На Одещини відроджують народний театр, або Запрошуємо всіх – від шістнадцяти до ста!

Якщо театру немає – потрібно його створити самим

– У місті немає театрального колективу, до якого я могла б приєднатися. Тож, щоб займатися улюбленою справою, я маю створити таку студію сама, – розповідає засновниця міської театральної студії Тетяна П’ятковська.

А надихнув Тетяну на творчість вчитель з акторської майстерності Одеської театральної студії Анатолій Падука, у якого вона навчалась після закінчення Одеського національного університету імені Мечникова.

Чоловік не схвалював захоплення дружини. Проте згодом і сам записався на акторські курси.

З початком великої війни родина повернулась на рідну Балтщину. Чоловік з братом пішли до війська. А Тетяна, яка за фахом філолог, викладає українську літературу та німецьку мову у балтському ліцеї №2. Навчається в аспірантурі у Дніпрі. Театральну практику проходить в Одеському ляльковому та в Українському театрах.

Театр із шести осіб

У створенні театральної студії допомагали голова міської молодіжної організації Віталій Кирилюк, друзі студійців. Кандидат філологічних наук Ірина Нечиталюк провела лекцію “Письменники-воїни: рядки з окопів”.  І восени 2024 року в історичному музеї стартували заняття студійців.

Саме тут Тетяна П’ятковська віднайшла дорогоцінні матеріали про «Самодіяльний народний театр» Балтського районного будинку культури. Про цей талановитий колектив пані Тетяна багато чула, і її не полишала думка про відродження театральної слави міста.

Поки що театр складається із шести осіб.

– Це лише здається, що треба просто вийти на сцену і прочитати текст. Але насправді треба вчитися працювати над тілом, голосом, пластикою. Тіло – це інструмент. Його треба налаштувати, щоб ним грати. Треба працювати над собою, – каже пані Тетяна.

Хочете грати – ласкаво просимо у студію!

Сьогодні театральна студія готує поетичний вечір. Захід планується провести в середині лютого. Вже підготовлені декорації.

– Театр – це своєрідна терапія, особливо сьогодні, під час війни. Він здатен лікувати та спонукає до роздумів, до наповнення душі чимось важливим, – переконана Тетяна П’ятковська.

Зараз у роботі п’єса словацького драматурга Івана Буковчана «Перш ніж проспіває півень». Але поки що для сімох чоловічих ролей не вистачає акторів. Тож театр у пошуку охочих спробувати себе в акторстві.

Засновниця студії переконана, що вік акторів має співпадати з віком персонажів, які вони грають. Тому і написала в оголошенні: вік – від 16 до 100 років.

– Не знаю, чи маємо право називатися продовженням того величного театру, який прославив Балтщину. Але ми любимо театр і хочемо сколихнути той творчий потенціал, який відчувається у нашому краї, – розмірковує Тетяна П’ятковська.

А ще, Тетяна хотіла б, щоб Балта зберегла пам’ять про своїх видатних акторів не тільки на музейних полицях. І першим кроком в цьому буде втілення імені акторки театру Фріди Цвіт у назві театральної студії, яку так і хочуть назвати – «Цвіт». Бо це буде не тільки данина пам’яті улюбленої акторки і громадської діячки, а й саме її прізвище надзвичайно органічно підкреслює творче багатство і різноманіття краю.

Читайте також:

• Катерина Маляр: волонтерка з Балтщини, яку знають і військові, і штучний інтелект;
• Куди мандрує собака-розумака? Історія Хатіко з Одеської області;
• Її ніжно називають «бабуся»: як пенсіонерка з Подільська стала однією з найяскравіших волонтерок України.