Хочу втілити мрію людини: дівчина з Великої Британії вирішила допомогти герою нашої публікації

Розповідь про Миколу Юрченка можна прочитати у цій статті.

«Хочу втілити мрію людини!»

Читачка відгукнулась аж із далекої Британії, куди її доля «закинула» з України через війну.

Уродженка Бобрика Першого Любашівської громади Тетяна Чеповська була зворушена до глибини душі, прочитавши у Фейсбуці життєву історію свого земляка з Любашівки, й вирішила втілити в життя його заповітну мрію: поїздку в мальовничі Карпати.

— Я перебуваю за кордоном, тому потрібна ваша допомога, щоб знайти людину, яка відвезе Миколу Юрченка машиною в Карпати. Оплачу вартість поїздки, готель, харчування для нього, водія та супровідника. Хочу, щоб ця дивовижна людина змогла насолодитися відпочинком, який, сподіваюсь, запам’ятається на все життя, — написала у повідомленні 31-річна Тетяна Чеповська. — Я за те, щоб мрії здійснювались у тих людей, які цього гідні. Маю можливість, тож вирішила допомогти.

На превеликий жаль, Микола Юрченко відмовився від щедрого дарунка жінки, бо доглядає прикуту до ліжка хвору дружину. Та й побоюється, що не зможе перенести омріяну подорож, бо, окрім вроджених вад, «надбав» ще одну важку хворобу. Не менш опечалила відповідь і саму Тетяну. Але вона перевела певну суму грошей на банківську картку героя нашої публікації. До речі, 15 травня Микола відсвяткував день народження.

Кращої за Україну не знайти

Тетяна все життя прожила у рідному селі. Тут вийшла заміж за файного парубка Костянтина. У молодих батьків народилася чарівна донечка. Проте мирні надії перекреслила жахлива війна.

—  Здобувши дві вищі освіти — філолог іноземної мови та менеджмент-управління навчальним закладом — десять літ працювала у рідному Бобрицькому ліцеї вчителем англійської мови. Чоловік служив у ЗСУ, та минулого року був звільнений з військової служби у зв’язку з отриманням важкої травми, — розказала Тетяна. — Зараз тимчасово проживаємо в Англії, донька відвідує школу, чоловік отримує безкоштовне лікування, а я, як і вдома — вчителюю.

На запитання, як їм живеться на чужині, відповіла, що мріють повернутися додому, бо кращої та ріднішої країни не знайти.

— Так склалося, що до цього ми не були за кордоном. На даний час вже відвідали понад 15 країн. Дійсно, тут умови набагато кращі для праці та відпочинку. Особливою турботою і державною підтримкою охоплені люди з вадами здоров’я, які відчувають себе вільними, самодостатніми та щасливими. Дуже хочеться, щоб після нашої перемоги Україна процвітала, а українське суспільство гармонійно розвивалось.

Микола Юрченко через інтернет щиро подякував благодійниці за фінансову підтримку, побажавши їй та родині миру, здоров’я і благополуччя.

Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»