Місця скорботи Одеси: історики та краєзнавці презентували незвичайний проект

«Пам’ять міста, його землі та людей»

Одеський історик, краєзнавець, творець екскурсійної агенції «Тудой-Сюдой», голова ГО «Суспільство та історична спадщина» Олександр Бабич розповідає про проект:

«Ми працювали майже два роки. Ми зробили наш сайт з урахуванням місць скорботи Одеси: цвинтарів, некрополів, одиничних поховань. Сайт ми продовжуватимемо наповнювати, щоб паспортизувати всі подібні об’єкти міста, зберегти пам’ять про них, зберегти їх від забудови».

Олександр пропонує одеситам приєднатися до проекту («Якщо у вас є що додати чи підказати нам, ми готові слухати та доповнювати нашу карту»), над яким разом з ним працювали автори-дослідники Андрій Крантов, Олександр Сурилов, Руслан Шеремета, Дмитро Жданов, Ганна Купрій.

Автори проекту розповідають, що він створений насамперед як пам’ять:

«Пам’ять міста, його землі та людей. Пам’ять про тих, хто жив на цій землі, зводив будинки, купався в морі, складав пісні, народжував дітей, заробляв гроші, їздив на трамваї, ходив Бульваром, писав книги, воював, гинув… Він про всіх, хто колись то тут був, а потім ліг у цю землю…»

Проект створений як спроба зібрати всю наявну на сьогодні інформацію про всі без винятку міські цвинтарі – вцілілі та знищені, групові та одиночні могили, місця масових страт і одиничні поховання. Це можливість позначити ці місця, захистити їх від забуття та осквернення, спосіб зберегти історію Одеси.

«Ми не ділитимемо мертвих на наших і не наших. І тим, хто колись прийшов сюди зі світом, і тим, кого наводили сюди численні війни, ми віддамо належне, оскільки після смерті їх прийняла наша земля…»

Перенесіть могили з Лідерсівського бульвару!

За кожною сторінкою проекту – якась історія, деколи вражаюча. Ну ось, уявіть: чи знали ви, що в районі Лідерсівського бульвару Одеси було два поховання: генерал-майора Йосипа Яковича Лебедя та справжнього статського радника Георгія Гавриловича Допельмейєра?

Ця історія – теж з представленого проекту (у розділі «Поодинокі поховання, що незбереглися»).

Так ось, дізнаємося: Йосип Лебідь помер від холери, Георгій Допельмейєр наклав на себе руки. Обидві ці події відбулися 1849 року. І обох поховали у районі Лідерсівського бульвару.

Одеським краєзнавцем Тетяною Донцовою у ДАТЗ було знайдено справу «Дачевласники району Ланжерон. Клопотання про перенесення могил та пам’яток Лебедя та Допельмейєра Жоржа».

У своїй статті Т.Донцова опублікувала текст епітафій із двох надгробків. Перша: «Командир 1-ї бригади 5-ї легкої дивізії Кавалерійської Генерал-Майор, Кавалер Йосип Якович Лебідь. Помер 1849 року, 19 липня. Від товариства Штаба та Обер-офіцерів 1-ї бригади 5-ї легкої Кавалерійської дивізії на знак поваги до покійного».

Друга: «Тут спочиває Його ясновельможність Георгій Допельмейєр, який помер у 1849 (1 квітня) року у віці 59 років. До скорого побачення».

І що ж? 1900 року місцеві жителі просили про перенесення цих могил, оскільки вони заважали розвитку прилеглої місцевості. На початку 1902 року пам’ятники та ґрати могил були розібрані. Пам’ятник на могилі Допельмейєра перенесли на Новий (Другий) християнський цвинтар, а пам’ятник із могили генерал-майора Лебедя – на мусульманську ділянку Старого цвинтаря. У січні того ж року відбулося перепоховання останків. «Одеські новини» писали: «Вчора в Олександрівському парку дорогою до Ланжерона відбулося перенесення праху похованих у 1849 році генерал-майора І.Я. Лебедя та д.ст. порад. Допельмеєр. О восьмій годині ранку, у присутності помічника пристава Бульварної дільниці та міського лікаря г.Ліснера, обидві могили були розриті та останки з обох могил були вкладені в цинкові труни. Останки лежали у землі 52 роки».

Це лише одна історія… З усіма іншими ви можете ознайомитися на новому історичному сайті міста «Місця скорботи Одеси».

Фото та скріншот автора