Як жителі Виноградівки рятують джерело, приймають переселенців та допомагають ЗСУ

Шоу «Відвідайте мій будинок» відвідало село Виноградівку

За умовами програми, п’ять мешканців з різних регіонів України приїжджають один до одного в гості, де господар представляє свій край — знайомить зі своїм будинком, пригощає у національному стилі та розповідає про свою мрію.

Учасники ставлять один одному оцінки. Той, хто набрав більше балів, стає переможцем і отримує фінансову підтримку на реалізацію своєї мрії.

Друге життя джерелу в селі Виноградівка

На той момент Ольга Семенівна мріяла дати друге життя джерелу в центрі рідного села Виноградівка Болградської ОТГ, яке останнім часом ледь сочиться, а влітку вода взагалі не з’являється. Але до перемоги забракло одного очка. Перемогла учасниця, яка всім ставила дуже низькі бали – двійки чи трійки. Інші були щедрішими на оцінки – і програли.

— Але я не шкодую, що взяла участь у цій програмі. Головне те, що ми познайомили гостей та телеглядачів із культурою гагаузького народу, виявили свою гостинність, показали музейну кімнату, бібліотеку, розповіли про свою діяльність. Наші гості були приємно вражені, у них залишилося багато вражень та знань про гагаузьку культуру – я цьому дуже рада, — каже Ольга Семенівна!

Плани на відновлення джерела

— Ні, ми не відмовилися від планів відновлення підземного джерела, — каже Ольга Семенівна. – Думаємо, що перепоною для підземного русла стали кабелі, які свого часу прокладали зв’язківці.

Ми чекали, що вода знайде іншу дорогу – і тоді вже облаштуємо нове джерело. Але цього не сталося. Старе джерело іноді продовжує сочитися – воно чекає на нашу допомогу. Неподалік Будинку культури ми вирили колодязь і побачили, що в цій місцевості вода знаходиться зовсім неглибоко, причому дуже хороша вода. А для нашого посушливого південного регіону Одещини вода – на вагу золота. Ми обов’язково повернемо джерелу життя!

Виноградівка стала притулком для багатьох переселенців

— Ви знаєте, до початку широкомасштабної війни у нас було багато туристів. Зараз людям не до подорожей, але до нас постійно приходять переселенці, — веде далі Ольга Кулаксиз.

З перших днів війни Виноградівка прийняла сім’ї з Київської, Миколаївської, Херсонської, Харківської та інших областей України. Вони приїхали з дітьми, і невдовзі у селі їм стало нудно.

Батьки почали приходити до Будинку культури, до нашого Центру. Ми постійно проводимо для гостей екскурсії, організовуємо майстер-класи з плетіння та в’язання. Запам’яталася зустріч із групою дітей 9 березня, у день народження Тараса Шевченка: юні гості нам читали вірші Кобзаря українською, а ми – у перекладі на гагаузьку. Деякі сім’ї настільки зацікавилися, що вирішили скористатися можливістю вивчити гагаузьку мову. Взяли в нашій бібліотеці розмовники – і студіюють.

Звичайна друкарська машинка з незвичайною історією

Влітку, коли у Виноградівці проводили захід до Дня етнографа, гостям із Запорізької області дуже сподобався один експонат. Ось стоїть на полиці, начебто, звичайна механічна друкарська машинка. Але вона унікальна тим, що на ній було надруковано першу Біблію гагаузькою мовою – «ЄніБааланти».

І Ольга Семенівна починає свою розповідь здалеку, з історії гагаузів, які належать до тюркських народів, але при цьому сповідують християнство. Про те, як вони оселилися в буджацьких степах, як будували села та храми. Гості села, відвідавши у Виноградівці сільську церкву, можуть переконатися, що частина служби ведеться гагаузькою мовою.

Центр гагаузької культури збирає кошти для ЗСУ

Окрім поточної роботи – тематичних заходів, творчих конкурсів для дітей, тісної співпраці із сільською школою, активісти обласного Центру гагаузької культури беруть участь у всіх виставках та ярмарках, у ході яких жителі Болградського району збирають кошти на підтримку ЗСУ.

— Ми організували гурток «Умілі ручки»: мешканці села приносять речі, які вже не носять, ми ріжемо їх на вузькі плоскі та в’яжемо круглі килимки у національному стилі, — розповідає Ольга Семенівна. .

– По-перше, ця робота дуже захоплює та «лікує» жінок від тривог нашого воєнного часу.

– По-друге, ці килимки успішно продаються. Виручені кошти передаємо на потреби наших захисників.

Читайте також: Як «афганці» з Любашівського району боронять Україну в лавах ЗСУ