Лаванда з Одещини росте по всій Україні: як працює сімейний розсадник

Ключові моменти:

• Захоплення квітами перетворилося на сімейний розсадник у томатній столиці України.
• Згодом родина перейшла від однорічних квітів до невибагливих багаторічних рослин.
• Сьогодні рослини з Утконосівки долають сотні кілометрів і перетинають кордони.
• Одне замовлення з окупованої Київщини нагадало родині, що життя триває.

В Утконосівці Ізмаїльського району, де традиційно вирощують помідори, родина Баліка вже багато років розвиває власний розсадник.

Журналістка «Одеського життя» Анна Терзівець поспілкувалася з Даніелем і Костянтином Баліками, побачила, як у сімейних теплицях укорінюють нові рослини та готують замовлення до відправлення.

За історією про лаванду, гортензії й декоративні кущі стоїть не лише сімейна справа, а й особливий досвід війни: у березні 2022 року родина погодилася чекати, поки клієнтка з окупованої Київщини зможе отримати свої рослини.

Ідея проста: посадив і насолоджуєшся

Раніше родина Баліка, як і майже всі мешканці села, що є відомою томатною столицею України, вирощували переважно овочі. Найбільшим попитом користувалися всім, напевне, відомі помідори з носиком. Але все змінила любов старшої сестри до квітів. Отже, сьогодні з розсадника родини в Ізмаїльському районі найрізноманітніші рослини вирушають до різних куточків України та навіть за кордон. 

Близько п’ятнадцяти років тому Віолетта Баліка вирішила спробувати вирощувати петунії – звичайні кущові квіти для саду. Перший врожай продавали односельцям. Потім почали їздити на ринок у місто Ізмаїл.

До роботи із сестрою у 2018 році долучився Даніель, згодом і Костянтин. Так маленьке захоплення сестри поступово перетворилося на сімейну справу.

– Спочатку ми займалися лише однорічними рослинами. А приблизно три роки тому почали переходити на багаторічні, кущі й різні рослини, які добре ростуть у нашому кліматі та потребують мінімального догляду, – каже Даніель.

Саме невибагливі рослини стали одним із головних напрямів розсадника. Ідея проста: посадив – і насолоджуєшся, а не бігаєш щодня з лійкою та добривами. Деякі клумби достатньо доглядати лише один-два рази на рік.

Від теплиць до власного маточника

Нинішній розсадник – результат не одного року роботи. Круглі теплиці колись привіз із-за кордону батько. Родина була серед перших у селі, хто встановив такі конструкції.

Тепер вони так само одними з перших переходять на вирощування нових культур.

– Ми почали працювати більше заради ідеї, бо було цікаво робити щось нове, – пояснює Даніель Баліка.

Нових рослин у розсаднику чимало. Сорти родина замовляє з розсадників України, Польщі, Нідерландів та інших країн. Привозять їх в Утконосівку, розмножують і поступово формують власний маточник.

На перший погляд процес здається простим: зрізати живець, встромити його в торф – і чекати. Насправді ж кожна рослина потребує уваги і певних знань.

– Я зачищаю рослину, встромляю її в торф, і вона укорінюється. Але чи приживеться вона – залежить від багатьох факторів. Це дуже тонка робота, – розповідає Даніель.

Тут важлива буквально кожна деталь – від стану живця до умов, у яких він має пустити коріння.

У кожної рослини – свій маршрут

Коли рослина виростає, на кожну з неї чекає своя подорож. У майстерні замовлення розкладають окремо, кожну рослину пакують у власний пакет, щоб під час транспортування не висипалася земля.

– Це лаванда. Три штуки. А це – перовскія. Дуже схожа на лаванду, квітує подібно, – показує Даніель.

Перед відправленням рослини перераховують, перевіряють, і лише тоді пакують.

Дорогою вони можуть трохи пом’ятися, але це не страшно. Після доставки рослинам дають день-два – і вони знову набувають своєї форми.

А маршрути бувають дуже різними.

– Найдовшим був маршрут Утконосівка – Ужгород. Були й інші віддалені місця. А взагалі, куди є відправлення, туди й відсилаємо, навіть за кордон, – каже рослинник.

Та серед усіх замовлень є одне, яке Даніель пам’ятає особливо добре.

Рослини, які чекали на деокупацію

Це було у березні 2022 року, на початку повномасштабної війни. Одного дня зателефонувала клієнтка з Київщини. Вона перебувала в окупації.

Жінка попросила забронювати для неї рослини.

– Коли нас деокупують, тоді й відправите, – сказала вона.

Для Даніеля це було майже неймовірно.

– Я тоді був шокований. Це був березень, перший рік війни, – розповідає чоловік.

Рослини залишилися чекати на свою господиню. Минув приблизно місяць, коли пролунав телефонний дзвінок: жінка повідомила, що їхній населений пункт деокупували. Тоді рослини нарешті вирушили в дорогу.

Здавалося б, звичайне замовлення. Але в той момент воно стало чимось значно більшим – маленьким знаком того, що життя триває і що після окупації люди повертаються до своїх планів, садів і майбутнього.

Найголовніший секрет сімейної справи

Сьогодні розсадник – справа всієї родини.

– Зараз працюємо всією родиною: батько, я, брат і мама. Усі працюємо з рослинами, – розповідає Костянтин.

Роботу розподілили: кожен займається тим, що вміє найкраще.

Хтось відповідає за продажі на ринку та технічні питання, взимку стежить за опаленням теплиць. Даніель займається онлайн-замовленнями та пересаджуванням рослин.

Сестра, завдяки захопленню якої колись усе почалося, тепер живе за кордоном. Вона вийшла заміж і залишила родині справу, яку сама започаткувала.

А родина її продовжує.

Серед рослин – гортензії, лаванда, перовскія та десятки інших сортів. Деякі цвітуть, інші лише готуються до свого першого сезону.

– Ось наша невибаглива гортензія, яка квітне в нас із липня десь до жовтня, – показує Костянтин.

Тут не женуться за кількістю. Головне – щоб рослина добре почувалася після того, як залишить теплицю й потрапить до нового господаря.

– Я впевнений у своїй сім’ї. Ми виконуємо всю роботу якнайкраще. Саме тому наш розсадник уже стільки років існує. Стараємося вирощувати рослини найвищої якості. З любов’ю, – говорить Костянтин Баліка.

Можливо, саме в цьому і є головний секрет сімейного розсадника родини з Утконосівки. Тут вирощують рослини, у кожної з яких свій шлях – від маленького живця в теплиці до клумби десь в Ужгороді, Києві чи далеко за межами України.

І поки одні рослини вирушають у дорогу, в теплицях уже починається життя наступних.

Нагадаємо, на Одещині вирощують бавовник сорту «Незламний»: чим він особливий.

Раніше ми розповідали, як ірландець прихистив у себе українців — тепер їздить до них на Одещину збирати помідори.

Читайте також: Який кавун солодший — «хлопчик» чи «дівчинка»: репортаж із баштану під Рені