Прийшла весна, і, незважаючи ні на що, дуже хочеться бачити прибрані прибудинкові території. Нещодавно знайома, яка мешкає в Німеччині, запитала, як ми готуємося до весняного прибирання прибудинкових територій. Адже в Німеччині дуже багато уваги приділяється покращенню стану прибудинкових територій. Навіть не знала, що відповісти. Бо війна виснажує нерви, і тут не до прибирання. Між тим, вирішила пошукати ентузіастів, які попри непрості життєві обставини продовжують прикрашати оточуючий світ. Про тих, хто не чекає біля моря погоди, а береться наводити лад у себе вдома, розповість «Одеське життя».
На вулиці Марсельській, біля звичайної 5-поверхівки, побачила чудову декорацію до дитячої казки. На клумбі грали яскравими кольорами не лише вічнозелені рослини, а й ляльки, гноми, порцеляновий посуд, іграшкові фігурки тварин. Виявилося, що клумба перейшла до пані Людмили Чернявської, яка переїхала до Одеси з Кіровоградщини пʼять років тому. Вона дуже зраділа, бо, як сільська жіночка, дуже хотіла мати клаптик землі, де можна вирощувати квіти, рослини, створювати незвичайні, гарні композиції.
– Я доповнила клумбу трояндами, що вʼються, – з гордістю каже пані Людмила. – Сусіди пообіцяли зробити арки, буде дуже гарно. В нас і минулого року дорослі приводили дітей, показували клумбу, фотографувались на її фоні. Краса – вона ж заспокоює людину, допомагає їй краще почуватися. Саме тому зараз треба попри лінь та депресію робити щось таке, що прикрасить оточуючий світ, викличе посмішку.
Попри зовнішню мʼякість, пані Людмила має твердий характер. Домоглася участі керуючої компанії у прибиранні території – інколи вони надають трактор. Знайшла спільну мову з педагогами школи, що поряд, стосовно школярів, які увесь час робили спроби щось зламати. Тепер досягнуто миру – школярі проходять повз клумбу, не чіпаючи її.
Пані Людмила ще й винахідницький хист має: вода, що під час дощу падає на дах, по трубі йде прямо на клумбу. З реалізацією цієї ідеї допоміг зять. Тож це вже перетворилося на справу всієї родини.
Помічників у жінки поки що небагато. Сусідки інколи виходять на суботник, щоб прибрати клумбу. Але вільні місця біля будинку, де теж могли б зʼявитись інші композиції, є в достатку. Жінка мріє, щоб уся територія була прикрашена квітами і композиціями. Хоча й розуміє: діти, які виросли у залізобетонних джунглях, не звикли цінувати красу та гармонію рослин поряд. Тому бажання прикрасити прибудинкову територію виникає лише у представників середнього та старшого покоління. Така реальність.
Колишній морський прикордонник Олег Дмитрієв народився у Німеччині. І саме там ще в дитинстві побачив дуб, якому було 850 років. Цей велетень вражав силою та міццю. Звідти і пішла його любов до дерев.
У 1991 році Олег Дмитрієв оселився в Одесі, на проспекті Князя Володимира Великого (колишній проспект Добровольського). Оскільки будинок стоїть біля траси, відразу виникла ідея висаджувати дерева, які піднімуться і своїми кронами захищатимуть будинок від вихлопних газів автомобілів. З того часу, понад 30 років, чоловік висаджує дерева.
На згадку про дуб у Німеччині кожної осені Олег Дмитрієв їде на проспект Шевченка, до славнозвісного найстарішого дуба Одеси «Чорна ніч» і збирає жолуді. Потім він їх пророщує і за декілька років висаджує біля дома (безпосередньо на прибудинкові території і далі, поряд з трасою, цих дерев десь 25-30), а також на алеї моряків-прикордонників у Парку Перемоги в памʼять про тих, хто пішов з життя.
– Минулого року, щоб птицям восени було що поїсти, висадив кущі глоду, – говорить пан Олег. – Теж виростив з ягід. Біля будинку є також мигдаль, катальпи, павловнії, черемхи, горіхи – все вирощував самостійно. Коли починається цвітіння, люди здивовано зупиняються, щоб подихати чудовими ароматами.
Одного разу пан Олег разом з дружиною повертався з дачі. Побачив на асфальті жолудь, який вже почав проростати. Він розумів, що на асфальті жолудь загине. Тому взяв його з собою, пророщував декілька років. І мабуть, на знак подяки виросло чудове дерево з гарною кроною.
Попри дві операції на серці, пан Олег влітку постійно поливає дерева, які найбільш чутливі до посухи, – катальпи. Йому доводиться лікувати ті дерева, які зазнали людського вандалізму, – він зафарбовує рани на місцях зламаних гілок, підрізає стовбури до уцілілих частин, тоненькі стовбури молодих дерев укріплює гілочками і привʼязує канатами, щоб не зламали їх сильні вітри. Мріє посадити ще червоного дуба та кримську сосну. Загалом за всі роки він висадив понад 300 дерев. Вражає, що це спромігся зробити один чоловік! Уявляєте, яким зеленим було б наше місто, якби у Олега Дмитрієва зʼявились послідовники?
Читайте також:
Українська військова розвідка отримала до Нового року сучасний морський катер вітчизняного виробництва. Його передали благодійники… Read More
Більшість злочинів проти статевої недоторканності дітей скоюють не незнайомці, а близькі або добре знайомі люди.… Read More
З 1 січня 2026 року в Одесі відновив роботу бюветний комплекс на проспекті Князя Ярослава… Read More
Через проблеми з електропостачанням після обстрілів Одеса зіткнулася з нестачею громадського транспорту. На допомогу місту… Read More
Під час зустрічі в Білому домі Дональд Трамп несподівано влаштував телефонну розмову Володимира Зеленського з… Read More
У четвер, 1 січня 2026 року, в Україні розпочався 1408-й день повномасштабної війни. Президент Володимир… Read More
