Перейменування провулка Спартаківського в Одесі відбулося ще у 2024 році, однак цей випадок залишається показовим для розуміння процесу деколонізації міської топонімії. Йдеться не просто про зміну назви, а про переосмислення історичних символів і культурних орієнтирів. Про причини перейменування, появу нової назви та те, що було не так із попередньою, — у матеріалі «Одеського життя».
Ключові моменти:
Процес деколонізації в Одесі — це не лише формальне перейменування вулиць, а й спроба переосмислити історичний простір міста. У центрі уваги опиняються не таблички з назвами, а сенси, які вони транслюють, і культурні орієнтири, що формують міську ідентичність.
Провулок Спартаківський — показовий приклад такого переосмислення. Його попередня назва відсилала до образу Спартака, який у радянській традиції активно використовувався як символ революційної боротьби та ідеологічного спротиву. Саме тому подібні топоніми підпадають під дію закону про деколонізацію та підлягають перегляду.
Нова назва — на честь Костянтина Пігрова — вже пов’язана з реальною історією Одеси. Він був відомим хоровим диригентом і педагогом, викладав в Одеській консерваторії, створив кафедру хорового диригування та виховав ціле покоління музикантів.
Важливо, що рішення про перейменування не було спонтанним. Його запропонувала історико-топонімічна комісія при Одеській міській раді, після чого ініціативу обговорили на громадських слуханнях. Остаточно перейменування закріпили розпорядженням голови Одеської обласної військової адміністрації №694/А-2024 від 30 липня 2024 року.
В основі цього розпорядження — Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії».
Це Хаджибейський (раніше Малиновський) район міста. Почнемо з того, хто такий Пігров. Його зв’язок з Одесою — безпосередній: у 1920–1930-х роках і з 1936 року він викладав в Одеській консерваторії (з 1946 року — професор), де організував кафедру хорового диригування (1936) і керував нею до кінця життя. Також у 1920–1922 роках викладав теорію музики та сольфеджіо в Одеському інституті народної освіти, де готували вчителів.
Народився Костянтин Пігров у 1876 році в селі Ставропольського краю, у 1901 році закінчив класи Петербурзької придворної співочої капели, згодом став відомим диригентом і педагогом, одним із провідних хорових диригентів країни.
У 1930–1940-х роках жив у Молдові; у 1930 році створив у Тирасполі самодіяльний хор із молдавських робітників і колгоспників і до 1940 року був його художнім керівником. Цей колектив став одним із найкращих у республіці (з 1936 року — професійна капела «Дойна». У перекладі «дойна» — це традиційна молдавська та румунська лірична народна пісня з задушевним характером).
З 1944 року Пігров керував створеним за його ініціативою хором студентів Одеської консерваторії, який невдовзі став зразковим художнім колективом. На будинку №12 (Соборна площа) в Одесі встановлено меморіальну дошку, присвячену Костянтину Костянтиновичу Пігрову. У цьому будинку він із перервами мешкав з 1922 по 1962 роки. Помер у 1962 році, похований в Одесі на 2-му Християнському кладовищі.
Увага, “Одеське життя” підготувало для своїх читачів Повний список старих та нових назв вулиць Одеси (оновлено). сподіваємось, він стане вам у нагоді.
А тепер — про попередню назву провулка. Здавалося б, яке відношення до деколонізації має Спартак — знаменитий римський гладіатор фракійського походження, який загинув у 71 році до нашої ери та очолив найбільше повстання рабів в історії Стародавнього Риму?
Він перетворив утікачів-рабів на боєздатну армію, завдав низки поразок римським легіонам і став символом боротьби за свободу. Багато хто читав роман «Спартак» Рафаелло Джованьйолі або бачив однойменний фільм із Кірком Дугласом у головній ролі. Історична область Фракія нині поділена між Болгарією, Грецією та Туреччиною.
Однак у радянській ідеології образ Спартака був переосмислений як символ революційної боротьби. Його ім’я широко використовували в назвах вулиць, стадіонів і організацій. Зокрема, існувало добровільне спортивне товариство «Спартак», засноване у 1935 році, яке стало одним із наймасовіших у СРСР.
Ім’я Спартака було популярним і в політизованій культурі того часу: його носили вчені, діячі та герої праці. Крім того, існували організації на кшталт «Союзу Спартака» — марксистського руху в Німеччині початку ХХ століття, що виступав за світову революцію.
У СРСР також діяли «юні спартаківці» — політизована дитяча організація початку 1920-х років, яка стала одним із попередників піонерського руху. Саме таке ідеологічне навантаження і стало причиною того, що топонім визнали частиною радянської спадщини.
Тому перейменування стало не просто формальністю, а частиною ширшого процесу деколонізації та переосмислення історичної пам’яті.
Раніше ми розповідали, чому в Одесі зникла вулиця Олеші і з’явилася вулиця Боровика.
Читайте також як в Одесі вулиця Новгородська стала вулицею Михайла Жука.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Ринок мобільних товарів продовжує активно розвиватися, формуючи високий попит на супутні пристрої. Read More
Візит до румунських Яссів приніс Одесі критично важливі генератори, гуманітарну підтримку та перші кроки до… Read More
Трамп, Птушкін чи Сагайдачний — одесити активно пропонують, ким замінити Пушкіна біля міськради. За два… Read More
Поки триває війна, Україна закладає фундамент для майбутнього газового прориву. «Нафтогаз» обговорює створення спільного підприємства… Read More
Аварійна ситуація змусила зупинити подачу води у Слобідці та прилеглих населених пунктах — відомо, коли… Read More
Три місяці після трагедії на Новосельського — і досі без остаточних відповідей. Одна жінка загинула,… Read More