Дім Лібмана: яку роль він відіграв в історії Одеси

Ключові моменти:

• Дім Лібмана збудували на місці старої міської гауптвахти
• Кафе Лібмана стало одним із центрів міського життя Одеси
• У 1905 році вибухи в кафе забрали життя вісьмох людей
• Після десятиліть занепаду будинок отримав відреставрований фасад

Дім Лібмана на розі Преображенської та Садової — великий прибутковий будинок, зведений наприкінці ХІХ століття для родини підприємців Лібманів. Його історія пов’язана не лише зі знаменитою кондитерською та кафе на першому поверсі, а й із розвитком міського життя Одеси, революційними подіями 1905 року, зміною власників та подальшою долею самої будівлі.

Будинок спроєктував архітектор Едуард Меснер за участю Моргуліса та Нієса у стилі французького необароко. За понад століття він пережив зміну епох, тривалий занепад і спроби реставрації. Сьогодні його відновлений фасад приховує складний стан внутрішніх приміщень.

Цей матеріал створено за відео про Дім Лібмана з проєкту «Одеські історії» на YouTube-каналі «Одеське життя». У відео використані матеріали дослідників історії Одеси та архівні відомості про будинок, родину Лібманів і події, пов’язані з ними.

Що було на місці Будинку Лібмана

На розі Преображенської та Садової наприкінці ХІХ століття з’явився великий прибутковий будинок родини Лібманів. До цього тут стояла міська гауптвахта — невелика споруда з портиком і колонами, яку одесити називали «Маленьким античним храмом». Тут утримували під арештом офіцерів, які провинилися, а щовечора біля гауптвахти грали «Зорю», на яку приходили подивитися містяни.

У 1888 році стару гауптвахту викупив Бернгард Лібман. Її знесли, а на цьому місці приблизно за рік звели новий прибутковий будинок. На його будівництво витратили 240 тисяч карбованців.

Проєкт створив архітектор Едуард Меснер за участю Моргуліса та Нієса. Будинок виконали у стилі французького необароко, прикрасивши фасад ліпниною, завитками та медальйонами з літерою «Л». На даху встановили три жіночі скульптури — Фортуну, Цереру та Аннону, пов’язаних з удачею, родючістю, торгівлею та достатком.

Ще одна особливість з’явилася без участі архітекторів. Навесні карнизи та декоративні елементи будинку обліплювали тисячі шпаків. Письменник Олександр Купрін описав це явище в оповіданні «Шпаки», після чого за спорудою закріпилося прізвисько Будинок зі шпаками.

Від підмайстра до власника великого бізнесу

Історія Будинку Лібмана тісно пов’язана з історією його власника. Бернгард Лібман приїхав до Одеси без великого капіталу і почав працювати підмайстром у німецьких пекарів, братів Дур’янів. Згодом він став керуючим, а потім орендував їхній бізнес.

Лібман не лише виплатив власнику 100 тисяч карбованців оренди, а й заробив приблизно стільки ж для себе. Ці гроші стали основою його власного підприємства. Після смерті Бернгарда у 1903 році справу продовжили сини Макс і Пауль, які розширили кондитерський бізнес родини.

Тому Будинок Лібмана був не просто прибутковою спорудою в центрі Одеси. Він став частиною історії великого сімейного підприємства, яке виросло з невеликої пекарської справи.

Читайте також: Як Балта ледь не перемогла Одесу: історія забутої економічної столиці Півдня

Кафе Лібмана стало частиною міського життя

На першому поверсі працювала знаменита кондитерська з кафе. Наприкінці ХІХ століття заклад дивував одеситів електричним освітленням — більшість міських закладів тоді ще використовували гасові лампи.

Біля кафе облаштували засклену терасу з боку Соборної площі. Вона стала своєрідною міською сценою: тут можна було випити кави, спостерігати за перехожими й самому бути частиною міського життя.

Кафе відвідували комерсанти, купці, аристократи, представники творчого середовища та інша міська публіка. Про нього писали одеські літератори, а яскраво освітлений заклад став помітною частиною вечірнього пейзажу Соборної площі.

За кондитерською працювало велике виробництво. Для пекарні привезли з Берліна сучасні печі, а асортимент не обмежувався солодощами. Також там виготовляли спеціальний дієтичний хліб для людей із цукровим діабетом.

Вибухи 1905 року

Найстрашніша сторінка історії Будинку Лібмана пов’язана з революційними подіями 1905 року.

Розкішне кафе сприймалося радикалами як символ заможного життя. Спочатку власникам висунули вимогу дати гроші на «бойову організацію» та закрити кафе на знак солідарності зі страйкарями. Лібмани відмовилися.

17 грудня 1905 року до кафе прийшла група бойовиків. У зал, де перебували відвідувачі, кинули саморобні бомби. Почалася пожежа, люди намагалися вибратися через розбиті вітрини. Як говориться у  відео, близько 20 людей отримали важкі поранення та опіки, а восьмеро загинули.

Наступного дня біля зруйнованого кафе знайшли бомбу, яка не вибухнула. Її принесли до поліцейського відділку для складання протоколу, але там один із присутніх узяв її в руки — і стався новий вибух.

Так Будинок Лібмана опинився в центрі однієї з найтрагічніших подій революційної Одеси.

Читайте також: Які таємниці приховують два найвідоміші будинки Дерибасівської (відео)

Від прибуткового будинку до комунальних квартир

Перша світова війна змінила долю родини Лібманів. Їхнє іноземне громадянство стало підставою для переслідувань: родину внесли до списків іноземних підданих ворожих держав, а їхні заклади закрили.

Після революції 1917 року Лібмани втратили майно. Квартири прибуткового будинку експропріювали та перетворили на комунальні помешкання. На місці знаменитої кондитерської згодом відкрили ощадну касу.

Так змінилася не лише доля власників, а й саме життя будинку: приватний прибутковий будинок, пов’язаний із підприємницьким середовищем дореволюційної Одеси, став частиною радянського міського простору.

Занепад і реставрація

Останній серйозний ремонт Будинку Лібмана проводили ще у 1970-х роках. Після цього будівля десятиліттями поступово занепадала.

Ситуацію погіршили пожежі у сусідньому будинку Руссова. Під час гасіння великі об’єми води потрапили в конструкції, фундамент підмило, а на Будинку Лібмана почали з’являтися тріщини. Зрештою споруду визнали аварійною.

У 2018 році з фасаду зірвалася важка ліпна деталь і впала на перехожого. Після цього частину декоративних елементів демонтували, побоюючись нових падінь.

У 2019 році почалася масштабна реставрація. На роботи виділили понад 16 мільйонів гривень, але у 2020 році їх призупинили, коли дах уже був розібраний. Роботи відновили у 2022 році: фасад пофарбували, встановили нові вікна, а зовнішній вигляд будинку знову став ошатним.

Водночас усередині ситуація залишається складною. Там збереглися зруйновані перекриття, вигорілі приміщення та частково відсутні стіни. Тож відреставрований фасад не означає повного відновлення будинку.

Яку роль Будинок Лібмана відіграв в історії Одеси

Будинок Лібмана не належить до найвідоміших символів Одеси, але його історія охоплює одразу кілька важливих періодів життя міста.

Тут з’явився великий прибутковий будинок, пов’язаний із підприємницькою родиною. На першому поверсі працювало кафе, яке показувало одеситам нові технології та стало місцем зустрічі різних міських середовищ. У 1905 році тут відбулися трагічні події революційної доби. Після революції будинок змінив власників і спосіб життя, а його квартири стали комунальними.

Згодом Будинок Лібмана пережив десятиліття занепаду та складну реставрацію. Тому його значення — не в одному винятковому факті, а в тому, що в його долі відбилися зміни самої Одеси: підприємницький розквіт, поява нових технологій, революційні потрясіння, зміна міського устрою та сучасна боротьба за збереження старих будівель.

Що ще можна дізнатися про будинок Лібмана з відео

Історія Дому Лібмана значно ширша за те, що можна вмістити в одну статтю. Дивіться відео «Одеського життя» на YouTube, щоб дізнатися більше про Дім Лібмана.

Що є у відео, але не увійшло до статті:

• подробиці про Макса Лібмана, його яхту та захоплення морем;
• історія 119 картин із колекції Олександра Руссова, які вдалося зберегти;
• більше деталей про перші одеські таксі та стоянку біля Дому Лібмана;
• історія телефонного зв’язку та обладнання кафе;
• більше архівних деталей про інтер’єри кондитерської та її роботу;
• окрема історія будинків на Дерибасівській, яку ведуча пов’язує з цією розповіддю;
• деталі про чотири хвилі руйнування історичної Одеси та будівлі, які перетворилися на руїни;
• додаткові історичні свідчення та матеріали дослідників, використані у відео.

Читайте також:

• Чому Кароліно-Бугаз має таку дивну назву: дві версії відповіді (відео)
• Пушкін, Ланжерон, кавун, проститутки та Утьосов: п’ять скандалів, про які гуділа вся Одеса (відео)