівників, а зі Слобідською – про надання послуг ІРЦ.
– Ми запропонували Балтській громаді взяти участь у проєкті, бо у них є Центр професійного розвитку для педагогів, а у нас немає. Колегам сподобалась ідея, і вони теж подали заявку, – розповіла Антоніна Москалюк, заступниця Кодимського міського голови з гуманітарних та соціальних питань. – Ми розуміли, що офіційний договір про співпрацю дає дітям Слобідської громади доступ до ІРЦ, а нам – можливість розвитку. Адже за надані послуги ми отримуємо кошти і можемо використовувати їх для розвитку центру і громади.
Пані Антоніна каже, що на місцях часто не вистачає ресурсів для реалізації освітніх ініціатив. Тому укладання договорів про співробітництво із сусідніми громадами – це спосіб зміцнити кожну з них.
У Кодимському центрі приймають всіх, хто потребує допомоги.
Щоправда, пані Наталія переймається тим, що не вистачає фахівців.
– Наразі закладу потрібні асистент вчителя і асистент дитини. Адже дітей з особливими освітніми потребами стає дедалі більше. Дуже сподіваємося на державну допомогу у питанні кадрів, – каже директорка.
– Колектив у нас невеликий: логопед Наталя Новоселецька, психологиня Дарія Лужанська, дефектологи Ольга Петляк та Олександр Лужанський. І впевнена, що ми робимо добру справу.
Поруч працює донька пані Наталії і чоловік Олександр. У свої 60 років, звільнившись зі служби в армії, чоловік, який вже мав педагогічну освіту, закінчив магістратуру і отримав фах дефектолога. Тепер працює в ІРЦ, допомагаючи дітям.
Про успіхи дітей тут можуть розповідати годинами. Але найкраще про великі перемоги своїх дітей розкажуть їхні батьки.
Руслан Хілобок, староста села Лабушне, батько Єфрема:
– Коли сину виповнилося два роки, ми помітили у нього затримку мовленнєвого розвитку. Він у нас четверта дитина. Ми вирішили їхати до спеціалістів у Київ. Але нам порадили спочатку звернутися до Інклюзивно-ресурсного центру в Кодимі. Фахівці виявили у нього ще три проблеми і розпочали роботу. І вже через три заняття Єфрем почав з нами спілкуватися. Я був вражений таким результатом. Після двох тижнів занять ми вже не бачили потреби везти сина до Києва. Дуже тішуся тим, що у нас є такий потужний заклад і такі сильні педагоги. І це не тільки про навчання, а й про любов до дитини.
У серпні сину виповниться шість років і ми плануємо, що він піде до школи. З дитсадка нам довелось Єфрема забрати, бо він не хотів туди йти. Сюди ж біжить. Жодного разу не сказав «не хочу». Поки Єфрем вчиться, грається, ми з дружиною спокійно його чекаємо за філіжанкою кави або чаю.
Раджу батькам, які мають таких діток, не опускати руки, а довіритись фахівцям Кодимського центру.
Ірина Олійник із села Лисогірка має двох синів з особливими освітніми потребами:
– Наш молодший син Даня має статус паліативного. У старшого Святослава аутизм, епілепсія наразі в стадії ремісії. До інклюзивно-ресурсного центру Святослава возить чоловік, а я вдома з Данечкою.
Святослав почав відвідувати ІРЦ чотири роки тому. Зараз йому десять років. Дякувати Богу і фахівцям центру, регресу немає.
Ми їздили по всій Україні, шукаючи допомоги. А знайшли підтримку тут, вдома. Ці люди стали частиною нашого життя. Святослав їх полюбив. А якщо йому комфортно, то він відкривається, йде прогрес. Тут все йому настільки близьке, що він запросто може пройтись кабінетами.
Батькам, які мають дітей з особливими потребами, раджу не зупинятись. Моменти відчаю і самотності будуть, але згодом розумієш, що на світі є багато людей, які хочуть допомогти.
Ольга Павлухіна, мати Матвія і Станіслава:
– Про те, що в Кодимі є заклад, де займаються з дітьми, які мають особливі освітні потреби, я дізналася від Ольги Козак – завідувачки дитсадка. Саме вона порадила звернутись до фахівців, адже у наших дітей є проблеми з мовленням.
Так ми потрапили в центр. Тут є логопед, дефектологи, психолог. Я щаслива, що у нашому містечку є такий заклад, де допомагають дітям соціалізуватися, а батькам дають шанс на працю та відпочинок. Наразі мої двійнята навчаються у першому класі. Дуже класно і те, що центр розташований в одній будівлі зі школою. На заняттях у школі і в центрі з ними завжди асистент.
Олена Гачук, селище Слобідка, мати Михайла:
– Михайлик займається тут три роки. Спочатку син звикав, адже дітям з аутизмом важко адаптуватися у новому середовищі. Але у центрі з кожною дитиною працюють за індивідуальною програмою, підтримують, навчають. Тож зараз Михайлик чекає п’ятницю з нетерпінням.
За цей час син почав більше розмовляти, навчився рахувати, гарно писати, знає табличку множення, вірші. Зараз у нього гіперфіксація на цифри, ділення і множення. Ми разом із фахівцями стараємось допомогти йому контролювати цей стан.
Якщо в школі треба висидіти урок, то тут фахівці межують заняття з іграми. Дитині цікаво. З ним займаються як індивідуально, так і в групах. Сина ваблять сенсорні екрани, музичний басейн з кульками, ліплення з пластиліну. Я дуже задоволена і довіряю свого сина фахівцям. Батькам раджу не боятися звертатися по допомогу. Що раніше – то краще.
Раніше ми розповідали що робило по-справжньому особливим Одеський інклюзивний центр, який знищив російський дрон.
Читайте також: Ці мами не здалися та під час війни створили в Одесі інклюзивний простір для особливих дітей
На «Золотому березі» в Одесі відбулася акція пам’яті дітей, загиблих внаслідок війни. Кожна іграшка на… Read More
Через затримки в роботі Пенсійного фонду та велику кількість українців за кордоном владу просять подовжити… Read More
Польський журналіст Борис Тинка назвав одеський Привоз місцем, де найкраще відчувається справжній характер міста. У… Read More
“Укрзалізниця” запустила оновлений електропоїзд із кондиціонуванням, який курсуватиме за маршрутом Одеса – Вінниця та дозволить… Read More
Напередодні курортного сезону в Україні завершили основний етап ремонту доріг, зокрема ключових маршрутів, що ведуть… Read More
Від початку повномасштабної війни в Україні загинули 707 дітей, ще понад 2 500 отримали поранення… Read More
