Як поляк із Кракова, який працює одеським гідом, став українським волонтером

Борис – корінний поляк із Кракова. Минулого літа він водив екскурсії Одесою, а сьогодні активно допомагає ЗСУ. Спальники, одяг, ліки і навіть машина швидкої допомоги – все це і не лише Борис допоміг добути та привезти до Одеси, щоб дорогоцінні подарунки якнайшвидше дійшли до адресатів.

Ми зустрілися з Борею на Книжці – у нього була перерва між поїздками на кордон і назад. Завжди усміхнений і позитивний Борис каже, що часом йому страшно і боляче до сліз. Втім, аморальні дії російських убивць в українських містах та селах сьогодні жахають увесь цивілізований світ. А ось допомагає залишатися сильним розуміння того, який божевільний опір ворогові чинить вся Україна.

«Я вражений тим, як воюють українці. Тим, як поєдналися люди з усіх куточків країни. Тепер не важливо, чи одесити ти, харків’янин чи львів’янин – усі хочуть максимально допомогти Україні перемогти у цій страшній шаленій війні. І для мене дуже важливо бути зараз в Україні та бути корисним».

Стаття на тему: Наше «сонечко»: як одеські волонтери допомагають дітям і жінкам, які втекли з-під обстрілу Миколаєва

Вперше Борис із сім’єю приїхав до Одеси у 2008 році. Потім ще раз і ще… І якоїсь миті він зрозумів, що без Одеси свого життя більше не уявляє. Борис зайнявся вивченням історії міста, написав та видав путівник Одесою для поляків і навіть став сертифікованим екскурсоводом, отримавши офіційний дозвіл на роботу. При цьому Борис сміється, що рідний Краків дуже любить, але майже нічого про нього не знає. А ось про Одесу готовий розповідати годинами безперервно. Поляки, щоправда, на екскурсіях постійно питають, звідки Борис так добре знає польську. І недарма – наш герой з таким коханням розповідає про Одесу, тому важко віриться, що він не корінний одесит і не українець. Цього року, до речі, Борис планував возити поляків ще й на старовинний козацький цвинтар Одеси.

23 лютого Борис вкотре приїхав до Одеси по роботі та в результаті опинився в країні, проти якої Росія розв’язала жорстоку війну. Посол Польщі та співробітники Міністерства закордонних справ пропонували Борису різні варіанти евакуації. Але він зрозумів, що не може залишити улюблене місто у такій ситуації і залишився.

«Я подумав, що не зможу спокійно жити у Кракові, знаючи, що в Україні триває війна. Знаючи, що, можливо, міг щось зробити, але втік. Я не мав якогось плану. Все сталося буквально само собою. Все почалося із Кракова. У соцмережах мене почали шукати мої польські екскурсанти. І всі вони питали одне: що ми можемо допомогти? А тепер вони збирають гуманітарну допомогу і в інших містах Польщі та за її межами. І сьогодні я дуже гордий своїми співвітчизниками. Вони не лише приймають українців у себе вдома. Але й стали справжніми друзями, волонтерами, які намагаються допомогти українцям щосили».

В Одесі ж у Бориса давно з’явилися українські друзі, багато хто з яких займався волонтерством ще з 2014 року. Тому складати списки необхідного було просто. Складнощі виникали вже у поляків: зібрати гроші, знайти, купити та привезти на кордон. А там на них уже чекає Борис, щоб розвезти всі цінні подарунки. Сьогодні до звичайних поляків підключаються й офіційні особи. Так, за день до нашої зустрічі Адміністрація польського міста Мишков передала ЗСУ машину швидкої допомоги. А раніше поляки передали ліків на 60 тисяч євро. І це лише те, що пройшло через Бориса, і лише за два дні.

А за місяць «роботи» водієм Борис перевіз вже складно сказати скільки машин, забитих речами, необхідними українським воїнам. Це спальники, каремати, термобілизна, рації, ліхтарики, тактичні рукавички, рюкзаки для військових, турнікети, дуже багато медикаментів і багато ще всього. Поляки не скаржаться на складності, а просто везуть та везуть до кордону те, що можуть знайти та купити. А там уже підключаються одеські волонтери та співробітники Укртрансбезпеки.

«Зрозуміло, що що далі, то всім важче допомагати. Адже все коштує грошей, взяти хоча б тільки бензин, який дорожчав. Але допомога продовжує йти попри все. У Польщі проводять благодійні аукціони, утворюються спільноти для волонтерів. Ось наприклад, на сайті zrzutka.pl можна почитати одну з моїх книг, заплативши символічні 10 злотих. Або просто пожертвувати будь-яку прийнятну суму Україні».

Ми сидимо на Книжці у Сонячній Одесі. Перед нами стаканчики з кавою і раптом на мить здається, що все це якийсь божевільний сон і варто лише розплющити очі, як усе минеться. Але знову звучить сирена, знову повітряна тривога. Війна – це наша реальність. І кожному з нас ще доведеться стикатися з її жахами. Але поки що в Україні є такі відважні хлопці з ЗСУ, такі відчайдушні волонтери як Борис із Кракова, такі надійні голови ОДА як Віталій Кім, та такі сміливі українці, які виходять проти російських окупантів із голими руками, Росія не має жодних шансів нав’язати нам себе.

Читайте також: Чому українці непереможні: історія одеського бренд-шефа Віктора Титова

«Я впевнений, що вже скоро Україна переможе. І тоді люди з усього світу поїдуть в Україну, щоб на власні очі побачити цю країну героїв. Коли оголосять перемогу, я обов’язково влаштую велику вечірку в Одесі. А поки що ми разом наближаємо цей день».

Віримо нашим ЗСУ та робимо кожні свою справу. Тому що разом ми непереможні. Слава Україні!