Миколаїв приходить до тями: як живе сусіднє місто (фоторепортаж)

Нещодавно видалась можливість відвідати це місто, яке закривало весь цей час Одесу своєю спиною, та подивитися чим та як живуть його мешканці. 

Миколаївська траса знаходиться у нормальному стані і доволі завантажена. З Одеси до сусіднього обласного центру можна дістатися автобусом, які відходять від всіх автостанцій: Привоз, Старосінна, Центрального автовокзалу. На дорогу ви можете витратити 2,5 – 3,5 години, та 300 – 400 грн в залежності від перевізника.  

Ознаки мирного життя

Звісно, що зараз сюди їдуть не на екскурсії та прогулянки, а більше по справах. Втім, ознак відносно мирного життя в місті більшає: відкрилася для відвідувачів найближча до міста крафтова виноробня Slivino, працює зоопарк, відчиняють свої двері музеї, театри, кафе. Тут і там на дитячих майданчиках дзеленчать радісні дитячі голоси, а на лавочках на набережній обіймаються парочки. Біля центрального скверу стоїть художник, а поряд, на квітковому базарчику ходять числені покупці. Саме цим змінам радіють ті, хто не виїздив із міста всі ці місяці – їхні сусіди повертаються додому. 

Втім, центральна пішохідна вулиця міста, Соборна ще й досі виглядає доволі пустою. Але тим не менш, на ній працює комунальна техніка – прибирання за розкладом. Взагалі місто виглядає чистим. Більше половини кафе, банківських установ та офісів – ще зачинені. А найпопулярніша реклама – це оголошення про оренду. Розбиті та підпалені фасади, закриті фанерними листами вікна будинків – це ще досі звичайний міський пейзаж. Люди не поспішають знімати захисні щити. Жителі розповіли, що вікна на будинках містян закривали комунальники, але звісно, що з таким обсягом самотужки не справлялися, тому на допомогу їм приїздили колеги з інших міст. Працювали навіть під час обстрілів. Бізнесмени закривали вітрини власними силами. 

Не пройшла осторонь Миколаїв хвиля перейменувань. Так, вулиця Московська стала Маріупольською. Не дочекавшись офіційного рішення міської влади, активісти замалювали всі таблички із цією назвою. Демонтували також пам’ятники радянським діячам та міліціонерам, Суворову, Пушкіну. Символічно, що монумент радянським чекістам був зруйнований під час російських обстрілів. Саме тому найцінніші для міста пам’ятники прибрали та заховали від російських ракет. Процеси дерусифікації, десовєтізації тривають, втім меморіальних табличок радянського періоду все ще вистачає. Також можна помітити, що реклами та вивісок російською в Миколаєві значно більше, ніж в Одесі. 

Із світлом, але без води

В місті працює електричний транспорт. І взагалі, со світлом ситуація була стабільною, навіть зимою під час великих блекаутів. Так, відключення були, але відбувалися не хаотично, а за графіком. Саме в цей період миколаївці, які знайшли прихисток в Одесі почали повертатися у власні домівки. 

А ось питної води в кранах містян так і не має. Більш того, не відомо, коли та як ситуація буде вирішуватися. 24 березня директор КП “Миколаївводоканал” Борис Дуденко розповів, що магістральний водогін, який тягнеться з Херсону досі неможливо відновити. Росіяни зруйнували насосну станцію, район знаходится під постійними обстрілами. Але, помітно, що місті налагодили подачу питної води через мобільні установки, які можна зустріти скрізь на вулицях. Вода подається безкоштовно і черг біля кранів не має. 

А що з цінами?

Квартали навколо центрального ринку виглядають більш жвавішими. Тут і “фестиваль бабусь”, які принесли першу зелень із навколишніх городів та домашні яйця, і натовп серед рядами із насінням та саджанцями. На рибних рядах, незважаючи на будній день та майже обідній час, багато риби. А ось ряди з молочкою вже майже спустошені. Ціни на локальні продукти більш менш такі, як і на одеських ринках: яйця від 50 грн, бринза – від 150 грн, картопля – від 11 грн, свинина – 150-180 грн, риба – від 50 грн. 

В місті ще багато людей, які не можуть дозволити собі повноцінний обід. Саме тому в центрі міста й досі стоїть велика пересувна кухня, де щоденно безкоштовно годують всіх нужденних гарячою їжею. В місті багато волонтерських пунктів, де можна отримати допомогу, а в Юрті Незламності – випити чаю. Молодь, яка працює, чекає на відкриття Макдональдсу. Говорять, ця подія відбудеться на початку квітня, після запуску мережі в Одесі. 

Нам пощастило – впродовж цілого дня не було жодної повітряної тривоги. Але небезпека зі сторони Кінбурнської коси, звідки гатять окупанти ще турбують миколаївців. Розрушені будівлі, посічені уламками від снарядів стіни, чорні стовбури дерев постійно нагадують, що розслаблятися ще не можна. І страшні “кульбабки” – так прозвали сліди на асфальті від касетних снарядів місцеві, ще довго будуть нагадувати про загиблих мирних жителів та про те, що війна зовсім поруч.