Є в Одесі місця, які дивляться на тебе крізь час. І одне з них – пам’ятник Арману-Еммануелю дю Плессі, герцогу де Рішельє, встановлений 22 квітня 1828 року за проєктом Івана Мартоса. Історія головного символу Одеси набагато глибша за офіційні легенди. За бронзовою фігурою ховаються особисті таємниці, забуті артефакти та дивовижний зв'язок між Одесою та Парижем. Що це за таємниці, пізнавала наша кореспондентка Марія Котова.
Ключові моменти:
Він стоїть на бульварі, як і стояв майже два століття тому – спокійний, стриманий, нині ніби відсторонений у зв’язку з війною. Але якщо придивитися уважніше, за цією бронзовою тишею – цілий вир історій.
У Музеї-кав’ярні «Стара Одеса» ці історії оживають буквально на відстані витягнутої руки. Тут не просто розповідають про Дюка – тут зберігають його присутність. Автографи, старовинні гравюри, речі, що пам’ятають його час… І навіть рідкісна пам’ятна медаль 1822 року, викарбувана в Парижі – у рік, коли він пішов із життя. Кажуть, це перша відома медаль, де згадується Одеса – місто, до якого він, уже після кар’єри прем’єр-міністра Франції, збирався повернутися.
Є в цій історії щось майже кінематографічне. Людина, яка керувала Одесою, а згодом і Францією, все одно подумки поверталася сюди – до цього південного міста з вітром і пилом, базарами й морем. А ще в Музеї можна побачити портрет Дюка (старовинна гравюра) та його автограф.
– Коли закладали фундамент пам’ятника, всередину поклали монети різних епох і правителів. До речі, медаль, про яку ми розповіли, теж знайшла там своє місце. Наче заклали не просто пам’ятник, а капсулу часу – щоб майбутнє знало, в якому світі він з’явився, – розповідає засновник музею Петро Манелис.
Іронія історії теж поруч. Для імперської пропаганди Рішельє став символом «заснування» Одеси росіянами. Але правда складніша й глибша: місто жило задовго до нього – ще з XV століття. А сам пам’ятник створив українець – Мартос, син якого, Олексій Мартос, писав багатотомну історію України і захоплювався Іваном Мазепою.
І ось ти стоїш перед Дюком. Дивишся на нього – а він ніби дивиться крізь тебе. Крізь століття, імперії, міфи й правду. Крізь Одесу, яка змінюється, але вперто залишається собою.
А десь у Парижі, в Сорбонні, є місце його спочинку…
А стара гравюра зберегла будинок, де він жив в Одесі – крайній праворуч, ніби завжди трохи осторонь.
Може, саме тому він і став символом міста. Не тому, що «заснував». А тому, що… не зміг забути.
Якщо хочеш відчути цю історію не як текст, а як дотик – зайди в «Стару Одесу». Там вона не в підручниках. Там вона дихає…
Фото авторки
В Одеському регіоні поліцейські затримали 31-річного жителя обласного центру, який наїхав на співробітника Державної прикордонної… Read More
В Україні офіційно з’явилося нове військове свято – День Сил безпілотних систем (СБС) ЗСУ. Президент… Read More
В Одеському музеї будинку офіцерів ВМС України вперше за довгий час відкрилась виставка «Музей Української… Read More
Російські війська атакували ударними безпілотниками цивільні судна в Чорному морі та об’єкти інфраструктури на півдні… Read More
З 12 до 21 червня в Одесі відбудуться покази дитячої анімації та кінофільмів на фестивалі… Read More
Сьогодні, у середу, 10 червня 2026 року, в Одесі очікується гроза. У регіоні оголошено штормове… Read More
