Де та як живуть найкращі городники Одещини?

Ключові моменти

• На півночі Одещини найвправнішими городниками вважаються мешканці Ананьївської та Зеленогірської громад.

• Світлана Паровик із села Ясенове Друге вирощує екологічно чисті овочі й планує облаштувати теплиці.

• Пенсіонер Микола Осипенко з Ананьївщини має гектарний город, ставок і сад, а вирощене продає на місцевих ринках.

• Попри труднощі та війну, місцеві селяни доводять, що любов до землі та працьовитість приносять гідний результат.

Ото господиня: три городи – одна диня!

Про українську жінку справедливо кажуть, що вона «встає раніше Бога», бо її день розпочинається зі світанком і триває, незалежно від пори року, не менше 16 годин.

Господиня із села Ясенове Друге Зеленогірської громади Світлана Паровик – саме з таких завзятих селянок. Уродженка робітничої родини Діденків із селища цукроварів Зеленогірське, вивчилась на бухгалтера й навіть не гадала про працю сільської трудівниці.

– Після закінчення Ананьївського аграрно-економічного технікуму працювала на місцевому цукровому заводі. Якось на заводській дискотеці, куди з’їжджалися хлопці з навколишніх сіл, познайомилась із гарним парубком Михайлом. Як зіграли весілля – переїхала в село Ясенове Друге до чоловіка. На роботу щодня добиралась робітничим автобусом, а ввечері надолужувала городні та хатні справи. І лише у 2006 році, коли народилися сини Сашко і Євген, а завод закрився, перекваліфікувалася у селянку, – повідала Світлана Паровик. – Спершу з родиною займалися вирощуванням полуниці та трішки овочів садили. Тепер ранніми і пізніми овочами засаджуємо весь город, розташований неподалік Кодими. Нинішні вересневі заморозки добряче зашкодили справі, знищивши врожай помідорів, баклажанів та солодкого перцю. Лише морозостійка білокачанна капуста пережила негоду, а пекінку та цвітну рятуємо, накриваючи агроволокном. Заморозки та засуха спонукають звести на присадибній ділянці дві великі теплиці. Навіть є думка поїхати в Європу, щоб заробити кошти на їх купівлю.

Щоосені працьовиті Паровики левову частку заробленого за сезон знову вкладають у городню справу. Найперше, купують високопродуктивне насіння різних сортів томатів, огірків, капусти, цибулі, гіркого та солодкого перцю, баштанних і неодмінно – засоби захисту рослин. Також оновлюють труби для поливу, пошкоджені городніми шкідниками та погризені лисицями. Загалом витрачається понад 50 тисяч гривень, не враховуючи оплату за електроенергію, пальне для автівки та інші витрати.

З настанням зими розпочинається копітка робота з вирощування розсади, яка навесні висаджується у відкритий грунт. А ще ж і хатні справи ніхто не відміняв: підмести, прибратися, а то ще зайде  сусіда, та й скаже: «Ото господиня: три городи – одна диня».

Пані Світлана розповіла, що сапати город їй допомагає 80-річна свекруха Ніна та невістка Ангеліна. У розпал дозрівання врожаю, коли рідні зайняті іншими справами, ясенівській трудівниці доводиться самотужки збирати щодня десятки кілограмів томатів. Двічі на тиждень Паровики реалізовують овочі в Любашівці на ринках «Центральний» та «Привокзальний». Щоб збути товар, продають вирощене нижче собівартості. Наприклад, білокачанну капусту пускають оптом по 10 гривень за кіло.

І город, і ставок, і вишневенький садок

Пенсіонер-городник  Микола Осипенко з Ананьївської громади господарює у рідному селі Шелехове, де має гектарний город, власний ставочок, а у виплеканому саду тішить око чималенька пасіка.

Пан Микола торгує плодами своєї копіткої праці на обох любашівських базарах. З ранньої весни він починає гендлювати розсадою з порадами, як виростити гарний врожай. Потім ранніми огірочками, помідорами вишуканих сортів для соку та консервування, півкілограмовою цибулею, дорідним часником, іншими овочами та дарами саду. Зараз – тугенькою капустою для квашення.

Колишній колгоспний механізатор та комбайнер, взявшись самотужки обробляти власні земельні наділи, за багато літ вже набув слави вправного овочівника. Спозарання до смерку трудиться з люблячою дружиною Галиною, колишньою вчителькою, біля землі, дбаючи про добробут своєї чималенької родини.

Окрасою його садиби є ставок зі штучним островом та декоративними водяними ліліями, де можна помилуватися природою, почастуватися й відпочити душею від щоденних клопотів в очеретяній альтанці або посидіти на бережку з вудочкою.

Щоправда, усією родиною Осипенкам поки що не вдається зібратися, бо їхні син і зять захищають Вітчизну від окупантів.