Кістяк Збройних сил становить сержантський корпус. Саме він є хребтом армії: сержанти ведуть бійців у наступ, забезпечують злагодженість підрозділів, керують обороною. Сьогодні колишні хлібороби, вчителі, менеджери, будівельники на практиці реалізують перехід українського війська на стандарти НАТО, перебравши на себе безліч управлінських функцій, які раніше виконували виключно офіцери.
Ключові моменти:
Сьогоднішня наша розповідь – про двох сержантів, батька і сина, які з перших днів війни стали на захист України.
Передовий механізатор Євген Коваленко із села Троїцьке готувався вкотре вийти в поле підживлювати озимину в період так званих лютневих вікон, але війна змінила його мирне трудове життя. Не мешкаючи, селянин добровольцем пішов до військкомату і вже 26 лютого 2022-го прибув у селище Борщі, де формувався окремий батальйон територіальної оборони, який увійшов до складу 122-ї бригади Сил тероборони ЗСУ. За період служби Євген Коваленко з рядового дослужився до сержанта.
Спершу батальйон добровольців Одещини захищав регіон з морського і сухопутного напрямків. Протягом літа та осені він боронив Миколаївщину та звільняв Херсонщину. Наприкінці 2022-го батальйон разом з іншими підрозділами 122-ї бригади був перекинутий на найгарячішу ділянку фронту – в Донецьку область, під Бахмут.
Читайте також: Інна Чорненька з Байбузівки на Одещині повернулася до служби після поранення
Одним з найбільших випробовувань для Євгена Коваленка з позивним «Ібрям» стала битва за місто Бахмут. Він досі не може забути запах гарі, виття мін і бомб, стогін поранених. Він ніколи не забуде імена загиблих товаришів. Впродовж семи ротацій воїн із побратимами стримував переважаючі сили «вагнерівців», а потім регулярної армії ворога. Євген саме там пройшов страшні вуличні бої.
– Найстрашніше на війні – це тиша, коли після «м’ясних штурмів», роботи арти, авіації та перестрілок з обох боків раптово на декілька годин все затихає, – розповів ветеран Євген Коваленко. – Адже після затишшя з тобою може відбутися що завгодно, може наступити ще страшніша буря. Найбільше шкода побратимів, які загинули на війні.
Але саме під Бахмутом відбулася і найрадісніша подія для сержанта Коваленка – до нього приїхав син Костянтин, морпіх 35-ї бригади.
– Важко передати відчуття від зустрічі із сином на полі бою, радість неймовірна. До того ж Костя привіз необхідну амуніцію, в якій воювати стало комфортніше, – поділився пережитим Євген.
В одному з боїв за Бахмут воїн Євген Коваленко отримав важке поранення. Лікувався в Одесі, де з тіла витягли осколки від міни й підлікували. Та один шматок заліза так і залишився біля хребта. Також лікарі мали поміняти вражений суглоб на нозі, але так і не зробили операцію. Завдячуючи вірній дружині Ользі, чоловік знову став у стрій, але пересуватися йому і досі важко.
Наприкінці минулого року важко захворіла й перенесла складну операцію його дружина. Отже воїн «списався», і вже він доглядав свою кохану. Тепер Євген Коваленко працює комбайнером у фермерському господарстві «Шевченко». Через відсутність у селі трактористів оре пайовикам городи.
Ветеран розповів, що до війни працював в іншого фермера, але за період служби жодної допомоги від нього не отримав. Тому пішов працювати у господарство «Шевченко». Його засновник Олександр Бондаренко – найщедріший місцевий аграрій-меценат, який найбільше підтримує земляків, котрі воюють на фронті, і ветеранів. Зокрема, сину Євгена він допоміг із транспортом.
Читайте також: Батько–зенітник прикривав сина–танкіста в бою: історія з Одещини
Старший сержант 35-ї бригади морської піхоти Костянтин Коваленко із позивним «Берлін» перший бойовий досвід набув в АТО, під час строкової служби. З початком великої війни примчався додому з Рені, де працював, щоб стати на захист Вітчизни. Зі своїм підрозділом Костянтин воював на Покровському, Курахівському, Слов’янському напрямках та інших гарячих ділянках Донеччини та Запоріжжя. Попередній бойовий шлях – оборона Миколаївщини та Херсонщини, включно із зачисткою лівобережжя тощо.
Його батько й мати дуже переживають за сина-відчайдуха, котрий, як і батько, мужньо б’є ворога, а після поранення носить в собі сім осколків від ворожого фугасу.
Нарівні з нагородами за хліборобську працю, в родині свято бережуть відзнаки, зокрема президентські та главкома ЗСУ, отримані сержантами Коваленками за відвагу, проявлені при захисті рідної країни.
У другу річницю балістичного удару по центру Одеси, який забрав життя восьми правоохоронців, у місті… Read More
18 листопада стало черговим випробуванням для Одеси: російські війська завдали серії з трьох ударів по… Read More
Російські війська продовжують атакувати історичний центр Одеси 18 листопада – у місті пролунав уже третій… Read More
Протягом однієї години 18 листопада російські війська завдали двох руйнівних ударів реактивними дронами по цивільній… Read More
Російські війська продовжують атакувати Одесу 18 листопада — за першим ранковим ударом, внаслідок якого загинули… Read More
Вранці 18 листопада російські війська атакували Одесу, внаслідок чого постраждав житловий будинок у центральній частині… Read More