Діти з ліхтариками, білий кінь і осіння казка: як в Одесі відсвяткували День святого Мартина (фоторепортаж)

День святого Мартина — свято, яке має давні європейські традиції, але поки що не надто відоме в Україні. Журналіст «Одеського життя» Олексій Овчинніков побував на святкуванні, побачив незвичайну ходу дітей із ліхтариками, поспілкувався з організатором Володимиром Немерцаловим і дізнався, чому традиція запалювати вогники набуває особливого значення у складні часи. Завершилося свято благодійним ярмарком, який розгорнувся у дворі Кірхи.

Ключові моменти:

• Біля Одеської Кірхи діти зібралися на святкування Дня святого Мартина.
• Після історії про святого до них завітав Мартин у червоному плащі.
• На білому коні він очолив ходу, а дитячі ліхтарики освітили вечірні вулиці.
• Після ходи одесити завітали на благодійний ярмарок із частуваннями та сувенірами.

Маленькі одесити відсвяткували День святого Мартина

В Одесі відбулося яскраве та зворушливе святкування Дня святого Мартина. Традиційна хода з дитячими ліхтариками та затишний благодійний ярмарок біля Кірхи подарували містянам справжнє відчуття тепла, єдності й світла навіть у найтемніші часи.

Одеса завжди була багатонаціональним і багатоконфесійним містом, де перепліталися традиції різних народів. Саме тому містяни з особливим теплом сприймають та приєднуються до різних свят.

11 листопада відзначають День святого Мартина — свято, вельми популярне у багатьох європейських країнах. В Україні про цю традицію знають поки що небагато. Утім, до Одеси завітав сам Мартин, аби очолити ходу з ліхтариками та урочисто відкрити ярмарок біля Кірхи.

Увечорі, у приміщенні Кірхи зібралося чимало дітей. Вони уважно слухали історію про римського воїна, який згодом став святим. І щойно розповідь добігла кінця, до зали зайшов ожилий персонаж давньої легенди — статний постаттю, у яскраво-червоному плащі. Вхопивши власноруч виготовлені ліхтарики, дітлахи радісно побігли за Мартином. На вулиці біля входу на нього вже чекав білосніжний кінь. Мартин сів у сідло й очолив ходу навколо кварталу. Діти співали пісень, освітлюючи вечірні вулиці вогниками, а розчулені перехожі зупинялися, щоб помилуватися незвичайним дійством.

Володимир Немерцалов, організатор ходи, ділиться думками:

— Сама ідея осіннього свята з вогниками — коли ми запалюємо ліхтарики й намагаємося дитячим світлом розігнати сутінки — притаманна багатьом культурам. Незабаром на Адвент ми теж запалюватимемо свічки; євреї запалюють вогні на Хануку. У такі складні й темні часи, які кожен із нас переживає по-своєму, запалити світло, поділитися його теплом та зробити щось добре для близьких — це вже чудовий початок.

Після завершення ходи всі охочі мали змогу сфотографуватися з Мартином і завітати на затишний ярмарок, де з подвір’я Кірхи вже линули аромати гарячого глінтвейну та страв на грилі. Окрім цього, гостям пропонували традиційні смаколики: солодкі й солоні кренделі, духмяний мед та різноманітні сувеніри. Ярмарок триватиме до 15 листопада.

Хто такий святий Мартін і що святкують на його честь?

Святий Мартин Турський, який жив на початку IV століття, — один із найшанованіших християнських святих, знаний своєю милосердністю, скромністю та доброчинністю. Найвідоміший епізод його життя стався під час військової служби в римській армії: одного лютого зимового дня біля брами міста Ам’єн Мартин зустрів замерзлого жебрака. Не маючи при собі грошей, він розтяв свій червоний військовий плащ навпіл і віддав одну частину біднякові. За переказом, наступної ночі Мартинові уві сні з’явився Ісус Христос, загорнутий у той самий шматок плаща. Після цього видіння Мартин залишив службу, прийняв чернецтво, а згодом став єпископом французького міста Тур.

За легендою, якось святий Мартін заблукав, і місцеві селяни пішли шукати його. Оскільки справа була вночі, то їм потрібні були смолоскипи. Наразі їх символізують саморобні ліхтарики, які стали головною прикметою свята.

День святого Мартина відзначають 11 листопада – у день його поховання. Це свято символізує закінчення осінніх польових робіт, доброту та допомогу нужденним.

У цей день традиційно влаштовують ходу з ліхтариками, які малюки виготовляють власноруч. Діти разом із дорослими проходять вулицями сіл і міст, співаючи пісень про світло, добро та милосердя.

Свято супроводжується ярмарками та короткими виставами, що відтворюють легендарний епізод із плащем. Не обходиться й без особливих кулінарних традицій: на святковий стіл подають запеченого гуся, а також традиційну випічку – солодкі рогалики чи кренделі, якими зазвичай частують рідних і друзів.

Читайте також:

• Геловін-2026 в Одесі: демони, янголи та військові (ФОТОРЕПОРТАЖ)
• «Амальгама: Вечорниці» в Одесі: як осінній фестиваль об’єднав людей