Мистецтво та війна: подружжя іконописців переселилося з Харкова до Балти

Взяли фарби і пензлі і переїхали до Балти

– Місто трусило від снарядів. Нам пощастило — лише повилітали вікна і пошкоджено стіни. А інші будинки вигоріли, — згадує перші дні війни Наталя.

Наталя і Роман дуже переживали, щоб вціліли ікони – у них були на реставрації три ікони з Балтського чоловічого монастиря. Під час телефонної розмови намісник монастиря архімандрит Андроник запропонував їм переїхати до Балти. 

Вони взяли з собою найцінніше — фарби і пензлі. І Балтський костел Святого Станіслава став їхньою новою майстернею.

— Ми думали, що перебудемо у Балті літо, а на осінь повернемося. Але повертатися у Харків поки небезпечно, крім того, тут надійшло багато замовлень, — розказує Наталя.

У митців на новому місці з’явилося багато добрих знайомих і друзів. А також і юна учениця іконопису Юлія. Вони разом з Наталею працюють над іконою Казанської Богоматері.

Від малювання афіш — до іконопису

За фахом Наталя — художник-оформлювач. Працювала художником на заводі, малювала афіші. Але одного разу з легкої руки знайомої потрапила в майстерню з розпису ікон. З того часу іконопис став справою життя. 

Свою першу ікону «Спас на убрусі» Наталя написала в 1992 році, і вона одразу потрапила в Харківський музей на виставку святих ликів. 

— Іконопис – це Євангеліє у фарбах. Це трудомістка праця, — каже Наталя. — Іконописець має бути віруючою людиною, добре знати богослов’я і дотримуватись певних канонів, бо без цього неможливо відтворити автентичність образу.

У чому секрет фарб із Середньовіччя?

Як розповідають художники, секрет стійкості ікон у фарбі. Іконописці використовують яєчну темперу (італ. tempera – змішувати), як і живописці епохи Відродження. Основними складовими розчину темпери є курячий жовток, скипидарні лаки, мінерали, яблучний оцет і свята вода. До роботи необхідно приступати з молитвою і світлими думками. Крім того, за словами Наталі, митець має отримати благословення від священика на таку працю.

Наталя пише і реставрує ікони. Роман – потальний майстер (поталь – імітація сусального золота). Він золотить фон ікон й іконні рами. Адже саме створення ікони починається з нанесення сусального золота на фон. Золото символізує в іконі світло. Виготовлення ікони тотожне створенню світу, зазначає Роман. 

Про що віщує книга з сімома печатками?

У колекції майстрів — понад 500 ікон. Вони розписували ікони та іконостаси для Ізюма, Бахмута, Красного, Лимана, Вовчанська, Безлюдівки та Харкова. Їхні роботи є на Афоні, в Європі та Америці. 

І у Балтському монастирі: ікона Божої Матері «Скоропослушниця»,  «Всіх скорботних Радість», відреставрована двометрова ікона Святого Іоасафа Білгородського тощо. 

Сьогодні Наталя та Роман працюють над оздобленням Балтського католицького костелу. Готується триптих: у центрі Богородиця, а по боках Святий Вікентій та Свята Катерина. У центрі олтаря  — Агнець Апокаліпсиса на  книзі з  сімома  печатками.

— Цей образ символічний і перегукується з сьогоденням, — каже Роман. — При знятті  кожної печатки з книги на людство чекають випробування. Потрясіння змушують задуматися задля нашого ж спасіння.

— Ми — пензлики в Божих руках, —  говорить Наталя. 

Трапляються і дива

Якось Наталі не вдавався важливий прийом іконопису. Після молитви Аліпію Іконописцю в Києво-Печерській лаврі їй прийшло розуміння, і прийом вдався. 

А Роман згадав про одного замовника, якому вони відреставрували ікону Святителя Миколая, та він довго її не забирав. Одного дня ікона впала. І одразу зателефонував її власник. Виявляється, йому наснився Святий Миколай, який наказав забрати ікону, бо інакше справи не будуть іти.  

— Кожна ікона має велику благодатну силу зцілення. Їх треба навчитися читати, тоді сакральне мистецтво зазвучить, — переконане подружжя.