Обряд чоловічої коляди «Мошу», який зберегли жителі села Орлівка Ренійської громади, внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Якщо у вас з'явиться можливість 24-25 грудня приїхати до Орлівки, неодмінно зробіть це — ви відчуєте потужну енергетику свята.
Мешканці села Орлівка в усі часи Різдво святкували в ніч із 24 на 25 грудня.
В обряді Мошу (у перекладі з молдавської — Дід) беруть участь виключно юнаки. Напередодні свята хлопці збираються у дві групи, оскільки село умовно ділиться на дві частини — «кетрарі» і «педурарі». Кожна група визначає найсильнішого, найвитривалішого й найавторитетнішого для ролі Мошу: він відповідає за те, щоб обряд було виконано чітко й без ексцесів (за ніч споживається чимало вина).
Свято починається ввечері 24 грудня. Чата-маре (велика група) і чата-Мошу (група Діда) під музику рухаються до перехрестя, яке в минулому столітті вважалося центром села. Тут Мошу вітають одне одного з Різдвом, хлопці несамовито танцюють у колі.
Після вечірньої зустрічі чати розбігаються колядувати по своїх дільницях, не перетинаючи умовного кордону.
Хата за хатою, вулиця за вулицею — і все бігом! Першою на обійстя забігає чата-маре, за нею — чата-Мошу: колядники співають старовинні різдвяні колядки з побажаннями здоров’я і добробуту жителям оселі. Господарі пригощають гостей вином, вручають калач і гроші. Калачі нанизуються на довгі жердини: таким чином видно, скільки хат відвідали колядники.
Вранці, о дев’ятій годині, учасники обряду сходяться в сучасному центрі села. Чати піднімають своїх Мошу на плечі та зближуються. Спочатку Мошу обдаровують один одного подарунками. Іноді це може бути качка, яка виривається і відлітає — гумор вітається. Відкривши шампанське, окропивши ним усіх учасників свята, Мошу та всі колядники ще деякий час несамовито танцюють. І ось, заключне дійство: чати знову піднімають Мошу на плечі — і дві великі групи юнаків починають перештовхуватися. Завдання Мошу — повалити суперника. Чий Мошу встоїть, за тим і перемога!
Команді, що перемогла, належить приз — баранчик, з якого потім буде приготовлена каварма.
Остання колядка цього дня звучить для примара (старости), який має щедро обдарувати грошима кожного Мошу.
— У молодості я тричі виконував роль Мошу, фізично це дуже важко! З вечора, всю ніч і ранок треба бігати з маскою на голові, практично не знімаючи. Потрібно ще добре станцювати — щоб задзвеніти всіма прикріпленими дзвіночками, а вони важать шість кілограмів. Після цього марафону крепатура така, що цілий тиждень не можеш ні сісти, ні встати.
Жителі села обдаровують чата-маре і чата-Мошу грошима — зазвичай за ніч кожна команда збирає десятки тисяч гривень. Не знаю, скільки зараз хлопці віддають за труди Мошу, за радянських часів такса була 100 рублів. Із зібраних грошей щедро платять і музикантам.
Форма одягу — військова: одна частина колядників одягається в камуфляж і берети, інша — в чорні бушлати, тільняшки і безкозирки, таким чином дві команди відрізняються візуально.
Маска Мошу з вироблених шкур кріпиться на дерев’яному каркасі, прикрашається стрічками та мішурою. На поясі Мошу — чотири дзвони, які використовують під час випасання великої рогатої худоби: він має постійно рухати стегнами, щоб лунав дзвін, наче йде велике стадо.
Мачуки — це туго зв’язані з рогози кийки, якими постійно луплять об землю на шляху руху: так жителі Орлівки «проганяють злих духів».
Барабан і кларнет — це, мабуть, найстаріші з відомих інструментів; музиканти супроводжують колядників упродовж усього свята, а це близько 18 годин гри просто неба, часто за мінусової температури!
Жінки напередодні готують щедрий святковий стіл. З обов’язкових страв — холодець, домашня ковбаса, голубці (сармале). Ці та інші страви до Різдва готують із використанням старовинних технологій — у глиняних горщиках, у печі на дровах, якщо такі є.
Чоловіки мають навести ідеальний порядок на подвір’ї: все, що «погано лежить», колядники мають право забрати, аж до прищіпок на білизняних мотузках.
Дівчата готують білі штучні квіти: незаміжня панянка має змогу прикрасити квіткою головний убір хлопця, в якого закохана, таким чином зізнаючись у своїх симпатіях. У найвидніших хлопців до ранку на голові може утворитися цілий вінок із білих квітів.
Діти, як і дорослі, цієї ночі не сплять, чекаючи, коли у двір забіжить Мошу. На нього малюки зазвичай дивляться з вікна — маска дуже страшна!
Повір’я: якщо Мошу пропустить вашу оселю, то весь майбутній рік буде невдалим, тож у ніч із 24 на 25 грудня в Орлівці не гасять світло і не сплять — щоб колядники випадково не пробігли повз.
Після здійснення обряду, коли Мошу втік далі, родина сідає за святковий стіл. Зранку всі ситі та напідпитку йдуть у центр села, щоб подивитися на змагання Мошу, кожна родина вболіває за «свого». Після того як визначиться переможець, усі прямують у гості до кумів (або приймають кумів).
Мешканці Орлівки розповідають, що найскладніші часи для обряду були в радянський період. Щороку напередодні свята Ренійський райком партії вимагав «припинити це неподобство!» Парторга сільської парторганізації попереджали: «Допустиш — партквиток на стіл!» Але молодь ні на які вмовляння не реагувала.
Один із парторгів розповідав, що Мошу — о, жах! — приходив колядувати і в його будинок. Єдине, що міг зробити парторг, це піднести гостям по оку вина (літрове глиняне горнятко): після такої дози дехто «відсіювався».
Ніколи не підтримувала обряд і православна церква, бо це — відголоски язичництва.
Мошу на Різдво з’являються і в сусідньому селі Новосільське. Однак тут свято відбувається 7 січня, і Мошу вранці приїжджають у центр села на прикрашених підводах, запряжених кіньми.
Якщо в Орлівці Мошу — «холостяки», то в Новосільському в кожного Мошу є своя потішна Баба, вбрана максимально яскраво і без смаку (роль виконують хлопці). Вінчає обряд загальний танець навколо величезного багаття.
На завершення свята в Новосільському відбувається національна боротьба тринта: спочатку на борцівський килим виходять юнаки, які виконували роль Мошу, — переможцю вручають баранчика. Потім змагаються хлопці, які виконували потішну роль Баби, — найсильнішому вручають півня.
Військову форму учасники обряду в Новосельському не використовують, одягають національні кептарі та шапки з овчини.
Ще зовсім недавно догляд за зовнішністю собаки сприймався як щось виняткове чи виставкове. Але останніми… Read More
В Одесі та Одеській області 24 серпня 2025 року очікується мінлива хмарність, без істотних опадів.… Read More
З 22 по 24 серпня Літній театр Міського саду в Одесі перетворився на простір смаку,… Read More
У жовтні 1956 року Будапешт став символом боротьби маленької країни проти радянської імперії. Студентські демонстрації… Read More
На Приморському бульварі, просто неба, поруч із Дюком, до 24 серпня включно відкрита незвична композиція,… Read More
Одеса завжди була містом підприємливих та сміливих людей. Унікальна атмосфера, потік туристів та статус південної… Read More
