«Лопни, але тримай фасон»: як Одеса стала столицею стилю

Ключові моменти:

• Одеський стиль виник у часи порто-франко, коли місто було відкритим для європейської моди
• Принцип «тримати фасон» став не лише модою, а способом виживання і соціального сигналу
• У радянські часи моду зберегли приватні кравці — зокрема майстри Молдаванки та Малої Арнаутської
• Сьогодні одеські дизайнери і моделі формують глобальні тренди — від Парижа до Токіо

Матеріал підготовлено на основі відео «Одеського життя», у якому знавець історії Одеси та моди міста Олена Кудряшова розповідає про формування одеського стилю від періоду порто-франко до сучасності.

У тексті використано дані зі сценарію відео, зокрема згадки про європейських кравців, діяльність Надії Ламанової, розвиток індивідуального пошиву в радянський період, історію бренду Арбер та участь одеських моделей і дизайнерів у світовій модній індустрії . Також враховано інформацію про сучасні модні платформи, зокрема Odessa Fashion Day, і їхню трансформацію під час війни.

Як Одеса навчилася виглядати «на мільйон»

Одеська мода народилася не випадково. Ще в XIX столітті місто мало статус порто-франко — вільної гавані, куди без мит потрапляли європейські тканини та аксесуари. Саме тоді тут з’явилися ліонський шовк, венеційський оксамит і фламандські мережива .

Разом із матеріалами до Одеси приїжджали і європейські кравці — французькі майстри Ланьєта і Гінанд, а також італієць Бріцці, які працювали з місцевими замовниками . Вони привезли сюди культуру точного крою, але вже на місці змушені були її змінювати — під клімат і запити клієнтів.

— В Одесі вміння одягатися завжди було чимось більшим, ніж просто гардероб. Це спосіб показати, ким ти є — навіть якщо в кишені не густо, — пояснює Олена Кудряшова

Саме тоді сформувалося правило, яке знає кожен одесит: «Лопни, але тримай фасон». Якщо людина виглядала бідно — з нею просто не мали справ. Тому одяг ставав інструментом репутації, а іноді й виживання .

Подіуми Пале-Рояля і Пасажу

Центрами модного життя були не лише ательє, а й міські простори. Пале-Рояль і Пасаж виконували роль своєрідних подіумів. Сюди приходили не лише купувати, а й демонструвати себе.

— Це були місця, де оцінювали не тільки одяг, а й статус, смак і навіть життєвий успіх, — зазначає ведуча.

Саме тут формувалася міська еліта, яка замовляла вбрання у найкращих майстрів — зокрема у відомої кутюр’є Надії Ламанової, постачальниці імператорського двору. Її сукні носили представниці впливових родин і акторка Віра Холодна, яка працювала в Одесі.

У цей же період Одеса стала містом, де класичний європейський крій трансформувався — звідси легші тканини, сміливі кольори і глибші декольте.

Читайте також і дивіться: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?

Радянська епоха: мода «за зачиненими дверима»

Після революцій і воєн здавалося, що мода зникне. Але в Одесі вона просто змінила форму. Замість салонів — комуналки, замість брендів — приватні майстри.

Серед таких — типові одеські кравці, на кшталт майстра Ісаака Абрамовича, образ якого згадується у сценарії як узагальнений портрет майстра того часу .

— Індпошив був майже сакральним словом. Кравець знав про клієнта все — і про фігуру, і про життя, — розповідає Олена Кудряшова.

Тканини «діставали», а не купували — їх привозили моряки з рейсів. Кожен костюм ставав унікальним, а примірка — справжнім ритуалом. Саме тоді сформувалася особлива одеська іронія і стиль спілкування, який став частиною міської культури.

Від квартирних майстрів — до індустрії

Наприкінці XX століття одеська мода зробила ривок. Із домашніх майстерень вона перетворилася на бізнес.

Один із найяскравіших прикладів — Григорій Арбер. У 1960-х роках до нього стояли черги, а згодом разом із сином Юрієм він створив бренд, який виріс із індивідуального пошиву у масштабне виробництво .

Це був момент, коли одеський стиль перестав бути лише локальним явищем і почав виходити на рівень індустрії.

Одеські моделі і дизайнери на світовій сцені

З відкриттям кордонів світ відкрив для себе одеську красу. Моделі з міста почали працювати з провідними агентствами Нью-Йорка, Парижа і Мілана.

Серед них — Наталія Піро, Соня Горєлова, Вікторія Сасонкіна, Анастасія Піндєєва та Майя Бондаренко, які співпрацювали з міжнародними брендами і дизайнерами . Зокрема, одеситки працювали з фотографом Маріо Тестіно і з’являлися поруч із Наомі Кемпбелл та Кейт Мосс.

— Вони принесли на подіуми не тільки зовнішність, а й одеську впевненість і артистизм, — підкреслює ведуча.

А сучасні дизайнери — Юлія Паскаль, Наташа Зінько, Анна Октябрь і Лариса Лобанова — вже самі формують тренди. Їхні речі носять Бйорк, Кеті Перрі, Дженніфер Лопес та інші світові зірки .

Мода як спротив під час війни

Після 2022 року одеська мода отримала новий сенс. Багато брендів перепрофілювали виробництво на одяг для військових, а модні події стали платформами для допомоги.

Зокрема, Odessa Fashion Day — одна з ключових модних платформ міста — змінила формат: замість закритих показів запровадили донати на підтримку благодійних ініціатив, зокрема фонду «Діти Героїв» .

— Мода — це не тільки про красу. Це про позицію, — звучить у відео.

Чому одеський стиль — це більше, ніж мода

Одеський стиль — це про внутрішню стійкість. Про здатність виглядати гідно навіть у складні часи.

— Тримати фасон — це не про одяг. Це про характер. І Одеса в цьому — чемпіон, підсумовує Олена Кудряшова.

Раніше ми розповідали, куди зникли легендарні Млини та чому там текли ріки коньяку.

Також дізнайтеся, які райони Одеси можуть провалитися: що відбувається під містом.